Закон україни

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до законодавства з питань інтелектуальної власності

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Цивільному кодексі України ( Відомості Верховної Ради, 2003р., NN 40-44, ст.356; 2004р., N 2, ст.6; 2004р., N 11, ст.140; 2004р., N 33-34, ст.403; 2005р., N 2, ст.37; 2005, N 2, ст.39; 2005р., N 13, ст.234; 2005р., N 16, ст.257; 2005р., N 26, ст.352; 2005р., N 31, ст.420; 2005р., N 33, ст.427; 2005, N 32, ст.423 ):

1) частину першу статті 424 після слів “Майновими правами інтелектуальної власності” доповнити словами “якщо інше не встановлено цим Кодексом”;

2) статтю 428 викласти у такій редакції:

“1. Право інтелектуальної власності, що належить двом або більше особам (співвласникам), є їхньою спільною сумісною власністю.

Розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Взаємовідносини при використанні об’єкта права інтелектуальної власності, майнові права на який належать співвласникам, визначаються договором між ними. У разі відсутності такого договору кожний співвласник може використовувати об’єкт права інтелектуальної власності за своїм розсудом.”;

3) внести зміни до частини другої статті 429, виклавши її у такій редакції:

“Майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать юридичній або фізичній особі, де або у якої працює працівник, який створив цей об’єкт, якщо інше не встановлено договором”;

4) статтю 461 викласти у такій редакції:

„1. Промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим і має індивідуальні характерні особливості.

2. Об'єктом промислового зразка можуть бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд виробу у цілому або його частини.

3. Законом можуть бути встановлені результати творчої діяльності людини, що визначають зовнішній вигляд виробу, які не є придатними для набуття права інтелектуальної власності на них відповідно до цієї статті.”;

5) статтю 462 викласти у такій редакції:

“1. Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом.

2. Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом.

3. Набуття права інтелектуальної власності на промисловий зразок, який має міжнародну реєстрацію, не вимагає засвідчення патентом.

4. Право інтелектуальної власності на незареєстрований промисловий зразок може набуватися на підставі його оприлюднення, що здійснюється відповідно до закону.

5. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделї, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.”

  1. частину п’яту статті 465 викласти у такій редакції:

„5. Строк чинності майнових прав на зареєстрований промисловий зразок, спливає через п'ять років від дати подання заявки і може бути продовженим за клопотанням володільця патенту на промисловий зразок на один або декілька п'ятирічних періодів, при чому сумарний строк чинності не може перевищувати двадцяти п'яти років від дати подання заявки.

Строк чинності майнових прав на незареєстрований промисловий зразок спливає через три роки від дати, на яку зразок був уперше оприлюднений”;

7) частину другу статті 475 після слів „в установленому законом порядку” доповнити словами „або від дати його першого комерційного використання будь-де в світі”;

8) частину третю статті 489 виключити;

9) перше речення статті 496 викласти в такій редакції: “Виключні майнові права на торговельну марку є чинними з дати, наступної за датою їх державної реєстрації, та діють до спливу десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку, якщо інше не встановлене законом.”;

10) статтю 500 виключити;

11) у частині другій статті 501 слова “(послуги)” та “(її)” виключити;

12) у статті 502 слова “асоціації споживачів” виключити;

13) у статтях 503 та 504 слова “(послуги)” виключити;

14) у частині четвертій статті 1108 та частині другій статті 1109 слово “ліцензіат” замінити словами “ліцензіат, якому видана виключна ліцензія,”.

15) статтю 1114 викласти у такій редакції:

“Стаття 1114. Внесення відомостей щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності до державних реєстрів прав на об’єкти права інтелектуальної власності

1. Відомості щодо надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об’єкта права інтелектуальної власності та відомості щодо передання виключних майнових прав інтелектуальної власності на вимогу однієї із сторін договорів, визначених статтями 1108, 1109 та 1113 цього Кодексу, вносяться до відповідного державного реєстру прав на об’єкти права інтелектуальної власності у порядку, встановленому законом.

2. Внесення до відповідного державного реєстру прав на об’єкти права інтелектуальної власності відомостей, зазначених у частині першій цієї статті, стосовно об'єктів права інтелектуальної власності, майнові права на які є чинними після їх державної реєстрації, є обов’язковим, якщо інше не встановлено законом.

Якщо внесення зазначених відомостей є обов’язковим, то лише з дати, наступної за датою їх внесення до відповідного державного реєстру прав на об’єкти права інтелектуальної власності:

особа, якій за договором передані виключні майнові права на об'єкт права інтелектуальної власності, може використовувати цей об’єкт, перешкоджати його неправомірному використанню та розпоряджатися виключними майновими правами інтелектуальної власності на цей об'єкт;

ліцензіат, якому надано дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності на умовах одиничної або невиключної ліцензії, може використовувати об'єкт права інтелектуальної власності;

ліцензіат, якому надано дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності на умовах виключної ліцензії, може використовувати цей об'єкт, надавати дозвіл (видавати субліцензію) на його використання.”

2. У Господарському кодексі України ( Відомості Верховної Ради,2003р., N 18, N 19-20,N 21-22, ст.144; 2005р., N 11, ст.205; 2005, N 16, ст.257; 2005р., N 16, ст.259; 2005р., N 17, N 18-19,ст.267; 2005р., N 31, ст.420; 2005р., N 29, ст.384; 2005р., N 33, ст.427; 2005р., N 34, ст.434 ) :

1) статтю 156 викласти у такій редакції:

“1. Набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом.

2. Відносини суб'єкта господарювання, що є роботодавцем для винахідника (винахідників) або автора (авторів) об'єктів, зазначених у частині першій цієї статті, щодо прав на одержання патенту і права використання зазначених об'єктів інтелектуальної власності регулюються Цивільним кодексом України та іншими законами.

3. Використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка у сфері господарювання є: виготовлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, що охороняється відповідно до закону;

застосування способу, що охороняється відповідно до закону, або пропонування його для застосування в Україні за умов, передбачених Цивільним кодексом України;

пропонування для продажу, запровадження в господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, виготовленого безпосередньо способом, що охороняється відповідно до закону.

4. Суб'єктам господарювання належить право попереднього користувача винаходу, корисної моделі чи промислового зразка за умов, передбачених Цивільним кодексом України.

5. Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель чи промисловий зразок можуть відповідно до закону бути вкладом до статутного капіталу юридичної особи, предметом договору застави та інших зобов'язань, а також використовуватися в інших господарських відносинах.

6. У разі банкрутства суб'єкта господарювання право на винахід, корисну модель чи промисловий зразок оцінюється разом з іншим майном цього суб'єкта.

7. Правила цієї статті застосовуються також до регулювання відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією у сфері господарювання прав на сорти рослин та породи тварин.”

2) у статті 157 частину першу і другу викласти в такій редакції:

“1. Підстави та порядок набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку визначаються Цивільним Кодексом України та іншим законом.

2. Використанням торговельної марки визнається:

нанесення її на будь-який товар, для якого зареєстровані права на торговельну марку, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням торговельної марки з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

застосування її під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої права на торговельну марку зареєстровані;

застосування її в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах”;

частину третю виключити.

3) статтю 158 викласти в такій редакції:

“Стаття 158. Правомочності щодо використання колективної торговельної марки

1. Торговельна марка є колективною торговельною маркою, якщо право на неї належить об‘єднанню, створення і діяльність якого не суперечать законодавству держави, в якій воно створено.

2. Колективна торговельна марка призначена для позначення товарів і послуг членів об‘єднання – власника прав на колективну торговельну марку.

3. Реєстрація прав на колективну торговельну марку здійснюється в порядку, встановленому законом.”

4) статтю 159 викласти в такій редакції:

“1. Суб'єкт господарювання - юридична особа або громадянин-підприємець може мати комерційне найменування.

Комерційними найменуваннями можуть бути, зокрема, позначення, що складаються з зазначення організаційно-правової форми та/або характеру діяльності юридичної особи та позначення, що є вирізняльною частиною цього комерційного найменування; скороченого найменування юридичної особи.

Комерційне найменування фізичної особи-підприємця може містити його прізвище та/або власне ім‘я.

2. Особи можуть мати однакові комерційні найменування, якщо їх діяльність на певній території не вводить в оману споживачів щодо товарів, які вони виробляють і/або реалізовують та послуг, які надаються ними.

3. Права на комерційне найменування набуваються внаслідок першого використання цього комерційного найменування без подання заявки на нього чи реєстрації цих прав і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки.

Окремі майнової права на комерційне найменування можуть набуватися на підставі договору, внаслідок злиття, приєднання, поділу, виділу та перетворення юридичної особи, в порядку успадкування та на інших підставах, що встановлені або не заборонені законом.

Права на комерційне найменування є чинними з моменту першого використання цього комерційного найменування.

4. Використанням комерційного найменування визнається, зокрема:

нанесення його на будь-який товар, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним комерційним найменуванням з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги;

застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах. ”;

  1. у статті 160 частини першу і другу викласти в такій редакції:

“1. Право на використання географічного зазначення належить будь-якій особі, яка в відповідному географічному місці виготовляє товар або видобуває чи переробляє сировину для товару, особливі властивості, певна якість, репутація чи інші характеристики якого зумовлені цим географічним місцем, за умови, що особливі властивості, певна якість, репутація чи інші характеристики товару чи сировини для його виробництва, межі географічного місця, в якому здійснюється виробництво товару чи сировини для його виробництва, специфічні умови і способи виробництва товару чи сировини для його виробництва відповідають відомостям, внесеним до Державного реєстру прав на географічні зазначення.

2. Використанням географічного зазначення визнається:

нанесення його на товар, для якого зареєстровані права на географічне зазначення, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов’язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням географічного зазначення з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет.”;

6) у статті 160 частину четверту виключити.

3. Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., N 7, ст. 32) викласти у такій редакції:

ЗАКОН УКРАЇНИ

  1. Закон україни (2)

    Закон
    1. У Цивільному кодексі України ( Відомості Верховної Ради, 2003р., NN 40-44, ст.356; 2004р., N 2, ст.6; 2004р., N 11, ст.140; 2004р., N 33-34, ст.403; 2005р.
  2. Закон україни (3)

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 26 грудня 2002 року N 380-IV, від 19 червня 2003 року N 1004-IV, від 11 вересня 2003 року N 1158-IV,
  3. Закон україни (5)

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 23 березня 2004 року N 1645-IV, від 16 березня 2006 року N 3552-IV,від 11 червня 2009 року N 1516-VI,
  4. Закон україни (14)

    Закон
    ( Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2905-III ( 2905-14 ) від 20.12.2001, ВВР, 2002, № 12-13, ст.92 № 380-IV ( 380-15 ) від 26.12.2002, ВВР, 2003, № 10-11, ст.
  5. Закон україни (17)

    Закон
    Цей Закон визначає правовий статус, закріплює основні права, свободи та обов язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і визначає порядок вирішення питань, пов язаних з їх в їздом
  6. Закон україни (19)

    Закон
    Цей Закон визначає правовий статус, закріплює основні права, свободи та обов язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і визначає порядок вирішення питань, пов язаних з їх в їздом
  7. Закон україни (21)

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 18 червня 1992 року N 2477-XII,Декретами Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 12-92,
  8. Закон україни (26)

    Закон
    Із змінами і доповненнями, внесеними Декретом Кабінету Міністрів України від 30 квітня 1993 року N 43-93,Законами України від 12 лютого 1997 року N 64/97-ВР,
  9. Закон україни (28)

    Закон
    Цей Закон визначає загальні правові, організаційні та соціально-економічні засади реалізації державної політики України в галузі туризму та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу

Другие похожие документы..