Реферат на тему: Дмитро Іванович Донцов

Реферат на тему:

Дмитро Іванович Донцов - невтомний сурмач волі

ПЛАН

  1. Роль і завдання провідної верстви в творчості

Д. Донцова.

  1. Теорія еліт в працях Дмитра Донцова

  2. Вплив Д. Донцова на становлення та формування ОУН

  3. Роль і завдання провідної верстви у творчості Дмитра Донцова

  4. Література

  1. Дмитро Іванович Донцовна­родився 30 (17 за старим стилем) серпня 1883 ро­ку в степовій Україні, у місті Мелітополі, що на Запоріжжі. Предки його, як згадував сам Донцов, походять із Слобідщини, а саме з Вороніжчини.

Здібний з народження, юний Дмитро цікавиться історією рід­ного краю, з захопленням слу­хає розповіді дідів про героїчні часи козаччини. Вступивши до Петербурзького університету, на­вчається до 1907 року на прав­ничому факультеті. Після двох арештів за революційну діяль­ність емігрує за кордон, закін­чує у Відні студії і одержує ступінь доктора права. І за кор­доном Донцов не полишає полі­тичної діяльності. Талановитий публіцист, він друкується в ча­сописах “Украинская жизнь” (виходив у Москві під редакцією Симона Петлюри), «Дзвін», «Слово», «Діло» та ін.

Влітку 1913 передвоєнного ро­ку на II Всеукраїнському Конгресі студентів у Львові Донцов виступив із знаменитою промовою-рефератом «Сучасне політичне положення нації і наші завдання», в якій писав, що в наступній війні Україна, щоб стати вільною, повинна виступити проти Росії, але ніколи - з нею! Українці зі зброєю в руках мусять здобути Українську Державу. Ця прог­рамова доповідь, цей маніфест був повністю підтриманий делегатами Конгресу. Стоячи, з захоп­ленням аплодував Донцову де­легат Конгресу юний Євген Ко­новалець - майбутній творець і Провідник ОУН.

Промова викликала панічний страх і шалену лють у ворогів України. Не обійшли її своєю увагою і член Державної Думи в Росії П. Мілюков, і «вождь світового пролетаріату» Ленін. Саме тоді в Києві вийшла друком книга Донцова «Модерне москвофільство», в якій він різко викриває писак-підлабузників,котрі орієнтувалися на «демоліберальну» Росію. Під час першої світової війни Донцов пише низку праць, як-от: «Мазепа і мазепинство», «Історія розвитку української державної ідеї», «Похід Карла XII на Україну». «Українська державна думка і Европа» та ін.

Повернувшись із Швейцарії в пробуджену Україну в 1918 році, Д.Донцов продовжує бурх­ливу революційно-націоналістичну діяльність. Він пише публіцисти­чні твори, виступає з політич­ними доповідями на актуальні теми на численних зібраннях української молоді, працює в уряді гетьмана Павла Скоропадського на посаді директора Українського Телеграфного Агентства.

У 1921 р. виходить друком праця «Підстави нашої політи­ки», в якій Донцов протиставляє російський світ європейському, Азію — Окцидентові, докладно обґрунтувавши причини цього антагонізму. Твір був на часі і викликав широкий резонанс, знайшовши як палких прихиль­ників, так і відвертих против­ників.

1922 року виходить в світ літе­ратурна розвідка «Поетка українського ресорджименту» (про Лесю Українку, творчістю якої захоплювався).

Розуміючи крайню необхідність вироблення нової українсь­кої ідеології - Великої Україн­ської Ідеї, «яскравої, виключної, всеобіймаючої», д-р Донцов повністю присвячує себе нелегкій справі, засновує газету «Загра­ва», а з 1922 р. у Львові під редакцією Д.Донцова виходить «Літературно-Науковий Вісник» («ЛНВ»), з 1933р. «Вістник», навколо якого згуртовую­ться молоді націоналістичні си­ли. Поетів, письменників та науковців, які були постійними дописувачами та авторами часопису, назвали «вістниківцями». До них відносимо Євгена Маланюка, Олену Телігу, Юрія Липу, Оле­га Ольжича, Юрія Клена та ба­гатьох інших.

«Націоналізм» (1926 р.) Д.До­нцова - фундаментальна пра­ця, яка стала в певній мірі євангелієм для молодого покоління українських патріотів. Саме з ідей «Націоналізму» зродились легендарні чини членів УВО, ОУН, УПА. В цій ґрунтовній роботі Донцов рішуче засу­джує гнилий демосоціялізм «драгоманівців», «провансальців». Аналізуючи причини поразки на­ших визвольних змагань, викри­ває демобілізуюче, роззброюючебазікання «друзів народу» про «любов до братів-слов'ян», про «всепланетний рай», «демократію-соціялізм», піддає їх нищівній аргументованій критиці. Донцов апелює до Шевченка, до Лесі Українки,до М. Міхновського. В часах князівської доби, в славній козач­чині шукає той тип борця-лицаря, тип володаря-провідника, якого так не вистачало тоді і ще більше не вистачає зараз.

Обґрунтовуючи свої тези, він наводить незаперечні факти, цитує філософські та літературні твори, наводить приклади з вітчизняної та світової історії.

«Націоналізм» пробудив і кинув до святого бою за Україну легіони незламних лицарів, які рясно скропили кров'ю україн­ську землю, «опаливши вогнем фанатичного прив'язання до неї». «Тільки плекання цілком ново­го духу порятує нас», - не стомлювався повторювати автор. Дoнцовський чинний націона­лізм захопив гарячі серця гали­цької молоді, підпорядкував її Ідеї Нації. Донцов став для неї незаперечним авторитетом, хоч як не намагалися демосоціалісти та комуністи його спаплюжити, применшити його значення, прос­то замовчати, заховати - нічого в них не вийшло і до цього часу.

«України ще немає, але ми мо­жемо створити її в нашій душі», - писав він, і ця Україна поста­вала в душах молодих україн­ських борців. Україна героїчна, Україна, яка творить себе і світ, а не є продуктом творення «си­льних світу сього». «Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за неї» - ось кредо послідовників Донцова, зміст їх життя.

Майстер слова, блискучий публіцист, Д.Донцов дав нам твір, значення якого переоцінити неможливо. Його слово гостре, мова лако­нічна, означення влучні й чіткі. І цим він страшний для ворогів України. «Націоналізм» перевидавався декілька разів на чужині, а нещодавно пере­виданий видавництвом “Кальварія” в Україні. Актуальність твору і на сьогодні величезна, він кличе до боротьби.

У наступних працях на сто­рінках «ЛНВ» і «Вістника» Донцов продовжує розробляти ідеологію українського націоналізму, друкує численні гострі статті.

У 1939 р. Д.Донцова заареш­товують і відправляють до по­льської тюрми в Березі Картузькій «за протипольську діяльність». Там він і перебуває до початку II світової війни, про неминучість якої попереджав, наближення якої відчував.

З початком німецької агресії Донцов переїздить до Бухареста, де редагує журнал «Батава» (1940-1941). Переслідува­ний гестапо, змушений часто мі­няти місце проживання: Берлін, Краків, Прага... Саме в Празі він пише «Дух нашої давнини» (1944).

«Звертаюся не до безсором­них і розбійників, а до шляхет­них, не до сліпих і дурних, а до мудрих і зрячих, не до слабих і трусів, а до мужніх. До тих, які покликані створити нову кас­ту «луччих людей» - єдиний маяк у божевільному хаосі ни­нішнього дня». Цими словами закінчується авторська передмова до книги, яка продовжує і поширює ідеї «Націоналізму».

По закінченні війни з великими труднощами дістається Д.Дон­цов до Парижа, але й там було небезпечно. В 1946 році від'їз­дить до Лондона, редагує там газету «Український клич». Потім переїздить до США, Канади, де й залишається.

За кордоном перевидають його попередні праці, а також з'являється низ­ка нових творів та збірок, як-от: «Хрестом і Мечем», «За який про­від?», «Росія чи Европа», «Рік 1918. Київ», «Кардинал Мерсіє – слуга Бога і нації», «Незримі скрижалі «Кобзаря», «Клич доби», «Московська отру­та», «Дві літератури нашої до­би». «Правда прадідів великих», «Туга за героїчним», «За яку революцію», «Заповіт Шевчен­ка» та багато інших. Також друкуються статті Донцова в популярних часописах «Шлях перемоги», «Гомін України», «Визвольний шлях», „Вісник ООЧСУ”, «Америка» тощо.

Помер д-р Донцов 30 березня 1973 року в Канаді. Похований в Америці на українському кладовищі в Бавнд-Брук. До кінця життя свого свято ві­рив у день постання Самостійної Соборної Української Держави.

Донцов повертається в Україну в своїх безсмертних творах: він, «невтомний сурмач волі» і сьогодні в боротьбі. У перших лавах.

Віктор РОГ

Роль і завдання провідної верствив творчості

Д. Донцова.

(Тези)

Націоналізм як світоглядно-ідеологічний феномен є відображенням світоглядних установок певних соціальних груп, що проявляється в усвідомленні певної соціальної спільноти як тотальної цілісності і протиставлення цієї цілісності іншим подібним їй за формою соціальним цілісностям. Український націоналізм як своєрідний соціокультурний паросток у древі націоналістичної ідеології є віддзеркаленням всього політико-історичного шляху українства у всьому багатоманітті його проявів.

Д.Донцов є яскравим представником української школи націоналістичної ідеології, пройшовши світоглядний генезис від мислителя соціалістичної орієнтації до мислителя з чітко окресленою націоналістичною орієнтацією з атрибутом у формі якісної негації лівих ідеологій. Його світоглядна позиція є аперцептивним виразом певних соціальних груп, що прагнули до незалежності України, незважаючи на засоби, якими ця незалежність буде досягнута.

При побудові концептуального каркасу теорії провідної верстви Д.Донцовим були використані праці італійських соціологів, якi розробляли теорію „елітаризму” (Г.Моска, В.Парето, Н.Міхельс). Позитив Донцова як мислителя в тому, що він зміг пройти вульгарне тлумачення концепцій даних діячів, спромігшись переробити даний конструкт під українські реалії, сформувавши якісну теорію української національної еліти.

На думку мислителя, саме зрада національної еліти є однією з детермінант, що привели до встановлення чужоземної влади в Україні. Причинами, що привели до даної констеляції, Д.Донцов вважає заміну войовничого елементу національної еліти „пасивною” інтелігенцією „драгоманівського” типу, партикулярний меркантилізм української національної еліти, нездатність синхронізувати свої сили тощо…

Д.Донцов малює контрастний портрет представника української національної еліти, що складається з так званої теорії „трьох рис” (мудрість, мужність, благородство). Мислитель вважає їх атрибутивними для процесу формування молодого покоління української національної еліти.

Акцентування філософом на архаїзмі та традиціоналізмі як важливих складових ланок концепції національної еліти Д.Донцова. Мислитель звертається до історичної минувшини українського народу (Київська Русь, Україна за часів Богдана Хмельницького) як величними прикладами соціальної активності української національної еліти.

Донцов підкреслює роль міста Києва як потужного імпринта до відродження української національної еліти. Мислитель акцентує увагу на історичній минувшині Києва як базисі того, на чому зможе бути побудований якісно новий конструкт української національної ідеї.

При аналізі творчої спадщини Д.Донцова не можна не відмітити деяку подібність концепцій Д.Донцова та видатного українського консерватора-монархіста В’ячеслава Липинського. Деякі дослідники творів Донцова схиляються до думки, що Донцов запозичив певні концептуальні моменти у Липинського, оскільки їхні теорії провідної верстви досить подібні.

Наголошування мислителем на окцидентальному виборі українства, на русі до західних соціальних моделей, та ксенофобія до концептуального Сходу (Росії зокрема). Донцов вважає Україну географічним центром Європи, що повинна служити буфером між Росією та Заходом.

Актуальність ідей Д.Донцова у формуванні нової хвилі національної еліти в дусі національних традицій. Звернення до творів Донцова як концептуального каркасу при побудові української модерної націоналістичної ідеології.

Штогрин Д., м. Івано-Франківськ

  1. Реферат на тему: “ (34)

    Реферат
    Дмитро Іванович Донцов на­родився 30 (17 за старим стилем) серпня 1883 ро­ку в степовій Україні, у місті Мелітополі, що на Запоріжжі. Предки його, як згадував сам Донцов, походять із Слобідщини, а саме з Вороніжчини.
  2. Реферат на тему (240)

    Реферат
    У процесі національного відродження духовної культури українського народу важливе місце у комплексі наук належить історії філософії, реалізації нею питань, структури, характеру і початку філософської думки України.
  3. План роль І завдання провідної верстви в творчості Д. Донцова

    Документ
    Влітку 1913 передвоєнного ро­ку на II Всеукраїнському Конгресі студентів у Львові Донцов виступив із знаменитою промовою-рефератом «Сучасне політичне положення нації і наші завдання», в якій писав, що в наступній війні Україна, щоб
  4. Дмитро донцов – апостол української ідеї матеріали науково-теоретичної конференції молодь вивчає донцова

    Документ
    10 травня 2003 року в конференц-залі київського Центру національного відродження ім. Степана Бандери проходила науково-теоретична конференція студентів та молодих науковців “Дмитро Донцов – апостол Української Ідеї”, приурочена до
  5. Дмитро Донцов. Ідеологічний портрет : Монографія. – Вц "Ки­ївський університет", 2000. – 260 с

    Документ
    Сергій КВІТ (1965) – доцент Інституту журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка. Автор книжок "Свобода стилю" (1996), "Основи герменевтики" (два видання – 1998 і 1 ), "В межах, поза межами
  6. На перехідному етапі

    Документ
    Немає сумніву, що революція згори, яку у 1985 р. ініціював Михаїл Горбачов, відіграла історичну ролю в житті народів Радянського Союзу і Східньої Европи.
  7. Рух опору на луганщині

    Документ
    У статті розглядається стан руху Опору в роки Великої Вітчизняної війни під час тимчасової окупації Луганщини німецько-фашистськими загарбниками. Підкреслено, що як і по всій Україні, на Луганщині діяли радянський, стихійний і націоналістичний
  8. Віктор Рог

    Документ
    До нової збірки Віктора Рога увійшли статті про життя і діяльність визначних громадських діячів України Миколи Міхновського, Дмитра Донцова, Євгена Коновальця, Василя Біласа і Дмитра Данилишина, Степана Бандери, Дмитра Мирона, Ярослава
  9. Т. В. Недосєкіна Навчальний посібник „Історія рідного краю”. Д., 2010. с (1)

    Документ
    Навчальний посібник складений за авторською програмою вчителя-методиста Т.В. Недосєкіної, затвердженою ДОІППО та Міністерством освіти і науки України.

Другие похожие документы..