Інтерактивні методи навчання на уроках математики

ДПТНЗ"Білківський професійний аграрний ліцей".

Специфікація навчального процесу в ліцеї полягає перш за все в організації поєднання теоретичного і виробничого навчання,тому вимагає застосування найрізноманітніших способів взаємодії того,хто навчає,і тих,кого навчають.

Багаторічний передовий педагогічний досвід, нагромаджений працівниками ПТО нашої країни,показав,що

класно-урочна система,яка розроблена з урахуванням специфіки профтехосвіти і покладена в основу теоретичного навчання,сприяє досягненню найбільшого педагогічного ефекту.

Першочергове завдання викладача полягає в тому,щоб сформувати в учнів певну систему математичних знань ,яка б дозволила їм глибше оволодіти змістом спеціальних предметів,що визначені навчальними планами і кваліфікаційними характеристиками. Ефективність навчання учнів у ліцею помітно підвищується,якщо підійти до організації навчального процесу диференційовано. Це означає, що досягнення кінцевих цілей навчання-формування міцних, усвідомлених, дійових, системних знань - можливе тільки при послідовному детальному розгляді проміжних, загальних і поодиноких дидактичних цілей. Внаслідок такого підходу процес навчання здійснюється немов би на певних рівнях, що відрізняються один від одного як підвищенням складності змісту дидактичних цілей, такі результатами їх досягнення.

На кожному рівні висуваються і реалізуються конкретно цілі, які враховують попередню математичну підготовку учнів (обсяг і якість знань, умінь і навичок) і індивідуальної їх особливості.

В процесі організації навчання математики доцільно виділити три рівні навчання, на кожному з яких реалізуються проміжні дидактичні цілі.

На рівні I: накопичення фактичних знань - засвоєння математичних понять, законів, теорій формування умінь застосовувати одержані знання за зразком, набування обчислювальних навичок.

На рівні II: поглиблення знань (в тому ж обсязі) про поняття, закони, теорії, формування умінь добувати нові знання і застосовувати їх у нових умовах.

На рівні III: збільшення обсягу і поглиблення математичних знань, формування умінь самостійно добувати нові знання і застосовувати їх при розв’язанні творчих задач, набування самостійних навичок оперування математичним апаратом, конструювання навчальних проблем.

Для досягнення зазначених проміжних дидактичних цілей необхідно виділити основні елементи системи наукових знань, умінь і навичок, які слід сформувати в процесі організації навчання на кожному рівні з конкретної теми.

Реалізація проміжних дидактичних цілей, і формування системи наукових знань, умінь і навичок учнів у процесі організації навчання на кожному рівні передбачає застосування різних методів і форм роботи з учнями.

На рівні I: повідомлення навчального матеріалу здійснюється переважно пояснювально - ілюстративним методом у всіх його проявах: широко використовуються наочні посібники. У процесі закріплення їх набування умінь і навичок, оперування знаннями за зразком застосовується репродуктивним методом. У процесі перевірки знань необхідно встановити фактичне засвоєння учнями понять законів, теорій, наукових фактів, уміння оперувати ними за зразком. Треба мати на увазі, що під час організації процесу навчання не слід затримувати учнів довгий час на рівні I, через те що тривале застосування репродуктивних методів. Неминуче приводить до зниження розумової активності учнів, до формального засвоєння знань.

Найбільш ефективним методом, що сприяє розвитку розумової активності учнів на II рівні,є частково-пошуковий метод, який у значній мірі сприяє розвитку самостійності під час аналізу і розв’язання навчальних проблем, а також використанню конкретного навчального матеріалу на практиці.

Для здійснення цілей перевірки рівня II навчання ефективними є такі методи: євристична бесіда, самоперевірка робіт учнів, творчі письмові роботи, реферати, нескладні задачі практичного змісту.

Під час організації навчального процесу на рівні II навчання учні набувають міцні, усвідомлені, достатньо системні знання.

Разом з тим організація теоретичного навчання повинна забезпечувати підготовку робітників високої кваліфікації, здібних творчо мислити. Таку підготовку учні дістають унаслідок організації навчання на рівні III основними методами якого є частково - пошуковий і дослідницький. За їх допомогою учні набувають повноцінні, осмислені, оперативно використовувані знання, у них формуються елементи творчого підходу до використання одержаних знань на виробництві.

Перевірка знань, умінь і навичок на рівні III навчання учнів і здійснюється мною у процесі спостереження за їх роботою.

Оскільки ми готуємо кваліфікованих робітників з певною середньою освітою, то навчання професії і вивчення основ наук складає єдиний навчально-виховний процес, то протягом усього періоду навчання провідне місце в ньому належать міжпредметним зв’язкам, у викладанні математики з практичної діяльності учнів передбачає використання виробничо-технічного матеріалу спеціальних дисциплін для поглиблення і розширення загальноосвітніх знань за допомогою розв'язання задач складених на цьому матеріалі, що сприяє розвитку в учнів уміння застосовувати свої знання на практиці і підвищує інтерес до вивчення математики.

Тому, щоб уміло встановлювати між предметні зв’язки у викладенні математики і спецдисциплін, я ознайомлююся з навчальним планом і програмами з кожної спецдисципліни та з’ясовую той математичний матеріал за допомогою якого формуються професійні знання.

відповідний матеріал спеціальних дисциплін ходжу розподіляю за темами і знаходжу форми, в яких цей матеріал можна найбільш ефективно використовувати при викладанні математики.

Розв’язування задач з вибірковим змістом вимагає відповідної методики, основні принципи якої, на мій погляд, такі:

1. Зміст задачі повинен відповідати певній темі навчального курсу математики.

2. Зміст задачі повинен відображати сучасний рівень розвитку техніки виробництва.

3. Умова задачі повинна бути з обмеженою кількістю незнайомих учням термінів, короткою і доступною для розуміння.

4. Розв’язуванню задачі повинно передувати розуміння технічного змісту, термінології. Математичний смисл не повинен розчинятися в технічному змісті.

5. Задачі з вибірковим змістом супроводжуються збільшеною обчислювальною частиною, тому для її використання слід користуватися технічними засобами або давати готові проміжні результати в залежності від поставленої мети навчання.

6. До деяких задач доцільно мати готові креслення, рисунки, моделі, використання яких дозволяє економити час і викликає інтерес учнів. Наприклад, як модель можна використати частини машин, обладнання з навколишнього оточення учнів, які являють собою немовби "природні наочні посібники".

7. Задачі, складені на матеріалі спецдисциплін, повинні бути органічною складовою частиною системи задач і вправ з математики.

При складанні задач і вправ на матеріалі спецдисциплін відчуваю деякі труднощі з одного боку, на всі теми предмету математики потенціальну можливість збагачення задачами і прикладами практичного змісту;з другого - не всі спеціальні предмети піддаються " математичній обробці " в межах математики і можуть дати практичний матеріал для складення математичних задач.

У спеціальних збірниках з математики для ліцеїв є задачі з виробничим змістом за групами професій. Використання такого виду задачників дозволяє мені детально розробляти тематичні плани з вказівкою конкретних задач і дає можливість огляду цілої системи таких задач і вибору відповідної методики їх використання.

Важливим фактором успішної організації навчання математики учнів є наступність у моїй роботі.

В умовах ліцею навчальні групи комплектуються з випускників дев’ятих класів різних шкіл, то тут особливої уваги набуває вивчення рівня підготовки учнів, виявленню прогалин в знаннях та їх ліквідація " вирівнювання знань з найбільш важливих розділів і тем програми з математики.

Ефективним засобом визначення рівня знань учнів з математики є проведення контрольних робіт за програмою неповної середньої школи, в яких зосереджено увагу на основних поняттях, провідних питаннях курсу, що є важливим для оволодіння новими темами. Перед тим для ліквідації істотних прогалин у знаннях окремих учнів аналізую помилки, що їх допускають учні в діагностичних письмових роботах, а також усні відповіді і домашні завдання; веду облік знань недостатньо підготовлених і невстигаючих учнів, причому індивідуалізую не тільки класні, а й домашні завдання з обов’язковою перевіркою і наданням необхідної допомоги.

Тези до виступу

Урок, його структура. Основні вимоги до уроку. Типи уроків.

О. Воробканич - викладач математики

ДПТНЗ “Білківський ПАЛ”

Основною формою організації навчально-виховної роботи з учнями є урок. Суть його розкривається в дидактиці. Потяття “урок” має характерні риси: мета, зміст, засоби і методи навчання, організація навчальної діяльності.

Головну роль серед основних характеристик відіграє мета уроку: освітня, виховна і розвиваюча.

У відповідності з метою уроку визначається зміст навчання, і перш за все зміст уроку. Визначити мету уроку, раціонально відібрати навчальний матеріал мені допомагають навчальні програми, підручники, методичні посібники, дидактичні матеріали.

Вибір оптимальних методів навчання – одно з найважливіших методичних завдань. В педагогічній літературі є рекомендації здійснення вибору оптимальних методів навчання. Вибір методу не буде оптимальним, якщо обраний метод не задовольняє хоч би одні з умов, від яких він залежить:

  1. мета уроку (навчальна, виховна і розвиваюча);

  2. особливості змісту навчального матеріалу (складність, новизна, характер);

  3. особливості учнів групи (рівень розвитку мислення, знань, умінь, сформованість навичок начальної праці, рівень вихованості учнів);

  4. укомплектованість кабінету дидактичними матеріалами, технічними засобами навчання;

  5. час проведення уроку за розкладом, кількість учнів групи тощо;

  6. індивідуальні особливості викладача (риси характеру, рівень оволодіння тим чи іншим методом, його взаємини з групою).

Я керую всією навчальною діяльністю на уроці, використовуючи при цьому загальні, групові (ланка, бригада) та індивідуальні форми роботи. Всі ці форми організації навчальної діяльності проявляються на уроці у різних сполученннях і послідовностях.

Розглядаючи урок з точки зору процесу навчання, я приходжу до поняття “структура уроку”. Загальна дидактична структура, суть і компоненти якої вбачаються із схеми:

Актуалізація Формування Застосування

попередніх знань нових знань формування

і способів дій і способів дій умінь і навичок.

Число компонентів загальної структури стане їх завжди три.

Наприклад, під актуалізацією попередніх знань і способів дій розумію не тільки відтворення раніш вивченого матеріалу, але й його застосування в нових ситуаціях, стимулюванню пізнавальної активності учнів, перевірка рівня засвоєння знань тощо. Використовуючи поняття “структура уроку математики”, важливо відмітити основні етапи:

  1. постановка мети уроку перед учнями;

  2. ознайомлення з новим матеріалом;

  3. закріплення нового матеріалу;

  4. перевірка знань, умінь і навичок;

  5. систематизація і узагальнення вивченого матеріалу.

Окремий урок – це тільки одна ланка ланцюга уроків з даної теми або розділу курсу. Але з іншого боку, урок і навіть кожний його етап – це щось ціле, закінчене.

Аналіз структури показує, що провідну роль в ній відіграє мета уроку: саме мета уроку визначає його структуру, задає відношення між етапами уроку, підпорядковує їх і обєднує в єдине ціле.

Отже, однією з головних вимог до уроку є його цілеспрямованість. Діяльність учнів обумовлена структурою уроку, тому прагну до того, щоб оптимально забезпечувалась цікава і активна діяльність.

Загальна мета уроку (єдність навчання, виховання і розвитку) спричиняє нові за змістом і структурою уроки математики.

Друга важлива вимога до уроку математики – це раціональна побудова його змісту. Безперечно, що на уроці математики головним є його математичний зміст, який повинен глибоко відображати логіку даного навчального предмету і бути визначаючим у всьому, що робиться на уроці. Саме на базі математичного змісту уроку формуються три види вмінь і навичок: математичні, загальноінтелектуальні, уміння і навички навчальної діяльності.

Навчання всіх видів зміту, вмінь і навичок проводжу планомірно, за певною системою. На кожному уроці виділяю стержневу ідею математичного змісту і навколо неї згруповую все останнє.

Третя вимога до уроку – це оптимальний вибір засобів, методів і прийомів навчання і виховання. Вибираючи засоби, методи і прийоми навчання, памятаю що не можна їх універсалізувати. Жоден із засобів, із методів, взятих ізольовано, не може забезпечити досягнення цілей навгання. Урок математики характеризується комплексним застосуванням наочних і технічних засобів навчання. В курсі математики, щоб розкрити суть понять і відношень між ними, використовують моделі різновиду: предметні, географічні, знакові. Серед їх різноманітності виділяю головні, основні: це координатну пряму, координатну площину тощо.

Урок математики характеризується різноманітністю форм організації навчальної діяльності учнів. В своїй роботі використовую і групові форми роботи на уроці і індивідуальні. Правильно організувати роботу учнів в групах – серйозна методична проблема. Неприпустимо, щоб активними були тільки сильні учні, щоб вони навязували іншим учням свої думки, розвязування проблем, давали списувати готові розвязки задач тощо. Непродумана групова робота може спричинити велику шкоду справі навчання і виховання. Добре, коли сильні учні спрямовують роботу слабших учнів даної групи, допомагають їм просуватися вперед, стежать за успіхами інших.

В сучасній дидактичній і методичній літературі частіше всього застосовується класифікація уроків за основною дидактичною метою уроку.

Нехай основна дидактична мета уроку ознайомлення учнів з новим матеріалом. У відповідності з метою центральним етапом уроку є ознайомлення з новим матеріалом. Останні етапи можуть бути або відсутніми, або значними по відношенню до основних.

Якщо основна дидактична мета уроку – закріплення вивченого матеріалу, то урок слід віднести до уроків закріплення знань тощо. Приймаючи до уваги таку залежність, одержую чотири типи уроків математики:

  1. вивчення нового матеріалу;

  2. закріплення вивченого;

  3. перевірка знань, умінь і навичок;

  4. систематизація і узагальнення вивченого матеріалу.

Дана класифікація виключає урок комбінованого типу.

Можливі різновидності названих вище основних типів уроків. Наприклад, урок закріплення знань ділиться на два підтипи: урок тренувального характеру і урок творчого застосування знань. Але, це не означає, що урок тренувального характеру не має продуктивних методів, а на уроці творчого застосування відсутні репродуктивні методи.

У процесі навчання математики закріплення знань відбувається в основному за допомогою розвязування задач, тому уроки закріплення знань називають уроками розвязування задач. Досить часто виділяю як самостійні уроки-лекції, уроки самостійної роботи учнів, семінари.

З точки зору дидактики всі уроки є лише різновидами одного з чотирьох зазначених основних типів.

Урок-лекція – це урок ознайомлення з новим матеріалом, а урок-семінар – урок перевірки знань, умінь і навичок.

На практиці крім розглянутої класифікації використовую і класифікацією уроків за способами їх проведення. Тут виділяю, наприклад, урок-повторення, урок-бесіда, урок-контрольна робота, комбінований тощо.

Для характеристики якого-небудь контрольного уроку виходжу із двох класифікацій: за основною його дидактичною метою і за способами проведення. Наприклад, у самій назві урок - лекція вбачається і його основна мета, і спосіб його проведення. Безумовно, що жодна з класифікацій не може дати повної характеристики уроку.

Тези до виступу

Лабораторні роботи на уроках геометрії

О .Воробканич - викладач математики

ДПТНЗ «Білківський професійний аграрний ліцей»

Досягти розуміння всіма учнями основних понять геометрії неможливе без проведення лабораторних робіт .Вони можуть бути домашніми або класними.

Лабораторні роботи проводжу також для підтвердження на практиці теоретичних знань.

Вивчення і повторення властивостей вертикальних і суміжних кутів, властивостей плоских кутів тригранного і многогранного кутів, властивостей кутів і діагоналей паралелограма (квадрата, ромба, прямокутника) розпочинаю з домашньої практичної роботи учнів. Таку роботу іноді проводжу на уроці у виді демонстрації.

Наприклад,перед вивченням властивостей плоских кутів тригранного кута учням доручається склеїти вдома декілька тригранних кутів (взірець показую на уроці). Величина кожного плоского кута тригранного кута вимірюється транспортиром і їх значення записуються в таблицю. Потім в кожному випадку величина найбільшого плоского кута порівнюється із сумою двох інших кутів і обчислюється сума всіх плоских кутів. Виявлена шляхом розгляду окремих прикладів закономірність потім доводиться для загального випадку.

Якщо до вивчення теоретичного матеріалу не було можливості провести практичну роботу пропедевтичного або дослідницького характеру,то учні повинні переконатися в справедливості закону безпосереднім вимірюванням або розв’язуванням цієї ж задачі іншим, раніше відомим способом. Наприклад,вивести шляхом лабораторних робіт формулу Герона неможлива. Після повторення даної формули перевіряємо результати обчислення площі трикутника іншими відомими способами(формулами).

Наступний етап проведення лабораторних робіт-виховання в учнів навичок і вмінь в розв’язуванні практичних задач. Лабораторні роботи проводжу також для контролю знань. Учням роздаю готові моделі многокутників, кругів, многогранників, фігур обертання, технічні деталі і предмети побуту. Проектую на екран завдання.

Необхідні дані для виконання роботи учні отримують шляхом вимірювання параметрів моделей. В зошитах вони малюють моделі і проводять розв’язок із вказівкою використаних формул.

Для проведення лабораторних робіт маю моделі геометричних тіл із металу каркасні і суцільні, оргскла, дерева тощо. Число моделей кожного виду визначено кількістю учнів.

Всі вимірювання учні виконують вимірювальними інструментами,якими користуються на виробничому навчанні (металева лінійка, косинець, штангенциркуль), а малюнки - креслярськими інструментами. Даний вид роботи дає їм можливість удосконалювати навички користування вимірювальними і креслярськими інструментами. Для раціонального використання часу на лабораторних роботах мною складено алгоритми їх виконання. Наведу деякі з них.

Алгоритм виконання лабораторної роботи по визначенню повної поверхні фігури.

1.Визначити вид фігури.

2.Провести необхідні виміри для уточнення виду фігури.

3.Записати формулу обчислення площі бічної поверхні даної фігури.

4.Провести виміри відповідних елементів.

5.Провести обчислення елементів,яких не вистачає.

6. Обчислити периметр, довжину кола основи.

7.Обчислити площу основи.

8.Обчислити площу бічної поверхні.

9.Обчислити площу повної поверхні.

Алгоритм виконання лабораторної роботи по визначенню об’єму фігур.

1.Визначити вид фігури.

2.Провести необхідні виміри для уточнення виду фігури.

3.Записати формулу для обчислення об’єму даної фігури.

4.Провести виміри відповідних елементів.

5.Провести обчислення елементів,яких не вистачає.

6.Обчислити площу основи.

7.Обчислити об’єм фігури.

Лабораторно-практична робота №3

Тема. Об’єм призми.

Мета. Користуючись моделлю призми,обчислити її об’єм.

Обладнання.1.Алгоритм виконання роботи.

2.Моделі прямої і похилої призм.

3.Креслярські та вимірювальні інструменти.

4.Мікрокаркулятори.

Контрольні запитання після виконання роботи.

1.Сформулюйте основні властивості об’єму

2.Чому дорівнює об’єм прямокутного паралелепіпеда?

3.Чому дорівнює об’єм будь-якого паралелепіпеда?

4.Чому дорівнює об’єм прямої призми?

5.Чому дорівнює об’єм похилої призми?

6.Де на виробничому навчанні використовується поняття об’єму призми, паралелепіпеда?

Модель спілкування в системі викладач-учень

У педагогіці розрізняють кілька моделей навчання:

  1. пасивна – учень виступає в ролі<об'єкта>навчання (слухає й дивиться)

  2. активна – учень виступає <суб’єктом> навчання (самостійна робота, творчі завдання)

  3. інтерактивна – inter (взаємний), act (діяти). Процес навчання здійснюється в умовах постійної, активної взаємодії всіх учнів.

Інтерактивні технології навчання – це така організація процесу навчання, у якому учню неможливо не приймати участь – в колективному, взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників процесу навчального пізнання.

Форми організації діяльності учнів на уроці.

  1. групова – навчає одна людина, більше тих, хто слухає, чим тих, хто говорить;

  2. кооперативна (колективна) – спосіб навчання в малих групах.

Кожна людина має дві потреби: потреба росту й бути в безпеці, прилучивши до групи людей. При кооперативному способі навчання досягається спільна діяльність заради досягнення загальних цілей. В учнів з'являється впевненість у собі, вони пишаються навчальними успіхами один одного. Кооперативне навчання може існувати не тільки в групах, але й у парах.

Окремої уваги вимагає організація роботи в малих групах. Коли потрібно вирішити складні проблеми колективним розумом.

Ось приклади деяких конкретних методик роботи в малих групах:

«Діалог» - його суть полягає в тім, що групи шукають погоджене рішення, а результат роботи повинен бути відображений у вигляді схеми, перерахування ознак, кінцевому тексті, що потім записується в зошит. Ця методика включає протистояння й критику позицій тієї або іншої групи, а вся увага зосереджена па сильних моментах позиції інших. Експерти фіксують загальні погляди і під завершення роботи дають узагальнену відповідь на завдання, що записується всіма.

«Синтез думок » - схожий на попередній метод, з тією різницею, що учні не ведуть записи на дошці, а всі записи роблять на аркуші, які потім передають наступній підгрупі. У цьому аркуші підкреслюються думки, з якими дана підгрупа не згодна. Експерти обробляють ці аркуші, зіставляючи написане, роблять загальний звіт, що потім обговорює ціла група.

«Спільний проект» - у цьому випадку підгрупи одержують завдання різного змісту, які висвітлюють проблему з різних боків. При завершенні роботи кожна підгрупа робить звіт і робить свої записи на дошці. Із цих записів ніби складається спільний проект, що рецензується й доповнюється групою експертів.

«Пошук інформації» - метод застосовується,якщо потрібно якось пожвавити сухий, найчастіше нецікавий матеріал. Суть його в тім, що відбувається командний пошук інформації, що доповнює вже наявну (прочитану викладачем лекцію або домашнє завдання) з наступними відповідями на питання. Для підгруп розробляються питання, відповіді на які можна знайти в підручниках, роздавальному матеріалі. Завжди визначається час, протягом якого потрібно проаналізувати інформацію й знайти відповіді на питання.

«Коло ідей» - метою є вирішення гострих спірних питань, складання списку ідей і залучення всіх учнів до обговорення питання. Всі підгрупи повинні виконувати одне і теж завдання, що складається з декілька питань, які представляються підгрупам по черзі. При відповідях кожна із підгруп озвучує тільки один аспект проблеми, а викладач задає питання по колу доти, поки ідеї не закінчаться. Це виключає можливість доповіді всієї інформації однією підгрупою.

Всі перераховані методи інтерактивних методів навчання ставляться до технологій кооперативного навчання, коли учням потрібно скооперуватися для виконання завдань викладача, активної роботи на уроці, засвоєння матеріалу і вироблення навичок спілкування при дискусії й аргументації своїх позицій. Величезним плюсом даного виду навчальної діяльності є залучення всіх учнів групи у спільну роботу. Труднощі полягають в умінні викладача організувати роботу учнів і привчити їх до такої роботи як постійної. Звичайно, це не все, що можна використовувати. На основі цих методів можна будувати інші або придумувати щось принципово нове, у цьому і полягає перевага інтерактивного навчання.

Технологій інтерактивного навчання існує величезна кількість. Кожний викладач може самостійно вигадувати нові форми роботи із групою.

Вид роботи: робота в парах, ротаційні (змінні) трійки, карусель, робота в малих групах, акваріум, незакінчена пропозиція, мозковий штурм, броунівський рух, дерево рішень, суд від свого імені, громадські слухання, рольова (ділова) гра, метод прес, займи позицію, дискусія, дебати.

Більш конкретно зупинюсь на деяких з них.

Карусель, коли утворюється два кільця: внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє кільце – це сидячі нерухомо учні, а внутрішнє – учні через кожні 30 секунд змінюються. Таким чином, вони встигають проговорити за кілька хвилин декілька тем і постаратися переконати у своїй правоті співрозмовника.

Технологія «Акваріум» полягає в тім, що декілька учнів розігрують ситуацію в колі, а інші спостерігають і аналізують.

Броунівський рух припускає рух учнів по всьому кабінету з метою збору інформації із запропонованої теми.

Дерево рішень – група ділиться на 3 або 4 підгрупи з однаковою кількістю учнів. Кожна підгрупа обговорює питання й робить записи на своєму «дереві» (аркуш ватману), потім підгрупи міняються місцями і дописують на деревах сусідів свої ідеї.

Займи позицію. Зачитується яке-небудь ствердження і учні повинні підійти до плаката зі словом «ТАК» або «НІ». Бажано, щоб вони пояснили свою позицію.

Інтерактивні технології навчання стимулюють пізнавальну діяльність і самостійність учнів. Ця модель бачить спілкування в системі викладач-учень, наявність творчих (часто домашніх) завдань як обов’язкових. Інтерактивна модель своєю метою ставить організацію комфортних умов навчання, при яких усі учні активно взаємодіють між собою. Інтерактивна творчість викладача й учня безмежна. Важливо тільки вміло направити її для досягнення поставлених навчальних цілей.

  1. На уроках математики та в позаурочний час

    Урок
    Термін самостійна робота вживають у різних значеннях. Часто так називають окремі уроки, присвячені самостійному розв язуванню задач, які дуже схожі на контрольні роботи.
  2. Ми розглянемо пасивну, активну та інтерактивну (за Пометун О., Пироженко Л.) моделі навчання І порівняємо їх

    Документ
    За даною моделлю учень виступає у ролі пасивного слухача. Він сприймає матеріал, який йому надає вчитель: відеофільм, текст підручника тощо. За такої моделі використовуються методи, коли учні або дивляться, або слухають, або читають
  3. План методичної роботи навчально-методичного центру професійно-технічної освіти у Тернопільській області на 20 10 -201 1 навчальний рік тернопільська обласна д.

    Документ
    З метою вироблення єдиного підходу до вирішення актуальних методичних проблем, моніторингу результатів навчальної діяльності, покращання роботи щодо оновлення змісту професійної освіти,
  4. Каталог матеріалів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 м.Ірпеня на участь у Десятій ювілейній міжнародній виставці навчальних закладів

    Документ
    У даному збірнику представлено результати застосування діагностично-проектуючого комплексу „Універсал” в роботі психологічної служби загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №13 м.
  5. «Бериславський педагогічний коледж»

    Документ
    Вір у студента! Без віри в студента, без довіри до нього вся педагогічна мудрість, усі методи і прийоми навчання і виховання руйнуються, як будиночки з піску.
  6. На уроках природничого циклу

    Урок
    Характерними тенденціями сучасного світу й України, зокрема, є глобалізація та інтеграція суспільного розвитку, що охоплює, економічні, політичні, соціальні і культурні сфери життєдіяльності людини; перехід від постіндустріального
  7. Урок економіки у 2 класі : (за прогр курсу за вибором з економіки „Початки економіки” (авт. О. В. Варецька)) : [тема „Блага. Дарові та економічні блага”] / Т. М. Вовк // Економіка в шк. України. - 2008. - №

    Урок
    Білоконь Н. Відомі люди нашого краю: захист ознайомлюв.-інформ. проекту з курсу „Я і Україна”: 2 кл. : [розробка уроку українознав. з використ. методу проектів] / Н.
  8. На уроках географії

    Урок
    Мойсеєва С.Г., завідувач лабораторією природничо-математичних дисциплін Черкаського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних працівників
  9. Зміст (94)

    Документ
    Досвід розкриває актуальність підвищення педагогічної майстерності в умовах сучасного дошкільного навчального закладу. Містить методичні рекомендації для педагогів щодо підвищення професійної майстерності, цікаві розробки з організації

Другие похожие документы..