Удк 32+329. Д67 ббк 66. 2(4 Укр)+76. 01 (4 Укр) Д64

УДК 32+329.Д67 ББК 66.2(4 УКР)+76.01 (4 УКР) Д64

Д 64 Донецька мафія. Перезавантаження. Збірник публікацій. - Київ Видавництво Сергія Пантюка, 2007. - 576 с., іл

ISBN 978-966-8529-62-7

Це видання є логічним продовженням першої, офіційно забороненої в Україні та засудженої до знищення (!) книги «Донецька мафія. Антологія». Але Правду знищити неможливо, вважають ініціатори проекту «Мафія в Україні» і пропонують українським читачам своє нове дослідження, яке постало в результаті вивчення та систематизації сотень відкритих для вільного доступу архівів ЗМІ та інтернет-ресурсів. До збірника увійшли матеріали з публікацій про становлення та подальше функціонування бандитсько-олігархічної системи в Україні, яку у світі називають просто мафією.

Редакційна рада:

Борис Пенчук, Сергій Пантюк, Євген Золотарьов. Андрій Юсов, Віталій Загайний

НЕПОВНОЛІТНІМ ЧИТАТИ НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ: У ВИСЛОВЛЮВАННЯХ ОКРЕМИХ ПОЛІТИКІВ ПРИСУТНЯ НЕНОРМАТИВНА ЛЕКСИКА!

Нагадуємо, що згідно зі статтями 11,13, 58 Закону України «Про вибори народних депутатів України», біографічні відомості кандидатів у депутати не є конфіденційною інформацією, оскільки всі кандидати надали згоду на їх оприлюднення.

ІБВМ 978-966-8529-62-7

©Фонд «Антикорупція», 2007 © ВГО «Громадянська кампанія «ПОРА», 2007 © Я. Зень, дизайн обкладинки, 2007 © С. Пантюк, видавництво, друк. 2007

Донецька мафія. Перезавантаження

ЩИРО ДЯКУЄМО ЗА ПІДТРИМКУ ТА ДОПОМОГУ!

Розпочинаючи роботу над цією книгою, ми реально усвідомлювали те, що протягом останніх 15 років історія становлення незалежної української держави досить детально висвітлювалася багатьма авторами з використанням величезної кількості джерел. І чудово розуміли, що в загальній масі інформації, яку щодня й щогодини розповсюджують ЗМІ, є чимало такої, яка заслуговує на особливо пильну увагу небайдужого читача - читача-громадянина, патріота своєї країни.

На жаль, нам властиво не пам'ятати про поганее. Але хіба можна забути про численні вбивства людей, знищення бізнесменів? Чи про те. як злочинці за допомогою корумпованих представників влади привласнювали чужий бізнес, наживаючи величезні статки на крові загиблих і сльозах їхніх матерів, дружин і дітей?

Сьогодні, коли злочинний капітал, обікравши народ України, намагається вершити його долю та долю всієї держави, ми не можемо залишатися осторонь. Тому й взялися за цю книгу. Вивчивши сотні відкритих для вільного доступу архівів ЗМІ та інтернет-ресурсів, ми зібрали і систематизували найважливіші, на нашу думку, матеріали про становлення та подальше функціонування бандитсько-олігархічної системи, яку прийнято називати мафією.

Це вражаюча інформація. Вона є небезпечною для злочинного донецького клану, оскільки відкриває його справжнє обличчя як перед українцями, так і перед світовим співтовариством, до якого сьогоні прагне простягнути свої криваві щупальця цей злочинний бізнес.

Збірник «Донецька мафія. Перезавантаження» містить у собі матеріали чесних та незаангажованих працівників ЗМІ, небайдужих до історії та майбутнього своєї країни. Тому від щирого серця хочемо висловити вдячність багатьом журналістам і політикам, котрі допомагали нам при створенні цієї книги. Насамперед, дякуємо донецькому журналістові, який проживає нині за межами України, Олександру Тищенку (Тимошенку). Створений ним інтернет-сайт http://www.fromdonetsk.narod.ruнадає можливість усім бажаючим в Україні та за її межами довідатися правду про донецькі злочинні угруповання та їхню багаторічну криваву історію.

Наша щира подяка незламним борцям-журналістам: В.Бойку, Є.Талишеву, С.Речинському, В.Ар'єву, А.Фурманюку, О. Єльцову, С.Кузіну, В. Чивокуні, Є.Степанову, А.Наумову, С.Корабльову, А. Виноградову, Г. Моісеєвій та багатьом іншим, чиї матеріали ми використали при створенні цього збірника.

Також низький уклін редакціям і колективам друкованих та електронних видань «Остров», «ОБКОМ», «УНІАН», «Грані+», «Остро», «Тема», «Главред», «Про-тест», «Україна кримінальна», «Олігарх.net», «І-РЕПОРТЕР», «Кореспондент», «Газета по- київськи», «Дзеркало тижня», «5 канал» («Закрита зона»), «Версії», «Українські новини», «Українська правда» та багатьом- багатьом іншим.

Окрема подяка талановитому дизайнеру Ярославу Зеню за оформлення обкладинки.

І, насамкінець, особливо дякуємо творцям такого чудового засобу спілкування, обміну та отримання інформації як Інтернет!

Редакційна рада

Передмова до забороненої книги

У Вас, шановний читачу, можливо виникло запитання: чому ж фонд «Антикорупція» вирішив розпочати цей проект і написати книгу, яку Ви зараз тримаєте в руках?

Я відповім: у момент розпаду Радянського Союзу і відразу після нього у Донецькому регіоні, як в жодному іншому регіоні України, вкрай погіршилася кримінальна ситуація.

Перші ж закони держави, спрямовані на перехід до ринку, особливо ті, що стосувалися розвитку малого бізнесу, були використані злочинними угрупованнями для відмивання коштів «тіньової» економіки, нагромадження стратегічно важливого первісного капіталу, а надалі – введення своїх представників до економічних та владних структур.

Можливо, це когось і здивує, але я вважаю, що розпочинати боротися зі злочинністю необхідно саме з вивчення джерел її виникнення. Для цього ми й створили проект під назвою «Мафія в Україні» і першу його частину – книгу «Донецька мафія», яка отримала неабиякий резонанс в Україні та за її межами і, навіть, стала першим за час незалежності офіційно забороненим і приреченим на знищення (!) виданням.

Доля та Бог подарували мені шанс не лише народитися на цей світ, але й, досягнувши зрілого і свідомого віку та зустрівшись віч-на-віч зі справжньою мафією, залишитися живим…

І ця мафія, на кшталт телевізійних американсько-сіцилійських угруповань, насправді досягла всієї повноти влади не лише у Донецькому (найбільш густонаселеному та промислово розвиненому) регіоні країни, але й набирає силу, стає на ноги по всій Україні.

Ця вітчизняна мафія – не просто організована злочинність, вона діє протягом багатьох років у повному контакті з представниками владних структур, тобто це злочинність, що прагне й може стати державною.

Уже сьогодні вона повністю переорієнтувалася на нагромадження капіталу, одержання надприбутків і організацію захисту протиправної діяльності на найвищих рівнях державної влади, використовуючи для досягнення своїх цілей офіційні та дозволені законом комерційні, громадські та інші структури.

Донецьке злочинне угруповання вважало раніше, і вважає зараз, що все скоєне ним минеться безкарно.

І саме Донецький клан у 2004 році висунув свого кандидата на посаду Президента України, а програв вибори через те, що не очікував такого потужного прояву народної самосвідомості, небажання людей миритися із бандитськими законами цього клану, тобто з усім тим, що дало ґрунт, виплекало й виростило нинішніх олігархів – з п’ятнадцятьма роками необмеженого царювання Кравчука й Кучми.

Саме вони створили всі умови для появи в державі олігархії й злочинно-мафіозної клановості.

І я – єдина людина, хто, піднявши голову, заявив: «Мафія існує!».

Я назвав імена її представників і закликав нове керівництво країни звернути на цю проблему увагу й виконати обіцянку, яка прозвучала на Майдані перед усім народом: «Бандити будуть сидіти у тюрмах!».

Я особисто дивився в очі смерті, коли представники Донецької мафії намагалися, а потім забирали в мене моє майно.

Мені пощастило – після замахів я залишився живим…

Але немає вже серед живих багатьох тих бізнесменів Донбасу, яких розстрілювали разом із сім’ями біля дверей власних помешкань, вбивали викрутками й кастетами, забивали бейсбольними бітами й обухом сокири, в яких віднімали найдорожче – життя, лише через те, що вони володіли якимось бізнесом.

Станом на сьогоднішній день у Донецькій області не розкрито понад п’ятдесят п’ять резонансних убивств. Серед них – вбивство народного депутата Є. Щербаня, засновника «Ітера-Україна» О. Шведченка, власника «Інтеркомп’ютера» і «Данко» О. Момота, власника фірм «Юг» і «Київ-Конті» С. Романа, власника «Медіти» О.Оприщенка, директора азовського морського пароплавства А. Бандури, власника «Побуттехніки» С. Гуцула, директора Донецького пивзаводу Ю. Павленка, директора Відділу робітничого постачання Донецького металургійного заводу Ю. Абрамзона, а також багатьох-багатьох інших представників Донецького бізнесу, справи по яких до сьогодні не розкриті...

І ще одне. Коли книга фактично була готова до друку, автори отримали ще кілька просто шокуючих матеріалів, які здатні пролити світло на найрезонансніші злочини останніх років. Назвемо лише кілька прізвища – Ігор Александров, Євген Кушнір, Ахать Брагін. Всупереч уже вкоріненим відомостям про злочини, скоєні проти цих людей, у авторів даної «Антології» з'явилися нова інформація. Про усе це Ви зможете довідатися, уважно прочитавши нашу книгу. Багато фактів не змогли увійти до матеріалів книги, оскільки ще перебувають у стадії розслідування. Але по мірі з’ясування, фонд «Антикорупція» буде оприлюднювати ці факти на своїх прес-конференціях.

Але найцікавіше те, що бізнес убитих якимось дивним чином у результаті ставав бізнесом Рината Ахметова і Бориса Колесникова…

І саме торгові марки розстрільного бізнесу з’явилися в усій красі на спонсорських щитах донецького футбольного клубу «Шахтар».

І ці люди мертві…

І немає їх більше, і не буде! Ніколи!

Де їхні родини? І чому їх бізнес не перейшов до ЇХНІХ дітей?

Чому Борис Колесников, так само як і Ринат Ахметов, володіє всім, що залишилося після них?

Чому Борис Колесников говорить: «Я мільйонер, тому що я успішний...»

Не брешіть, пане Колесников!

Ви успішним почали бути після розстрілу Сергія Романа, коли опинились на посаді Генерального директора фірми «Юг», на той момент навіть не маючи вищої освіти.

Щоб суспільство сприйняло Вас, Вам потрібен був перший, стартовий капітал.

І ще – легалізований капітал.

І Ви його одержали... Але після смерті С. Романа.

Невдовзі те саме повторилося знову – після вбивства директора Донецького пивзаводу Ю. Павленка його підприємство перейшло до рук Вашого близького друга Рината Ахметова, отримавши назву «Сармат».

На чому ж базується ваша така міцна дружба? Чому Ринат Ахметов нічого не пошкодував, аби витягнути Вас із в'язниці, куди Ви потрапили після мого позову до МВС у зв'язку із вимаганням моїх акцій?

Це все тому що ви з Ахметовим пов'язані назавжди, зв'язані один з одним мертвою хваткою, мертвим вузлом. Саме мертвим вузлом.

Вузол цей виник тоді, коли донецький клан тим чи іншим чином позбавлявся від усіх, чиї фірми згодом стали спонсорами ФК «Шахтар».

І дуже показово свідчить про вашу дружбу той факт, що 19 лютого 2006 року, після зустрічі Рината Ахметова з виборцями, саме Ви, Борис Колесников, якого тоді Генпрокуратура намагалася зобразити важко хворою людиною, сіли за кермо величного «Мерседесу», і удвох з Ринатом Ахметовим з посмішкою на губах від'їхали від Донецького драмтеатру…

Я хотів би своєю книгою сказати народові України, сказати бізнесменам України – Ринат Ахметов і його підручні, так само як і в 2004 році, є небезпечними для України…

Ринат Ахметов багата людина, олігарх.

Але я в нашій книзі ставлю запитання: хто він і як таким став?

І насамперед – проблема Рината Ахметова полягає в його приватному капіталі.

У всій світовій історії нема прикладів таких величезних і швидких нагромаджень капіталу чесним і чистим шляхом.

Проблема Донецького клану саме в цих капіталах, здобутих кров'ю незручних для них людей.

Донецький клан заснований на бандитизмі та злочинах.

Донецький клан відібрав в убитих не лише їхні капітали, він знищив самосвідомість гордого Донецького народу.

Він розтоптав населення України.

Чому народ України живе ТАК ПОГАНО?

Тому що колишні президенти, і особливо – Л. Кучма, виплекали нових олігархів.

І дуже показовим є те, що протеже Рината Ахметова Віктор Янукович просив у того ж Леоніда Кучми призначити на дуже важливу посаду саме Володимира Малишева?

Чому саме за часів керівництва Володимиром Малишевим УВС в Донецькій області не було розкрито більше ніж п’ятдесят п’ять резонансних убивств?

Чому саме він став начальником охорони фірми Рината Ахметова «СКМ»?

І чому він знищив документи, які стосувалися цих злочинів?

Чому за його керівництва міліцією Донецької області, майно забитих і розстріляних бізнесменів потрапляло до рук Рината Ахметова й Бориса Колесникова?

  1. Библиографический указатель декабрь 2010 г декабрь 2011 г

    Библиографический указатель
    Рекомендательный указатель «Международные отношения» издается один раз в год научной библиотекой имени И.Г. Тюлина МГИМО (У) МИД России. Он содержит библиографическое описание законодательных материалов, статей из журналов и сборников
  2. Библиографический указатель декабря 2006 г декабрь 2007 г

    Библиографический указатель
    Рекомендательный указатель «Международные отношения» издается один раз в год Справочно-библиографическим отделом научной библиотеки МГИМО (У). Он содержит библиографическое описание законодательных материалов, статей из журналов, книг

Другие похожие документы..