Навчальна програма “ Медіаосвіта (медіаграмотність)” (для слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних І науково-педагогічних працівників) Київ 2011

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ , МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ І ЗМІСТУ ОСВІТИ

АКАДЕМІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕСИ

Затверджую:

Директор Інституту інноваційних технологій і змісту освіти

/ О. А. Удод /

“______” _____________2011 року

Навчальна програма

Медіаосвіта (медіаграмотність)”

(для слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників)

Київ 2011

Розробники: Левківський К.М., Іванов В.Ф.,

Даниленко В.І., Мележик В.П.

Волошенюк О.В.

Рецензенти: Покроєва Л.Д.

Лисянська Т.М.

Для використання в навчальному процесі курсів підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх шкіл, обласних закладів післядипломної педагогічної освіти

Програма ухвалена секцією післядипломної педагогічної освіти Науково-методичної комісії галузі знань “Педагогічна освіта” Науково-методичної ради Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

Протокол від “____” ___________2011 року №____

Пояснювальна записка

Загальна культура суспільства, громадські тенденції, професійна підготовка фахівців безпосередньо пов’язані з проблемами охорони та захисту суспільної моралі, вирішення яких можливе на підґрунті формування та поширення в Україні основ медіаграмотності.

Зазначене цілком узгоджується із Грюнвальдською декларацією з медіаосвіти (1982), резолюцією ЮНЕСКО (1989) щодо розвитку критичної медіаосвіти, Віденською конференцією «Освіта для медіа та цифрового століття», Севільською конференцією «Медіаосвіта молоді», Резолюцією Європарламенту щодо медіаграмотності у світі цифрових технологій, Комюніке Єврокомісії «Європейський підхід до медіаграмотності у світі цифрових технологій», а також з низкою інших документів, затверджених Євросоюзом та ООН, в яких наголошується, що медіаграмотність є базовим елементом політики у сфері споживання аудіовізуальної інформації, основою обізнаності у питаннях інтелектуальних прав людини, необхідною умовою задля залучення громадян до участі у демократичному житті, дієвим фактором міжкультурного діалогу.

Стаття 34 Конституції України визначає «Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір. Здійснення цих прав може буде обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошення інформації, одержаної конфіденційно або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя».

Сучасний світ, облаштований екранами різного формату і призначення, мимоволі людства перетворив його на величезну аудиторію, що підпорядкована аудіовізуальній інформації.

Дійсно, бурхливий розвиток електронних технологій, широке упровадження інтерактивних систем комунікації, навчальних програм у мультимедійних технологіях забезпечило вторгнення в суспільство недоступного раніше потоку аудіовізуальної інформації від масової теле-, кіно-, іншої відеопродукції до електронних мереж Інтернет. Це спричинило помітні трансформації у сфері культури, як позитивні, так і негативні, майже повну зміну матриць свідомості, ціннісних систем і мислення, сприйняття оточуючого світу. Зазначене повною мірою стосується також підростаючого покоління – учнів загальноосвітніх шкіл, студентів вищих навчальних закладів, молоді. Адже, не таємниця, що людина, майже з перших хвилин свідомого життя опиняється в епіцентрі медіаполя. Саме тому суспільство повинно мати право отримувати правдиву інформацію про себе і про все те, що може вплинути на нього. Отже основне завдання курсу «Медіаосвіта (медіаграмотність)» полягає у створенні механізму формування громадської думки щодо конкретних категорій – сутності, явищ, дійсності, понять, ідей тощо. Адже, на жаль, непоодинокі випадки, коли в друкованих та аудіо- і відеозасобах інформації є маніпуляція свідомістю громадян та пропаганда, що є неприпустимим. Створення ефективного механізму критичного осмислення і корегування інформації, отриманої через ЗМІ, відпрацювання особистісної системи ціннісних орієнтацій та формування умінь інтерпретувати інформацію, розуміти її суть, адресну спрямованість, мету інформування, викриття прихованого значення мають усунути негативний вплив на свідомість громадян, особливо учнівської та студентської молоді.

Варто враховувати і ту обставину, що мас-медіа мають відігравати також роль потужного культурного інтегратора, виконувати виховні функції, диктувати норми поведінки особи в суспільстві, ставлення її до інших людей, зберігати культурні традиції.

Формування аудіовізуальної грамотності надає додаткові можливості щодо самореалізації і соціалізації молоді, викоренення девіантної та делінквентної поведінки її через практично-орієнтовану творчість у сфері аудіовізуальних мистецтв.

Принципи сприйняття друкованої інформації, започатковані ще німецьким винахідником книгодрукування Йоганном Гутенбергом (середина 15 ст.), який надрукував так звану 42-рядкова Біблію – перше друковане видання в Європі, що визнане шедевром раннього друкування.

На жаль, сьогодні ми спостерігаємо кризу читання. Кінематограф, телебачення, відео, радіо, окремі друковані засоби масової інформації, нав’язлива реклама дедалі загострюють ситуацію інформаційного вибуху, руйнують екологію аудіовізуального середовища, до існування у якому приречені майже усі жителі планети.

Саме тому на часі є започаткування медіаосвіти, яка у майбутньому повинна стати компонентом загальної освіти, невід’ємною частиною навчальних програм всіх ступенів.

Медіаосвіта педагогічних працівників відкриває можливості інтенсивного впровадження основ аудіовізуальної грамотності в загальноосвітніх навчальних закладах.

Таким чином, запровадження в закладах освіти навчальної дисципліни «Медіосвіта (медіаграмотність)» потребує, в першу чергу, навчально-методичного забезпечення, розроблення навчальних програм, відповідної навчально-методичної літератури.

Фахівці спеціалізованих вищих навчальних закладів можуть удосконалювати навчальні плани і програми, проводити семінари-тренінги, вести науково-методичну роботу з медіаосвіти (медіаграмотності).

Консультативно-методична робота зазначених фахівців у регіонах щодо ознайомлення педагогів з вітчизняними медіаосвітними моделями та аналогічними розробками фахівців інших країн сприятиме реалізації програм аудіовізуальної грамотності учнів загальноосвітніх шкіл та студентів вищих навчальних закладів.

Навчальна програма «Медіаосвіта (медіаграмотність)» розроблена за рекомендаціями Академії педагогічних наук України, Міністерства культури і туризму України, Академії мистецтв України.

Навчальною програмою, обсяг якої розраховано на один національний кредит (54 години), передбачається вивчення слухачами курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників та студентами вищих педагогічних навчальних закладів теоретичного матеріалу, проведення семінарських і практичних занять та написання реферату.

Підсумковий контроль – залік.

Важлива роль у формування основ медіапедагогіки та аудіовізуальної грамотності учнівської та студентської молоді має бути відведена обласним інститутам післядипломної педагогічної освіти.

На курсах підвищення кваліфікації педагогічних працівників загальноосвітніх шкіл доцільно передбачити надання таких освітніх послуг як формування аудіовізуальної грамотності з розробкою відповідних навчально-тематичних планів та програм підвищення кваліфікації.

Розроблена навчальна програма “Медіаосвіта ( медіаграмотність)” може бути реалізована в вигляді окремих модулів в навчальних програмах освітньої діяльності курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів всіх категорій, що уже запроваджені в навчальний процес закладів післядипломної педагогічної освіти.

Особливої ваги це питання набуває для підвищення кваліфікації вчителів загальноосвітніх шкільних предметів (див. Перелік навчальних програм курсів підвищення кваліфікації педагогічних працівників Комунального вищого навчального закладу “Харківська академія неперервної освіти”). Зазначені навчальні програми погоджені в Інституті інноваційних технологій і змісту освіти та затверджені Департаментом вищої освіти Міністерства освіти і науки України 17 листопада 2010 року (Додаток 1).

Основні терміни та їх визначення

В навчальній програмі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

Аутизм – патологічна замкнутість, відгородженість від реальної дійсності з утратою інтересу до спілкування, природних емоційних реакцій.

Мас-медіа, медіа – засоби масової інформації (радіо, телебачення, преса, кіно, фотографія, відео, мультимедійні комп’ютерні системи, Інтернет).

Аудіовізуальна інформація – інформація, що одночасно сприймається слухом і зором.

Аудіоінформація – інформація, що сприймається особою слуховими органами.

Візуальна інформація - інформація, що сприймається особою органами зору.

Девіації – соціальна поведінка, яка відхиляється від тієї, що вважається нормальною чи соціально прийнятною у суспільстві або в соціальному контексті.

Соціальна інформація – відомості про процеси функціонування особи і суспільства, а також все те, що може вплинути на ці процеси.

Медіаграмотність – частина медіаосвіти , що дозволяє споживачам критично аналізувати медіаповідомлення з тим, щоб бачити там пропаганду, цензуру, однобокість в новинах і програмах суспільного інтересу, свідомо сприймати і критично тлумачити інформацію, відділяти реальність від її віртуальної симуляції, осмислювати владні стосунки, міфи і типи контролю, які вони культивують, причини таких дій, а також розуміти структурні елементи, які впливають на інформацію (власник медіа, модель фінансування, політичні уподобання тощо).

Суспільна мораль – система етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов’язок , совість, справедливість.

Медіакультура – сукупність духовних цінностей, створених інформаційно-комунікаційними засобами, що функціонують у суспільстві, щодо елементів культури комунікації, пошуку, збирання, виробництва і передачі інформації, а також культури її сприймання соціальними групами та соціумом у цілому.

Медіакультура особи – здатність особи ефективно взаємодіяти з мас-медіа, адекватно поводитися в інформаційному середовищі.

Медіапедагогіка – сукупність педагогічних концепцій, теорій, технологій і методик, які базуються на комплексному застосування медіа і є специфічним напрямом педагогіки з такими складовими як медіа дидактика (проблеми, роль, функції, і значення медіа в навчанні) і медіа виховання (проблеми медіа використання медіаресурсів і пропозицій).

Медіадидактика – частина педагогіки, що займається питаннями застосування медіа в навчальному процесі, розробкою інформаційно-освітніх технологій, особливостями дистанційного навчання, розробкою й апробацією нових дидактичних мультимедіа (електронних навчальних посібників, програм, підручників тощо).

Медіавиховання – формування світоглядних позицій, інтересів, потреб, ідеалів, мотивів, ціннісних орієнтацій, свідомості, переконань, суджень, а також конкретних рис характеру, моделі поведінки та культури поведінки засобами масової інформації.

Медіакомпетентність – розуміння видів медіа та їх впливу людину і суспільство.

Медіакомпетенція - вміння користуватися різними медіатехнологіями, вести пошук необхідної інформації, робити правильний вибір її та створювати медіапродукти.

Медіаосвіта – формування медіаграмотності на матеріалах та за допомогою засобів масової інформації, кінцева мета якої критичне сприйняття медіаповідомлень.

Медіаосвітні технології – методично-організаційні засоби навчального процесу з використанням періодичних видань, радіо, телебачення, кіно, а також програмно-апаратних засобів і пристроїв, що забезпечують операції збирання, оброблення, накопичення, збереження й передавання інформації.

  1. Проект навчальної програми «Медіаосвіта (медіаграмотність)»

    Документ
    Робоча група з медіаграмотності схвалила проект навчальної програми «Медіаосвіта (медіаграмотність)» для слухачів курсів підвищення кваліфікації педагогічних і науково-педагогічних працівників, розроблений Міністерством освіти і науки,
  2. Верхняцький навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 ліцей» Ковальська Ніна Яківна

    Документ
    Схвалено методичною радою Верхняцького навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1-ліцей», протокол №3 від 30 січня 2012 р.
  3. Elekcii org/ref-lekciji/shcho-take-novi-media html

    Документ
    Лисенко Валерій Миколайович – інженер, викладач, журналіст, краєзнавець, автор одного з перших вітчизняних Інтернет-проектів “1 -ліття української культури” (), започаткованого у травні 1998 року.
  4. Національної (1)

    Документ
    А.В. Чебикін (голова), І.Д. Безгін, Ю.П. Богуцький, А.А. Бокотей, М.П. Мащенко, М.Ю. Рєзникович, В.Д. Сидоренко, М.А. Стороженко, О.С. Тимошенко, О.К.
  5. Національної (2)

    Документ
    А.В. Чебикін (голова), І.Д. Безгін, Ю.П. Богуцький, А.А. Бокотей, М.П. Мащенко, М.Ю. Рєзникович, В.Д. Сидоренко, М.А. Стороженко, О.К. Федорук, М.І. Яковлєв
  6. Національної (3)

    Документ
    В.М. Бабієнко, Н.В. Владимирова, С.М. Волков, І.Б. Зубавіна, Ю.О. Іванченко, Л.В. Кодакова, Р.Г. Коломієць, Т.В. Ленкова, О.М. Міщенко, О.І. Мовчан, О.
  7. України (4)

    Документ
    Минулий рік був знаменним: за видатні досягнення нашій Академії Указом Президента України від 18 лютого 2010 року було присвоєно почесне звання Національної, що зобов’язало колективи апарату президії НАМ, наших підрозділів – Інституту

Другие похожие документы..