Закон україни

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей

Із змінами і доповненнями, внесеними
Декретом Кабінету Міністрів України
від 30 квітня 1993 року N 43-93,
Законами України 
від 12 лютого 1997 року N 64/97-ВР,
від 18 вересня 1997 року N 533/97-ВР,
 від 21 вересня 1999 року N 1082-XIV,
 від 17 лютого 2000 року N 1459-III,
 від 23 березня 2000 року N 1577-III,
від 21 грудня 2000 року N 2171-III,
 від 29 травня 2001 року N 2463-III,
 від 20 грудня 2001 року N 2905-III,
 від 7 березня 2002 року N 3111-III,
від 16 січня 2003 року N 429-IV,
 від 3 квітня 2003 року N 662-IV,
 від 27 листопада 2003 року N 1344-IV,
 від 19 лютого 2004 року N 1519-IV,
 від 15 червня 2004 року N 1763-IV,
від 15 червня 2004 року N 1768-IV,
 від 24 червня 2004 року N 1865-IV,
 від 3 березня 2005 року N 2459-IV,
 від 2 червня 2005 року N 2636-IV,
 від 15 грудня 2005 року N 3200-IV,
 від 9 лютого 2006 року N 3428-IV,
 від 4 квітня 2006 року N 3591-IV,
 від 3 листопада 2006 року N 328-V,
 від 19 грудня 2006 року N 489-V,
 від 11 травня 2007 року N 1014-V,
 від 28 грудня 2007 року N 107-VI
(зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
 діють по 31 грудня 2008 року,
зміни, внесені пунктом 67 розділу II Закону України
 від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), 
згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008),
від 17 березня 2009 року N 1138-VI,
від 14 квітня 2009 року N 1255-VI,
від 11 червня 2009 року N 1510-VI,
від 16 лютого 2010 року N 1900-VI

Положенням пункту 6 статті 12 дано офіційне тлумачення
(згідно з Рішенням Конституційного Суду України
 від 3 червня 1999 року N 5-рп/99)

(Нарахування страхової суми з державного обов'язкового страхування військовослужбовців відповідно до статті 16 цього Закону здійснюється виходячи із рівня 80 гривень згідно із Законом України від 26 грудня 2002 року N 380-IV)

(Нарахування страхової суми з державного обов'язкового страхування військовослужбовців відповідно до статті 16 цього Закону здійснюється виходячи із рівня 85 гривень згідно із Законами України від 27 листопада 2003 року N 1344-IV,
від 23.12.2004 року N 2285-IV, від 25 березня 2005 року N 2505-IV) 

(Установлено, що у 2006 році нарахування страхової суми з державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців відповідно до статті 16 цього Закону здійснюється у разі загибелі (смерті) застрахованого виходячи із рівня 170 гривень, у інших страхових випадках - виходячи із рівня 85 гривень згідно із Законом України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV)

(Установлено, що військовослужбовцям у разі повторного звільнення зі служби грошова допомога, передбачена пунктом 2 статті 15 цього Закону, не виплачується, за винятком тих осіб, які при першому звільненні не набули права на отримання цієї допомоги згідно із Законом України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV)




Цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

(Закон доповнено преамбулою згідно із
 Законом України від 03.11.2006 р. N 328-V)

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Соціальний захист військовослужбовців

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

(стаття 1 у редакції Закону України
 від 03.11.2006 р. N 328-V)

Стаття 11. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей

Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені більш високі норми щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, ніж ті, що містить законодавство України, то застосовуються норми міжнародного договору.

(Закон доповнено статтею 11 згідно із
 Законом України від 03.11.2006 р. N 328-V)

Стаття 12. Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей

Військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

(частина друга статті 12 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 28.12.2007 р. N 107-VI)

(зміни, внесені підпунктом 1 пункту 67 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008)




Нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними.

(Закон доповнено статтею 12 згідно із
 Законом України від 03.11.2006 р. N 328-V)

Стаття 2. Заборона обмежень прав військовослужбовців

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Стаття 3. Сфера дії цього Закону

1. Дія цього Закону поширюється на:

1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;

(підпункт 1 пункту 1 статті 3 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 11.05.2007 р. N 1014-V)

2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

2. Дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження.

(стаття 3 із змінами, внесеними згідно із
Законами України від 21.12.2000 р. N 2171-III,
 від 03.04.2003 р. N 662-IV,
 від 15.12.2005 р. N 3200-IV,
 від 09.02.2006 р. N 3428-IV,
 у редакції Закону України від 03.11.2006 р. N 328-V)

Стаття 4. Забезпечення виконання законодавства щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей

Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

(стаття 4 у редакції Закону України
 від 03.11.2006 р. N 328-V)

Розділ II
ПРАВА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Стаття 5. Забезпечення громадянських прав і свобод військовослужбовців

Військовослужбовці - громадяни України, які проходять службу на території України, беруть участь у всеукраїнському і місцевих референдумах, обирають і можуть бути обраними до відповідних місцевих рад та інших виборних державних органів згідно з Конституцією України. На них поширюються положення Закону України "Про вибори Президента Української РСР".

(частина перша статті 5 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 03.03.2005 р. N 2459-IV)

Військовослужбовцям, які балотуються кандидатами у народні депутати, депутати місцевих рад, їх командири (начальники) повинні створювати належні умови для здійснення цього права.

(частина друга статті 5 із змінами, внесеними
 згідно із Законом України від 03.03.2005 р. N 2459-IV)

Військовослужбовці, обрані на виборні посади до місцевих рад, на яких вони працюють на постійній основі, прикомандировуються до відповідних місцевих рад із залишенням на військовій службі. Час роботи військовослужбовця на виборній посаді в місцевій раді, на якій він працює на постійній основі, зараховується до вислуги років на військовій службі. Після закінчення строку повноважень у місцевій раді військовослужбовець направляється в розпорядження військового формування, де він проходив службу до обрання, для подальшого проходження служби на попередній посаді, а за її відсутності - на іншій рівноцінній посаді.

(частина третя статті 5 у редакції
 Закону України від 03.03.2005 р. N 2459-IV)

Народний депутат України, який є військовослужбовцем, на строк виконання депутатських повноважень прикомандировується до Верховної Ради України із залишенням на строк виконання депутатських повноважень на військовій службі. Після закінчення повноважень народного депутата України він направляється в установленому порядку в розпорядження відповідного військового формування для подальшого проходження служби на попередній або, за його згодою, на іншій, не нижчій ніж попередня, посаді.

(статтю 5 доповнено новою частиною четвертою
згідно із Законом України від 19.02.2004 р. N 1519-IV,
 у зв'язку з цим частини четверту - шосту
вважати відповідно частинами п'ятою - сьомою)

Військовослужбовці мають право створювати свої громадські об'єднання відповідно до законодавства України. Військовослужбовці не можуть бути членами будь-яких політичних партій або організацій чи рухів. Організація військовослужбовцями страйків і участь в їх проведенні не допускається.

Частину шосту статті 5 виключено

(згідно із Законом України
 від 11.05.2007 р. N 1014-V)

Частину сьому статті 5 виключено

(згідно із Законом України
 від 11.05.2007 р. N 1014-V)

Стаття 6. Реалізація військовослужбовцями права на свободу світогляду і віросповідання

1. Військовослужбовці вправі сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відкрито висловлювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Командири (начальники) військових з'єднань та частин надають можливість військовослужбовцям брати участь у богослужіннях та релігійних обрядах у вільний від виконання обов'язків військової служби час.

(пункт 1 статті 6 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 16.02.2010 р. N 1900-VI)

2. Військовослужбовці не мають права відмовлятися або ухилятися від виконання обов'язків військової служби з мотивів релігійних переконань та використовувати службові повноваження для релігійної чи атеїстичної пропаганди.

3. Військовослужбовці мають право на придбання, володіння і використання релігійної літератури будь-якою мовою, а також інших предметів та матеріалів релігійного призначення. Ніхто не має права перешкоджати задоволенню військовослужбовцями своїх релігійних потреб.

4. Держава не несе зобов'язань щодо задоволення потреб військовослужбовців, пов'язаних з їх релігійними переконаннями та відправленням релігійних обрядів.

5. Особам, релігійні переконання яких перешкоджають проходженню строкової військової служби, надається право на проходження альтернативної (невійськової) служби відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу".

6. Створення релігійних організацій в органах військового управління, військових з'єднаннях та частинах забороняється.

(пункт 6 статті 6 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 16.02.2010 р. N 1900-VI)

(стаття 6 у редакції Закону
 України від 11.05.2007 р. N 1014-V)

Стаття 7. Недоторканність військовослужбовця

Військовослужбовцю гарантується недоторканність особи. Він не може бути арештований інакше, як на підставі судового рішення.

(стаття 7 із змінами, внесеними згідно із
 Законом України від 03.11.2006 р. N 328-V)

  1. Закон україни (2)

    Закон
    1. У Цивільному кодексі України ( Відомості Верховної Ради, 2003р., NN 40-44, ст.356; 2004р., N 2, ст.6; 2004р., N 11, ст.140; 2004р., N 33-34, ст.403; 2005р.
  2. Закон україни (3)

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 26 грудня 2002 року N 380-IV, від 19 червня 2003 року N 1004-IV, від 11 вересня 2003 року N 1158-IV,
  3. Закон україни (5)

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 23 березня 2004 року N 1645-IV, від 16 березня 2006 року N 3552-IV,від 11 червня 2009 року N 1516-VI,
  4. Закон україни (14)

    Закон
    ( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2905-III ( 2905-14 ) від 20.12.2001, ВВР, 2002, № 12-13, ст.92 № 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, № 10-11, ст.
  5. Закон україни (17)

    Закон
    Цей Закон визначає правовий статус, закріплює основні права, свободи та обов язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і визначає порядок вирішення питань, пов язаних з їх в їздом
  6. Закон україни (18)

    Закон
    Взаємовідносини при використанні об’єкта права інтелектуальної власності, майнові права на який належать співвласникам, визначаються договором між ними.
  7. Закон україни (19)

    Закон
    Цей Закон визначає правовий статус, закріплює основні права, свободи та обов язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і визначає порядок вирішення питань, пов язаних з їх в їздом
  8. Закон україни (21)

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 18 червня 1992 року N 2477-XII,Декретами Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 12-92,
  9. Закон україни (28)

    Закон
    Цей Закон визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу

Другие похожие документы..