Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

Національний університет "Львівська політехніка"

На правах рукопису

Галайко Богдан Миколайович

УДК 94(477) “1920/1929”: 061.236 – 053.81

Вишкіл молоді в діяльності Української військової організації

20.02.22 ‑ військова історія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Львів – 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії, теорії та практики культури Національного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник ‑ кандидат історичних наук, доцент

Гаврилів Ігор Омелянович,

доцент кафедри історії, теорії та практики культури

Національного університету “Львівська політехніка”.

Офіційні опоненти ‑ доктор історичних наук, професор

Гелей Степан Дмитрович,

проректор з науково-педагогічної роботи,

завідувач кафедри історії та політології

Львівської комерційної академії.

Кандидат історичних наук, доцент

Футала Василь Петрович,

завідувач кафедри нової та новітньої історії України

Дрогобицького державного педагогічного

університету імені Івана Франка.

Захист відбудеться 5 червня 2009 року о 12 год. на засіданні cпеціалізованої вченої ради К 35.052.15 у Національному університеті “Львівська політехніка” (79013, м. Львів, вул. С. Бандери, 12, навч. корпус 4, ауд. 204).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” (79013, м. Львів, вул. Професорська, 1).

Автореферат розісланий 4 травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

кандидат історичних наук, доцент І.В. Буковський

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В українському національно-визвольному русі ХХ ст. одне з чільних місць посідає діяльність Української військової організації (УВО). З огляду на це особливий науковий інтерес викликає проблема виникнення та діяльності цієї структури, що суттєво вплинула на хід боротьби за державну незалежність України. Її засновниками стала група українських військових старшин, що незважаючи на поразку національно-визвольних змагань 1917-1920 рр., маючи величезний військовий досвід та вишкіл, продовжили боротьбу в нових умовах, коли українські землі були окуповані сусідніми державами.

Вже з самого початку існування УВО, керівництво організації зосереджує увагу на українській молоді. Адже саме молоде покоління, насамперед студенство, відігравало важливу роль у житті суспільства, особливо на переломних етапах його розвитку. Молодь з її радикалізмом, прагненням до нового, мала суттєвий вплив на докорінні суспільні перетворення. Цей момент набув значної ваги у 1920-х рр., коли в середовищі українського громадянства поширилося розчарування від поразок та розпочалися репресії зі сторони окупантів. У нашому випадку “молодь” – це узагальнена назва для тих молодих осіб, які через малий вік не брали участі в бойових діях 1914-1920 рр., однак згодом у 1920-х рр., будучи в основному гімназистами та студентами, у віці 15-24 років долучилися до підпільної боротьби УВО за відновлення української державності.

Власне, вплив УВО на патріотичне виховання юнацтва та залучення найактивніших молодих людей до підпільної боротьби визначає сутність та актуальність дослідження. Робота УВО в українському молодіжному середовищі, прийняття до її лав молодих осіб, їх вишкіл, націоналістичне виховання та залучення до радикальних акцій збройного підпілля стали каталізатором розвитку українського визвольного руху, який сприяв створенню Організації українських націоналістів (ОУН), пізніше проголошенню Акта відновлення української державності 1941 р. та десятирічній боротьбі Української повстанської армії (УПА).

Дослідження, яке, зважаючи на сучасні суспільні процеси трансформацій та змін, має показати, що саме найактивніша частина громадянства – молодь, у надзвичайно важких і несприятливих умовах, здатна істотно впливати на суспільний розвиток та завдяки навіть певним радикальним діям формувати кращі перспективи наступним поколінням.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження“Вишкіл молоді в діяльності Української військової організації” виконано в рамках наукової теми “Загальнонаціональний визвольний рух українського народу за відродження своєї державності у першій половині ХХ ст.”, яку розробляє кафедра історії, теорії та практики культури Національного університету "Львівська політехніка".

Мета дослідження – всебічно висвітлити місце та роль української молоді в Українській військовій організації; пропагандистський, ідеологічний та мілітарний вишкіл молодого покоління українців у рамках діяльності УВО в умовах польського окупаційного режиму.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

    • проаналізувати стан наукового вивчення проблеми та джерельне забезпечення теми;

    • охарактеризувати передумови та процес створення Організації;

    • відобразити організаційну структуру та коло осіб, що належали до неї;

    • дослідити ідейні засади діяльності УВО, мету та завдання;

    • з’ясувати методи підпільної боротьби та сфери діяльності Військової організації;

    • визначити роботу увістів в різноманітних легальних установах і товариствах;

    • проаналізувати вплив збройного підпілля на патріотичне виховання тогочасної молоді, процес залучення молодих осіб до лав УВО та їх вишкіл;

    • розглянути місце та роль нових членів у різного роду заходах національної військової структури;

    • з’ясувати ставлення української громадськості до акцій Організації та їх суспільний резонанс;

    • проаналізувати найбільш дискусійні аспекти пов’язані з діяльністю УВО.

Об’єктом дослідження є Українська військова організація, як важливий чинник мобілізації молоді для продовження національно-визвольного руху в умовах окупації українських земель сусідніми державами.

Предмет дослідження – робота УВО в українському молодіжному середовищі Східної Галичини, зокрема, співпраця з легальними українськими молодіжними товариствами, вплив на патріотичне виховання української молоді, процес залучення юнаків та дівчат до Військової організації, їх вишкіл та участь у підпільній діяльності.

Хронологічні рамки охоплюють 1920-1929 рр. Нижня межа дослідження зумовлена датою заснування УВО, коли формувалася її структура та відбувалося поповнення новими членами. Верхня межа – 1929 р. – час створення на базі низки українських націоналістичних організацій, зокрема й УВО, цілком нової військово-політичної потуги – Організації українських націоналістів (ОУН). І хоча УВО перед остаточним злиттям протягом певного часу ще існувала як окрема структура (до 1933 р.), саме з цієї дати розпочинається новий етап в історії українського національно-визвольного руху.

Територіальні рамки. Попри спроби УВО поширити діяльність на всі українські землі та утворити представництва за кордоном, найактивніше Військова організація, протягом вищезазначеного періоду, діяла на теренах Східної Галичини. Тому це дослідження переважно обмежується територією трьох галицьких воєводств (Львівського, Тернопільського і Станіславівського) у межах тогочасної Польщі.

Методологічна основа дисертації. Методологічну основу цього дослідження становлять наукові принципи історизму, об’єктивності, системності, комплексного та критичного підходу у використанні історіографічного та джерельного матеріалу. Під час написання дисертаційної роботи автор використовував описовий, порівняльний, проблемно-хронологічний, структурно-систематичний методи історичного дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що проведено ґрунтовне дослідження роботи УВО з українською молоддю краю і зроблено відповідні висновки. Опрацювання проблеми базується на підходах та ідеях, які підкріплені значним історіографічним та джерельним матеріалом. У науковий обіг, на основі низки історичних джерел, які до цього часу не були відомі або не брались до уваги дослідниками, введено фактичний матеріал, що дає змогу встановити та уточнити хронологію та перебіг певних подій, імена осіб, мотиви їхньої поведінки тощо.

Аналіз процесу роботи УВО з молоддю здійснено крізь призму її функціонування у Польщі в 1920-х рр. У контексті цього визначено, що Організація вже в той час звертала значну увагу на патріотичне виховання української молоді, яка стала основою майбутніх національних військових формувань, які боролися за відновлення української державності. Встановлено, що УВО завдяки активній діяльності впродовж 1920 - х рр. відіграла значну роль у відстоюванні українських прав, національних інтересів та продовженні визвольної боротьби, послідовно відстоюючи ідею соборності усіх українських земель та боротьби за “ Українську Самостійну Соборну Державу”.

Практичне значення. Матеріали, наукові результати і висновки дисертації можна використати при написанні посібників та складанні програм з історії України, військової справи, політичної думки та історичних навчально-методичних праць; в подальшому дослідженні історії УВО і українського національно-визвольного руху ХХ ст.; у патріотичному вихованні сучасної молоді; реформуванні гуманітарної сфери Збройних сил України тощо.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження апробовані шляхом обговорення на засіданнях кафедри історії, теорії та практики культури Національного університету "Львівська політехніка", а також у доповідях на конференціях: "Актуальні проблеми гуманітарних і суспільствознавчих наук" (Львів, 23 квітня 2008 р.); "Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. До 90-річчя утворення" (Львів – Івано-Франківськ – Чернівці, 30 жовтня – 1 листопада 2008 р.).

Публікації. Основні результати дисертації розкрито в чотирьох статтях, які опубліковано в фахових виданнях.

Структуру дисертації визначено метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації – 190 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, показано її зв’язок з науковими програмами, визначено об’єкт і предмет, окреслено хронологічні та територіальні рамки, мету, завдання і методологію дослідження, сформульовано наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділіІсторіографія та джерельна база дослідження розглянуто та проаналізовано стан наукової розробки та джерельну базу проблеми.

Структурно історіографію питання поділено на чотири групи: праці радянських авторів, науковий доробок української діаспори, сучасні українські дослідження пострадянського періоду (1991-2009 рр.) та зарубіжна історіографія.

Радянська історіографія, суворо підпорядкована ідеологічним настановам комуністичного режиму, була спрямована виключно на формування негативного образу українського національно-визвольного руху. Радянські дослідники згадували про діяльність УВО лише побіжно. Зокрема акцентувалася увага на фактах співпраці УВО з іноземними спецслужбами, навішувалися ярлики на кшталт “фашистська організація”, “штатна резидентура німецької розвідки” тощо1.

Дослідницька робота розвинулася лише в українських наукових центрах за кордоном, де у повоєнний період з’явився значний масив досліджень представників українського національно-визвольного руху. Саме вони були зацікавлені у створенні позитивного образу й популяризації націоналістичних сил, зокрема УВО, з опису діяльності якої здебільшого розпочинали свої праці.

Першою доволі грунтовною роботою в якій описувалося створення та діяльність УВО була книга секретаря ПУН В. Мартинця. У ній висвітлено перебіг подій доволі фрагментарно, однак він помістив унікальні роздуми учасників тих подій, описує діяльність Військової організації та її вплив на суспільно-політичне життя Східної Галичини в 1920–х рр.2

Процес створення, діяльність УВО та її вплив на становлення ОУН значною мірою висвітлено у фундаментальній праці П. Мірчука3. При її написані він використав величезний масив документів, періодику, спогади очевидців. Однак ця робота має прогалини у викладі матеріалу, крім того їй бракує належного науково-довідкового апарату. Ці недоліки частково намагалися виправити сучасні науковці ‑ співробітники Центру досліджень визвольного руху (О. Дарованець, В. Мороз, В. Муравський, М. Посівнич), перевидавши у 2007 р. згадану працю П. Мірчука й додавши до неї доволі грунтовні примітки, додатки та біографічний довідник про діячів національно-визвольного руху4. Окремо слід згадати праці П. Мірчука біографічного характеру присвячені Є. Коновальцю, Р. Шухевичу та С. Бандері5.

Значний доробок належить колишньому бойовому референтові Крайової команди УВО, а згодом – одному з чільних діячів ОУН (М) З. Книшеві. Завдяки його старанням світ побачив низку книг присвячених історії УВО та ОУН. Брак архівних джерел він намагався компенсувати ретельним опрацюванням доступних матеріалів 1920-1930-х рр., даних періодики та власних спогадів. Дослідник створив кілька історичних нарисів, присвячених різним періодам діяльності УВО, опублікував спогади учасників Організації та документи польських органів безпеки. В окремих працях З. Книш докладніше описує роль молодого покоління в рядах УВО6.

Окремо слід згадати про фундаментальне видання “Євген Коновалець та його доба”. У ньому містяться надзвичайно важливі матеріали присвячені історії УВО та її команданта Є. Коновальця у розвитку українського національно-визвольного руху7.

Роботи одного із засновників УВО, який виїхавши за кордон розірвав стосунки з організацією, Я. Чижа відзначається тенденційністю та упередженістю у викладі матеріалу8. Низку статей присвячених діяльності УВО було опубліковано в періодичних виданнях української діаспори9.

Після розпаду СРСР у 1991 р. та краху соцтабору почалося часткове розсекречення архівів України, Росії, Польщі та Чехії. Це дало можливість сучасним дослідникам значно розширити джерельну базу досліджень історії українського національно-визвольного руху, а також познайомитися із працями українських діаспорних дослідників. Так, на основі доробку останніх вийшла праця О. Багана, присвячена націоналістичному руху, яку розпочато з висвітлення діяльності УВО10.

Серед сучасних досліджень виділяється нарис історії УВО київського дослідника А. Кентія11. У ній науковець звертає увагу на прорахунки українського військового керівництва у 1917 – 1920 рр., описує обставини творення УВО, структуру та мережу, основні напрями діяльності, стосунки з урядом ЗУНР та співпрацю з Німеччиною. Він вперше в українській історіографії слушно зазначив, що назва “УВО” з’явилася лише після 1924 р., тобто після розриву стосунків із середовищем Є. Петрушевича, що призвело до організаційної кризи та до виключення з Військової організації прорадянськи налаштованих членів. Недоліком дослідження є те, що А. Кентій опирається в основному на матеріали т.зв. “Празького архіву”, натомість, зовсім не взято до уваги величезний масив документів, які відклалися в державних архівах Західної України та Польщі. Цей же доробок у ширшому контексті було перевидано у його монографії присвяченої збройному чину українських націоналістів, що вийшла в Києві у 2005 р.12

Значну вагу має грунтовна розвідка М. Ковальчука. Дослідник на підставі широкого матеріалу архівів України, Польщі та Росії дещо по-новому осмислює проблему, стверджуючи, що група січовиків (Я. Чиж, М. Матчак, В. Кучабський), які повернулись у 1920 р. до Львова та познайомились ближче із станом справ починають власну політичну діяльність. Активно розгортаючи підготовчу роботу зі створення таємної військової організації, вони фактично діють незалежно від Є. Коновальця, без його відома й творять власну військово-політичну структуру, яка не мала нічого спільного з традиціями Січових стрільців13.

Натомість останнє дослідження співробітника ЦДВР О. Дарованця14 доводить провідну роль Є. Коновальця і його соратників з числа офіцерів формації Січових стрільців у процесі становлення УВО. Суттєво впливає на цінність цього дослідження доволі значний масив матеріалів, що було зібрано, систематизовано та проаналізовано автором. Окрім того, в окремих статтях О. Дарованець докладніше описує експропріаційну діяльність УВО у 1924-1929 рр. та репресії польської влади проти увістів15.

Окремі аспекти діяльності УВО описує тернопільський дослідник В. Штокало16. Роль та досягнення УВО в українському національно-визвольному русі окреслює львівський науковець І. Гаврилів 17.

Статті Д. Ведєнєєва, присвячені зародженню спеціальних служб українських націоналістів, зокрема становленню розвідки УВО та її функціонуванню18. Значно розширює проблематику дослідження колективна монографія Д. Ведєнєєва та Г. Биструхіна. В ній автори розкривають діяльність розвідки УВО, її становлення, методи, коло осіб причетних до розвідувальної роботи тощо19. Інтерес викликає монографія О. Кучерука, присвячена одному з чільних членів УВО та ОУН Р. Ярому та його ж стаття про роль О. Думина в організації розвідки УВО. Поряд з тим, в окремій розвідці дослідник прослідковує розвиток взаємостосунків керівництва УВО з Литвою20.

Грунтовну статтю про трагічну загибель О. Басараб, членкині УВО, яка працювала у розвідувальному відділі організації опублікувала М. Дядюк21. Про підпільну діяльність О.Басараб йдеться в роботах І. Гловацького, О. Бежука та Г. Чопика22.

Львівський науковець С. Гелей у своїх працях, присвячених життєвій і творчій діяльності соратника Є. Коновальця В. Кучабському, докладніше зупиняється на його вкладі в заснування УВО та організацію українського студенства на початку 1920-х рр.23.

Дослідник О. Красівський, на фоні польсько-українських стосунків у Галичині у першій чверті XX століття наголошує на антипольській спрямованості праворадикальної УВО24. Взаємостосунки УВО і товариства “Рідна школа” розвідка П. Хмельовського25.

Про підпільну діяльність молодих членів УВО у другій половині 1920-х рр., зокрема Р. Шухевича та С. Бандери, йдеться у працях П. Дужого26, Федоріва27, О. Сича28 та В. В’ятровича29.

Описуючи початковий етап становлення ідеології українського націоналізму, київський дослідник І. Дробот, зазначає, що УВО була першою націоналістичною організацією у повоєнний період30. Історії українського націоналістичного руху присвячене дослідження М. Мандрик.31

У колективному дослідженні про політичний терор і тероризм в Україні окремо проаналізовано силові дії у Західній Україні у міжвоєнний період. Автор розділу Ю. Киричук доводить, що використання націоналістичною організацією у своїй боротьбі терористичних методів стало вимушеною реакцією на польський державний терор проти українського населення32.

Нелегальний часопис УВО “Сурма” та періодичні видання, які виходили за сприяння організації досліджували Б. Ревера33 та І. Шумський34.

Про діяльність УВО в контексті ширших досліджень згадують І. Васюта35, М. Кугутяк36.

Питанням історіографії українського національно-визвольного руху присвячені дослідження дрогобицького історика В. Футали37. У своїх статтях, що стосуються УВО, він наголошує на малодослідженості тематики та брак достатнього джерельного матеріалу.

Окремо було опрацьовано дисертаційне дослідження В. Виздрика та автореферати дисертацій Р. Пальчевського та І. Шумського38.

Крім того, до уваги було взято публікації І. Лисяка-Рудницького39; Я. Сватка40, загальні роботи з новітньої історії України41, а також дослідження, що стосуються історії українських молодіжних спортивних і пожежних товариств та організацій міжвоєнного періоду, зокрема, “Пласту”, “Соколу” і “Лугу”, їх взаємостосунків із УВО42, військово-патріотичного виховання української молоді43, історії українського студентського та молодіжного рухів у 1920-х рр.44 тощо.

У зарубіжній історіографії проблематику УВО практично не розлядали. Дещо виділяються праці польських дослідників. Тут можемо назвати монографію Р. Тожецького у якій звернено увагу на діяльність УВО, як одного із напрямків боротьби українців за свої права у 1920-х рр. у Польщі45. Значно грунтовнішою є робота Р. Висоцького, у якій використано праці української історіографії, документальні джерела з польських та чеських архівів. Вступний розділ дослідження у формі окремого хоча й короткого, проте змістовного нарису присвячено саме історії УВО, як структури та кола осіб, що своєю діяльністю чи не найбільше спричинилися до утворення ОУН46. Крім того, побіжно питання діяльності УВО у своїх працях торкаються низка інших польських науковців47.

  1. Про публікації результатів дисертацій на здобуття наукових ступенів доктора І кандидата наук та їх апробацію

    Документ
    7.5. Наявність журналу (періодичного видання) у фондах бібліотек України, перелік яких затверджено постановою президії ВАК України від 22 травня 1997 р.
  2. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня (127)

    Автореферат диссертации
    Захист дисертації відбудеться 23 червня 2011 р. о 1300 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.055.02 у Харківському національному економічному університеті за адресою: 61001, м.
  3. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня (10)

    Автореферат диссертации
    Дисертацією є монографія "Вестфальський мир 1648 року і сучасне міжнародне право". — К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001.
  4. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня (34)

    Автореферат диссертации
    Захист відбудеться 07 лютого 2009 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м.
  5. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня (37)

    Автореферат диссертации
    Захист відбудеться “__” 2002 року о годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.06 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (01033, м.
  6. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня (85)

    Автореферат диссертации
    Науковий консультант - академік Академії правових наук України, доктор юридичних наук, професор Панов Микола Іванович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, проректор з наукової роботи.
  7. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня (94)

    Автореферат диссертации
    Дисертація виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України
  8. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата

    Автореферат диссертации
    Захист відбудеться 3 жовтня 2005 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.06 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м.
  9. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня (3)

    Автореферат диссертации
    Захист відбудеться «22» жовтня 2010 р. о 12.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.15 у Національному університеті “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України за адресою: 79013, м.

Другие похожие документы..