Національного університету «Одеська юридична академія» Новітні наукові дослідження держави І права 2012 Збірник наукових праць Миколаїв Іліон 2012

542


Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Відокремлений структурний підрозділ «Миколаївський комплекс Національного університету «Одеська юридична академія»

Новітні наукові дослідження держави і права – 2012

Збірник наукових праць

Миколаїв

Іліон

2012

УДК 340.12:001.891

ББК 67.0

Н73

Редакційна колегія:

Директор Відокремленого структурного підрозділу «Миколаївський комплекс Національного університету «Одеська юридична академія» Шапірко П.М. (керівник авторського колективу)

Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін Відокремленого структурного підрозділу «Миколаївський комплекс Національного університету «Одеська юридична академія», кандидат юридичних наук, доцент Козаченко О.В. (ред.)

Збірник наукових праць за матеріалами Міжнародної наукової Інтернет-конференції «Новітні наукові дослідження держави і права – 2012». 20 березня 2012 року, Відокремлений структурний підрозділ Миколаївський комплекс Національного університету «Одеська юридична академія»

Новітні наукові дослідження держави і права – 2012 : збірник наукових праць / за ред. П.М. Шапірка, О.В. Козаченка. – Миколаїв : Іліон, 2012. – с.

ISBN

До другого видання збірника наукових праць увійшли матеріали, які були представлені у вигляді доповідей під час проведення Міжнародної наукової Інтернет-конференції «Новітні наукові дослідження держави і права – 2012» і віддзеркалюють сучасні тенденції генезису державності і права з метою забезпечення їх поступального розвитку і оптимізації відповідно до викликів, що формуються в період поширення культури постмодерну. Автори наукових праць, якими виступили як відомі дослідники державно-правових реалій, так і молоді науковці, що роблять перші кроки у формуванні власної наукової правосвідомості, досліджують актуальні питання становлення, сучасного стану і перспектив подальшого розвитку права і державності, пропонуючи власні концепти вирішення нагальних проблем, сформованих соціальним викликом сьогодення.

Видання може викликати зацікавленість вчених, аспірантів і студентів, співробітників судових та правоохоронних органів, державних службовців, а також всіх тих, хто замислюється над проблемами державно-правового розвитку в сучасних умовах мінливого світу і шукає відповіді на питання, поставлені необхідністю підвищення ефективності соціального регулювання державно-владними і правовими заходами впливу.

©Відокремлений структурний підрозділ «Миколаївський комплекс Національного університету «Одеська юридична академія», 2012

ШАНОВНИЙ КОЛЕГО!

Ви тримаєте в руках друге видання збірника наукових праць «Новітні наукові дослідження держави і права – 2012», до якого увійшли найцікавіші наукові доповіді, що були представлені на ІІ Міжнародній науковій Інтернет-конференції, яка була проведена у Відокремленому структурному підрозділі «Миколаївський комплекс Національного університету «Одеська юридична академія» 20 березня 2012 року.

Збірник умовно складається з двох частин, кожна з яких віддзеркалює поставлені редакційною колегією цілі: дати можливість відомим науковцям, які протягом тривалого часу здійснюють дослідження держави і права, ознайомити фахову спільноту з найбільш вагомими і цікавими результатами власних роздумів з актуальних проблем розвитку юриспруденції та сприяти молодим науковцям, які роблять перші кроки у становленні власної наукової правосвідомості, заявити про свої здобутки і отримати досвід відстоювання власної наукової позиції.

Слід підкреслити, що єдиним критерієм відбору матеріалів, які увійшли до збірника наукових праць, став науковий та неординарний підхід до вирішення проблем подальшого розвитку держави і права в умовах все більш суттєво проявляючої себе епохи постмодерну.

Епоха постмодерну визначається парадигмою зневажливого ставлення до людини, до моральних засад її буття, що дало змогу філософам стверджувати: суб’єкт права в епоху постмодерну зникає, залишаючи після себе тільки вітальне тіло. Постмодерн супроводжується науково-інноваційною діяльністю людини, яка призвела не тільки до формування певного рівня досягнень цивілізації, але й спричинила кризові явища і соціальну конфронтацію між тими, хто має можливість користуватися здобутками цивілізації, і тими, хто їх виробляє, але не має можливості задовольняти за їх допомогою власні потреби. Формується ідеологія технократизму, відповідно до якої технологія і її здобутки виступають символами необмежених можливостей людини і викликають некритичне ставлення самої людини до природи і соціального середовища. Людина постмодерну – це людина, яка приписує собі казкові, надзвичайні можливості, що є в першу чергу здобутками сучасних технологій, а не властивостями самої людини. Оточуючий світ для людини постмодерну втрачає об’єктивні закономірності свого розвитку і розглядається як простір суб’єктивностей, простір для застосування зусиль по зміні на власний розсуд.

Крім того, технократична криза стала передумовою для формування цілої системи глобальних проблем людства в екологічній, духовній і соціальній сферах. Криза духовності і криза соціалізації, дегуманізація соціальних зв’язків, девальвація інтелектуальної діяльності, зневіра у соціальну справедливість розглядаються як основні змістовні характеристики епохи постмодерну. Культура постмодерну орієнтує людину на порівняння і пошук відповіді на виникаючі питання, спираючись виключно на власний досвід з його коригуванням на підставі змін сьогодення. Розвиток наукомістких технологій (мультимедійних, біогенних) створює передумови для формування віртуального буття людини, яка замінює соціальні зв’язки на періодичне контактування з представниками «собі подібних». Постмодерн – епоха «безособистісних» відносин, принципові ознаки яких знаходять відображення в культурі людини постмодерну.

Вважаємо, що сучасне українське право тільки знаходиться на порозі постмодерну й ефективно протистояти його наступові може тільки формування права і держави нового зразка, здатних зберегти основні здобутки попередніх періодів свого розвитку і забезпечити засади подолання кризових явищ постмодерну з урахуванням реалій сьогодення. Тлумачення гуманізації права як забезпечення і охорони людської суті будь-якої галузі права, особливо права публічного, свідчить про необхідність формування певних нових напрямків подальшого генезису, здатних задовольнити вимоги до реалізації поступального розвитку права в цілому і окремих його галузей і сприяти узгодженості такого генезису, який набуде єдиного вектора.

Представляється, що одним з найбільш дієвих кроків у протидії негативним проявам постмодерну є оприлюднення власних досліджень, які уособлюють нові підходи до вирішення як проблем «минулих років», так і пошуку відповідей на нові виклики, якими рясніє суспільне буття сучасної людини, що покладає на організаторів обов’язок зробити видання цього збірника, який Ви, шановний читач, тримає те в руках, регулярним.

З повагою і найкращими побажаннями

плідної творчої діяльності

від імені редакційної колегії Козаченко Олександр

Шапірко Петро Михайлович

ОПЕРАТИВНО-РОЗШУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ: «ДІЯЛЬНІСТЬ» ЧИ НАУКА?

Динамічний розвиток правового життя суспільства породжує не тільки нові сфери суспільних відносин, які потребують правового впливу і регулювання, але й потреби наукового супроводження нових правових явищ. Оперативно-розшукова діяльність, як вид негласної діяльності оперативних підрозділів правоохоронних органів держави, здійснюється на певній законодавчій основі, проте, попри її очевидну важливість, правова регламентація цієї сфери діяльності значно відстає від інших, їй подібних. Це визначається не тільки секретним характером самої оперативно-розшукової діяльності, але й закритістю досліджень цієї сфери науковцями здебільшого відомчої належності. Тому ствердження оперативно-розшукової діяльності як науки потребує осмислення її місця в системі теоретичної і прикладної юриспруденції, і, передусім, необхідних ознак як самодостатньої юридичної науки.

Традиційно в системі юридичних наук виділяють теоретико-історичні, галузеві, міжгалузеві, організаційні, прикладні та міжнародно-правові юридичні науки. Щодо теорії оперативно-розшукової діяльності, то її відносять до прикладних (спеціальних) юридичних наук. Слід відрізняти оперативно-розшукову діяльність як різновид діяльності спеціально уповноважених державних органів і оперативно-розшукову діяльність як спеціальну (прикладну) юридичну науки й навчальну дисципліну, що в останні десятиріччя вивчається у вищих навчальних закладах України при підготовці майбутніх юристів.

Теорія оперативно-розшукової діяльності, на відміну від інших юридичних наук, коріння яких йдуть у глибину століть, такі як кримінальне право, цивільне право, порівняно молода. Вона зародилась в надрах криміналістики, а пізніше виокремилась як самостійна наука. Криміналістичні вчення фактично стали підґрунтям для подальшого формування теорії оперативно-розшукової діяльності як самостійної юридичної науки. Отже, теорія оперативно-розшукової діяльності, як і інші науки, в реальних умовах нашої дійсності підлягала дії такого загального закону розвитку наукового знання як диференціація й інтеграція. Як свого часу процес диференціації й інтеграції призвів до виникнення в надрах кримінально-процесуальної науки іншої науки – криміналістики, так відбулося й відокремлення з криміналістичної науки теорії оперативно-розшукової діяльності.

Історію розвитку оперативно-розшукової діяльності, як науки, неможливо розглядати у відриві від історії розвитку самої оперативно-розшукової діяльності. Де і коли вона з’явилася, точно встановити неможливо, але поза сумнівом, що ще за первісних часів люди проводили дії, які зараз учені іменують оперативно-розшуковими заходами (наприклад, для вивідування секрету добування вогню, кращих місць полювання й рибного лову, наміру ворожих племен і т. д.) [2, 41]. Але наукові дослідження у сфері розшуку почали проводилися в сер. ХІХ – поч. ХХ ст.ст. Предтечею наукових досліджень власне оперативно-розшукової діяльності послужили праці вітчизняних і зарубіжних криміналістів, спеціалістів у кримінальному процесі й поліцейському праві. Отже, активне формування оперативно-розшукової науки проходило на рубежі ХІХ-ХХ ст.ст. У другій пол. ХХ ст. теоретичні проблеми оперативно-розшукової діяльності знайшли відображення в працях криміналістів Р.С. Бєлкіна, А.І. Вінберга та ін. Велике значення мали фундаментальні праці професорів А.Г. Лєкаря, Д.В. Гребельского, які досліджували широкий спектр теоретичних проблем у даному напрямку. Разом з тим, російський дослідник М.А. Шматов зазначає, що оперативно-розшукова теорія, на відміну від криміналістики, вивчає злочинність не в цілому, а лише ті її аспекти, інформація про які необхідна для наукового обґрунтованої організації й тактики застосування оперативно-розшукових сил, засобів і методів боротьби зі злочинністю. На перший план висуваються проблеми, пов’язані з вивченням особи і способів її діяльності при підготовці, здійсненні злочину і приховування слідів [1, 40]. Фундамент для формування нової наукової школи був закладений у 1970-х роках, коли активно розвивалися відомчі наукові школи у МВС та КДБ.

Прийняття Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» у 1992 р. сприяло активізації наукових досліджень у сфері розвитку й удосконалення оперативно-розшукового законодавства, що стало черговим етапом формування уявлень про юридичну природу оперативно-розшукової діяльності. Вивченню теорії оперативно-розшукової діяльності присвятили свої праці І.Г. Богатирьов, Л.В. Грохольський, І.П. Козаченко, М.А. Погорецький, Є.В. Рижков, В.Л. Регульський, І. В. Сервецький та інші вітчизняні дослідники.

М.А. Шматов виділяє такі підстави належності теорії оперативно-розшукової діяльності до юридичної науки:

- історичні закономірності зародження оперативно-розшукової діяльності і її соціально-суспільні задачі;

- закономірності розвитку теорії оперативно-розшукової діяльності як самостійної галузі наукового знання;

- особливості методів наукового дослідження у сфері теорії оперативно-розшукової діяльності;

- єдність об’єкта наукового дослідження для оперативно-розшукової теорії та інших кримінально-правових наук;

- характер міжнаукових зв’язків оперативно-розшукової теорії з іншими юридичними науками [1, 36].

Оперативно-розшукова теорія – цеюридична наука, яка знаходиться на етапі становлення й формування, вона вивчає закономірності механізму злочинних діянь і протидії кримінального середовища, відображення їх в джерелах інформації, а також особливості діяльності суб’єктів оперативно-розшукової діяльності, що здійснюється в ході вирішення покладених на них законом завдань та розробляє на цій основі правові, організаційні, методичні й тактичні основи оптимального застосування оперативно-розшукових сил, засобів і методів у боротьбі зі злочинністю.

Оперативно-розшукова теорія – це синтетична наука, призначена для теоретичної розробки й обґрунтовування правомірного й оптимального застосування оперативно-розшукових сил, засобів і методів впливу на злочинність. Вона є комплексом наукових знань юридичного характеру про закономірності й різні аспекти оперативно-розшукової діяльності в їх єдності й взаємозв’язку, її історичній ретроспективі, перспективах розвитку й місці в системі наук, а також про аналоги за кордоном. На сьогодні єдиної (загальної) оперативно-розшукової теорії для всіх суб’єктів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, не створено. Найбільш повно у юридичній літературі досліджені теоретичні питання оперативно-розшукової діяльності щодо діяльності органів Міністерства внутрішніх справ, Служби Безпеки України. Тому оперативно-розшукову теорію розглядають як розділ розшукової теорії, що формується, і, одночасно, як основу перетворення сукупності норм про оперативно-розшукову діяльність на нову самостійну галузь права, умовно йменовану «оперативно-розшукове право».

Література:

1. Шматов М.А. Теория оперативно-розыскной деятельности в системе уголовно-правовых наук. – Волгоград: ВА МВД России, 2001. – 228 с.

2. Якубов Р.Х. Наука об оперативно-розыскной деятельности в России: этапы и перспективы развития // Научный вестник Омской академии МВД России № 4 (31). – 2008. – С. 41-45.

Аверочкіна Тетяна Володимирівна

  1. Миколаївський комплекс Новітні наукові дослідження держави І права 2011 Том 2 Збірник наукових праць Миколаїв

    Документ
    Завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін Миколаївського комплексу Національного університету «Одеська юридична академія», кандидат юридичних наук, доцент Козаченко О.
  2. Миколаївський комплекс національного університету „ (2)

    Документ
    Після світових війн і можливих глобальних катастроф транснаціональна і національ­на злочинність становиться головною загрозою сучасності. Злочинність в традиційному її розумінні продовжує, як і раніше, рости скоріше, ніж чисельність
  3. Миколаївський комплекс національного університету „ (4)

    Документ
    Глобалізація соціальних і економічних процесів породила і глобалізацію злочинності, яка стає все більш організованою, транснаціональною, гнучкою, латентною.
  4. Миколаївський комплекс національного університету „ (3)

    Документ
    Після світових війн і можливих глобальних катастроф транснаціональна і національ­на злочинність становиться головною загрозою сучасності. Злочинність в традиційному її розумінні продовжує, як і раніше, рости скоріше, ніж чисельність
  5. Інформація про наукову та науково-технічну діяльність Національного університету «Острозька академія» за 2011 рік Острог, 2011

    Документ
    12 IV.1994 р. Указом Президента України Л.Кравчука був створений Острозький Вищий Колегіум. 5.VI.1996 р. він був перейменований в Острозьку Академію згідно з Указом № 402/96 Президента України Л.
  6. Вимір Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «vii прибузькі юридичні читання» 25-26 листопада 2011 року Миколаїв Іліон 2011

    Документ
    Президент Національного університету «Одеська юридична академія», доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, Заслужений юрист України Ківалов С.
  7. Збірник наукових праць

    Документ
    Збірник «Актуальні проблеми політики» внесено до переліку ВАК України №1 наукових фахових видань, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук з юридичних,
  8. О. М. Завальнюк кандидат історичних наук, професор, ректор Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (1)

    Документ
    Наукові записки (праці) Кам янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка : бібліографічний покажчик змісту (1920–2009 рр.) / Кам янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Наукова бібліотека ; [уклад.
  9. О. М. Завальнюк кандидат історичних наук, професор, ректор Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка (2)

    Документ
    В. С. Прокопчук – доктор історичних наук, професор, директор наукової бібліотеки Кам янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка

Другие похожие документы..