Урок №1 Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Мистецтво основа художньої культури. Світ людини й образ світу в мистецьких шедеврах

Тема: Художня культура – духовне явище. Художня культура – народна і професійна, їх взаємодія. Збереження національної культурної спадщини.

Мета: дати поняття про художню культуру як духовне явище, вчити порівнювати зразки народної та професійної культури, знаходити ознаки взаємодії; сприяти формуванню художнього смаку і естетичному розвитку особистості.

Обладнання: матеріали, які висвітлюють художню творчість народних та професійних митців (художників, скульпторів, музикантів, виконавців).

Тип уроку: вивчення нового матеріалу (з творчим підходом).

Хід уроку

  1. Організаційна частина.

  2. Повторення визначень, що стосуються поняття культура.

  3. Подача нового матеріалу.

Духовна культура – одна із сторін загальної культури людства, вона протиставляється матеріальній культурі (але вони тісно пов’язані між собою). Духовною культурою є явища, пов’язані із свідомістю, інтелектуальною, а також емоціонально-психологічною діяльністю людини – це мова, звичаї, вірування, знання, мистецтво

Художня культура – одна із спеціалізованих сфер культури, що функціонально вирішує завдання інтелектуально – чуттєвого відображення дійсності в художніх образах, а також різні аспекти забезпечення цієї діяльності.

Художня культура – складне багатошарове явище, вона об’єднує:

  1. усі види мистецтва;

  2. сам процес художньої творчості; його результати;

  3. систему заходів із створення, збереження і розповсюдження художніх цінностей;

  4. виховання творчих кадрів і глядацької аудиторії.

Художня картина світу – це створений мистецтвом образ дійсності.

Художній образ – це естетична категорія, в якій відбита об’єктивна дійсність через специфічні закони мистецтва й художньої творчості. Художній образ існує і функціонує як форма активної діяльності розуму людини.

В основі мистецьких творів лежить певна ідея, кордон між художнім і реальним світом завжди був рухливим – ступінь умовності відображення дійсності залежить від специфіки мови кожного виду мистецтва.

Створення художнього образу та його сприйняття складають дві сторони одного художнього процесу, що відбувається у спільному просторі. Митець надає імпульс, програму для переробки інформації, стимулює думку глядача, запрошує його до співпраці, той же, в свою чергу, порівнюючи художній твір з дійсністю, намагається відтворити образ, що виникає в уяві митця. Істина для нього – те, як він зрозумів твір, а не те, що відобразив художник.

Художня культура є активним творчим феноменом, що обумовлений як художньою картиною світу конкретної епохи, так і внутрішніми художніми процесами. Митець є тим ланцюгом, який пов’язує внутрішньо художні процеси і світоглядні настанови суспільства.

Справжнє розуміння мистецьких творів потребує залучення до художнього сприйняття всього масиву знань щодо історичної епохи, засобів художнього мислення автора і його прийомів тлумачення світу, особливостей мови виду та жанру мистецтва, до якого належить твір – все це обумовлює рівень культури сприйняття художнього твору.

Для розгляду учням пропонується три картини (можливе застосування і більшої кількості прикладів) одного виду (живопис), жанру (портрет) але абсолютно різних за художнім почерком художників наприклад:

  1. Ян Матейко «Портрет дружини в весільному вбранні»;

  2. Сальвадор Далі «Сферична»;

  3. Анрі Руссо «Портрет жінки».

(Учні висловлюють власні думки щодо картин, визначають професійне і аматорське виконання, мотивуючи свою думку).

Таких способів визначення можна застосувати декілька – змінюючи вид, жанр, імена художників (наприклад: натюрморти Сальвадор Далі – «Туристичний натюрморт», Катерина Білокур – «Сніданок хлібороба, Ян Давідс де Хем «Десерт»)

Як висновок, учні роблять спробу визначити професійне і народне мистецтво та різницю між ними.

В структурі культури виділяють поняття

Народна культура – вона створюється анонімними творцями, що не мають професійної підготовки. Народ виступає як суб’єкт культури, він бере участь у самому процесі художньої творчості, є її творцем. Одночасно він є кінцевим адресатом і споживачем своєї культури. У зв’язку з цим основною умовою народної культури є доступність її сприйняття народом, співзвучність з його інтересами і світоглядом.

В основі народної культури лежать традиції, що відіграють роль генетичної пам’яті людей. Народна культура завжди відображає психологічно-етнонаціональні особливості країни або окремих її регіонів. Яскравим прикладом є міфи, легенди, сказання, епос, казки, пісні, танці, архітектура і живопис дерев’яних церков та ін.

Професійна культура створюється людьми, які пройшли відповідну підготовку, мають освіту за фахом, який відповідає процесам їхньої творчості.

Було б хибним вважати, що між народною і професійною культурою не існує зв’язку: народна культура не проти стоїть загально художнім процесам розвитку. Народна культура засвоює не всю систему художніх форм професійної культури, а лише окремі її елементи, трансформуючи їх і поєднуючи з традиційними художніми прийомами.

Водночас народна культура живить своїми цілющими силами професійну культуру.

Далі продовжується перегляд фотоматеріалів (слайдів, відеозаписів) із зразками творчості народних та професійних виконавців; прослухуються пісні в народному та професійному виконанні (бажано один і той же твір). Учні визначають спільні і відмінні риси, характер взаємодії між народною і професійною культурою.

Домашнє завдання: підготуватись до семінарського заняття – «Культура і її роль у суспільстві».

Орієнтовні завдання:

«Взаємодія народного і професійного мистецтва»;

«Народна культура – підґрунтя розвитку національної культури».

Матеріали можуть бути як загального характеру, так і стосовно окремих конкретних митців.

  1. Підсумок уроку.

Запитання

    1. Поясніть своїми словами поняття «духовна культура» та «художня культура».

    2. Структура художньої культури.

1.

2.

3.

4.

    1. Дайте визначення поняттю «художній образ».

    2. Заповніть таблицю.

Ознаки й характерні риси професійного мистецтва

Ознаки й характерні риси народного мистецтва

Урок №18

Тема: Культура і людина в сучасному світу.

Відображення емоцій і почуттів, думок і мрій людини у цінностях художньої культури. Художня культура як засіб само пізнання і творчої самореалізації особистості.

МЕТА: вчити розуміти значення художньої культури в розвитку людства, сенс понять «діалог культур», «духовна культура; спонукати до художньої самоосвіти; розвивати вміння оцінювати значущість мистецтва в культурному житті.

Обладнання: репродукції картин, які відтворюють певний емоційний стан автора та записи мелодій, які передають почуття, емоції, мрії автора (на розсуд вчителя).

Тип Уроку: лекція. Вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

  1. Організаційна частина

  2. Вступ. Культура і людина в сучасному світі.

Культура – специфічний спосіб існування людини в природі.

Людина – єдиний носій свідомості, котрий досяг ступеня думки.

Чим гармонійніша взаємодія людини і природи, тим якісніше її життя з точки зору культурного розвитку.. Прилучаючись до культури, людина стає людиною. В мові за поняттям «культурна людина» закріпився зміст, який має на увазі дотримання людиною зводу правил, норм, соціальних установок, які визначають її поведінку в с суспільстві. Це добровільне визначення тих меж, які встановлені суспільством. У суспільстві повинні бути ідеали, вони не можуть знаходити своє вираження тільки у матеріальному задоволенні, у вигоді. Дуже важливо розв’язувати питання духовного життя людей, утверджувати вікові цінності, які людство нагромаджувало протягом віків, передавало з покоління в покоління.

Культура формує особистість певного типу, якій притаманні ті чи інші моральні якості, світоглядні орієнтири, рівень інтелектуального розвитку, естетичні уподобання, тощо.

Сама людина формує себе в процесі своєї діяльності, тому культура є мірою людського в людині характеристикою розвитку людини як суспільної істоти.

Слово «культура» почало використовуватись як науковий термін з другої половини ХVІІІ ст. – в епоху просвітництва. Мислителів того часу турбувало питання про специфіку людського буття, про те, що обумовлено «людською природою» і що формує саму «людську природу». Просвітники прагнули знайти ідеали людського буття й визначити напрями розвитку соціального прогресу.

Тоді і виникла необхідність у спеціальному понятті, в якому була б логічно оформлена ідея існування особливостей людського буття, з якими пов’язаний розвиток здібностей людини, її розуму і духовного світу.

Розвиток цієї ідеї виявив два її аспекти:

  • культура трактувалась як засіб удосконалення людини, її духовного життя і моральності, виправлення недоліків і вад суспільства за допомогою просвітництва й виховання людей;

  • культура розглядалась як спосіб життя, що реально існує та історично змінюється. Його специфіка обумовлена рівнем розвитку людського розуму, науки, мистецтва, виховання, освіти.

Ці протиріччя стимулювали подальшу еволюцію уявлень про культуру.

Духовна культура – один із боків загальної культури людства, що протиставлявся культурі матеріальній. До неї належать явища, пов’язані з свідомістю, інтелектуальною й емоціонально-психологічною діяльністю людини – мова, звичаї, вірування, мистецтво, знання та ін.

Художня культура – одна із спеціалізованих сфер культури, що функціонально вирішує завдання інтелектуально - чуттєвого відображення буття в художніх образах, а також різноманітних аспектів забезпечення цієї діяльності.

Художня культура – складне багатошарове явище, вона об’єднує:

  • усі види мистецтва;

  • сам процес художньої творчості;

  • систему заходів зі створення, збереження і розповсюдження художніх цінностей;

  • виховання творчих кадрів і глядацької аудиторії.

  1. Бесіда: «Мистецтво – діяльність людини».

Учні пригадують, що таке мистецька діяльність,художній образ, висловлюють свої думки з приводу мистецької діяльності (як впливає творчий процес на формування особистості, тощо).

  1. Продовження лекції.

В основі творів мистецтва лежить певна ідея в її емоційному, живому зображенні. Кордон між художнім світом і світом реальним завжди був рухливим. Ступінь умовності відображення дійсності залежить від специфіки мови кожного виду мистецтва і неоднаковий для різних художніх епох. Художній образ може набувати характеру символічності, поки не втратить зв’язок з дійсністю і не перетвориться в нерозшифрований знак. І, навпаки, він може бути ілюзорним до деякої межі, оскільки у мистецтва завжди є узагальнюючий момент.

Створення художнього образу та його сприйняття складають дві сторони одного художнього процесу, що відбувається у спільному змістовому просторі.

Художній образ – поєднання дійсності і творчої індивідуальності митця. Його створенню підпорядковується весь комплекс усвідомленої і неусвідомленої (спонтанної) діяльності суб’єкта. Образне мислення митця завжди несе відображення картини світу тієї епохи, в яку він творить. Митець – генератор ідей і носій світогляду одночасно, він той ланцюг, що пов’язує внутрішньо художні процеси і світоглядні настанови суспільства. Він надає імпульс, програму для переробки інформації, стимулює думку глядача, а глядач в свою чергу порівнює художній твір з дійсністю і намагається відтворити образ, який був в уяві митця. Але все ж істина для глядача – те, як він зрозумів твір, а не те, що відтворював художник.

Домашнє завдання: підготовка до семінару: (УРОК № 19) «Культура і її роль у суспільстві».

Орієнтовні завдання: підготувати короткі дослідження мистецької діяльності окремих майстрів різних напрямів: музикантів, співаків, художників, танцюристів і визначити, в чому полягає оригінальність їх творчого пошуку, як вони за допомогою мистецьких засобів виразності передають власні почуття, емоції, мрії, тощо.

  1. Підсумок уроку.

Запитання

  1. Функції культури в суспільстві.

  1. Поясніть, як за допомогою мистецьких творів відбувається взаємодія мит

Урок №19

Тема: Семінар «Культура і її роль у суспільстві».

Мета: систематизувати й узагальнювати вивчений матеріал; вчити висловлювати власну думку щодо мистецьких творів та проявів культури в сучасному світі; сприяти розвитку інтересу до вивчення культурної і мистецької спадщини людства.

Обладнання: DVD-програвач, магнітофон.

Тип уроку: семінар.

Хід уроку

  1. Організаційна частина.

  2. Виступи учнів.

Теми для виступів були обрані й обговорені з вчителем заздалегідь. Учень починає розповідь за планом:

  1. До якого виду мистецтва належить обраний ним твір.

  2. Обґрунтування вибору саме цього мистецького твору.

  3. Демонстрація чи прослуховування фрагменту твору.

  4. Коротка історія створення.

  5. Оцінка критики даного твору.

  6. Власний відгук і враження від твору, ставлення до автора твору.

  1. Підсумок уроку.

Висновки: незважаючи на різні смаки й уподобання людей, кожний мистецький твір цікавий, адже він створений під впливом емоцій, вражень і покликаний знайти відгук в серцях людей. Кожна картина, кожна пісня, фільм чи вистава знаходить бодай кількох своїх шанувальників, а значить створена вона була недаремно. Всі види мистецтва мають право на існування.

  1. Курс «Художня культура» покликаний вирішити такі головні завдання: збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів, формування культури почуттів, пробудження особистісно-позитивного ставлення до мистецьких цінностей

    Документ
    Школа, що є осередком національної культури, здатна сприяти як становленню національної ідентичності школярів, так і розумінню ними різноманіття сучасних культур.
  2. Конспект лекцій з культурології для студентів всіх спеціальностей та форм навчання ухвален о

    План-конспект
    Курс лекцій з культурології розрахований на студентів І та ІІ курсу всіх спеціальностей та форм навчання. За тематикою та змістом лекції відповідають програмі навчальної дисципліни «Культурологія» для студентів вищих навчальних закладів
  3. Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей (3)

    Документ
    Навчальні програми для 5-10 класів шкіл для дітей зі зниженим слухом розроблено відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту”, Державного стандарту базової і повної середньої освіти, на основі навчальних програм початкової
  4. Програми для середньої загальноосвітньої школи 1-2 класи

    Документ
    завідувачка відділу дошкільної, початкової та спеціальної освіти головного управління змісту освіти департаменту дошкільної, загальної середньої та позашкільної освіти Міністерства освіти і науки України Якименко Людмила Юріївна;
  5. Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу (4)

    Документ
    Основою програм навчання для учнів з ТПМ є Базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів, що обумовлюється принципами єдності і варіативності надання усім дітям в Україні однакових стартових умов у здобутті загальної
  6. Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу (6)

    Документ
    На другій ступені освіти закладається фундамент загальноосвітньої та трудової підготовки, продовжується корекційно-відновлювальна робота з розвитку рухових, мисленнєвих, мовленнєвих навичок та умінь, які забезпечують соціально-трудову
  7. Одеський державний економічний університет основ и Культуролог І ї Навчальний посібник За редакцією Л. О. Сандюк та Н. В. Щубелка Автограф Одеса 2008

    Документ
    Посібник «Основи культурології» підготовлений згідно з нормативною програмою навчальної дисципліни «Культурологія», затвердженою Міністерством освіти і науки України.
  8. Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів шкіл для дітей сліпих та зі зниженим зором українська мова

    Документ
    ДО РОЗПОДІЛУ ПРОГРАМНОГО МАТЕРІАЛУ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДЛЯ 5-10 КЛАСІВ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ШКІЛ ДЛЯ ДІТЕЙ СЛІПИХ ТА ЗІ ЗНИЖЕНИМ ЗОРОМ
  9. Зміст програми грунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, системності, безперервності, інтегративності, єдності навчання І виховання

    Документ
    Відповідно до вимог Державного стандарту початкової загальної освіти предмет «Образотворче мистецтво» реалізує змістову лінію візуального мистецтва на основі взаємодії з іншими видами мистецтв - художнього слова, музики, театру, хореографії,

Другие похожие документы..