European credit transfer system

V ДЕРЖАВНА АТЕСТАЦІЯ МАГІСТРАНТІВ

5.1. Складання іспитів магістерського мінімуму

5.1.1. Іспити магістерського мінімуму повинні виявити рівень науково-теоретичної підготовки, глибину професійних знань та підготовленість магістранта до наукової роботи.

5.1.2. За рішенням Ученої ради ВНТУ магістранти складають іспити магістерського мінімуму:

- зі спеціальності;

- з іноземної мови;

- з філософії.

Магістерський мінімум складається у вересні.

5.1.3. Програма іспиту магістерського мінімуму зі спеціальності складається з двох підпрограм. Перша підпрограма містить в собі основні положення програми Державного іспиту з даної спеціальності, який складають майбутні магістри інженерії. Друга підпрограма, залежно від напрямку магістерської підготовки, містить основні положення програм дисциплін, що викладались у магістратурі за розділом “Спеціальна підготовка”. В програму іспиту магістерського мінімуму додатково включаються основні положення програми вступного іспиту зі спеціальності до аспірантури, яка зазначена в індивідуальному плані магістранта.

5.1.4. Програми іспитів магістерського мінімуму з філософії та іноземної мови складаються провідними фахівцями відповідних кафедр і повинні містити в собі основні положення програм вступних іспитів до аспірантури.

5.1.5. Програми іспитів магістерського мінімуму затверджуються Ученою радою ВНТУ не пізніше, ніж за два місяці до складання іспитів.

5.1.6. Комісії, що приймають іспити магістерського мінімуму, затверджуються наказом ректора не пізніше, ніж за три дні до початку іспитів. До складу комісій входять:

– для складання іспитів з філософії та іноземної мови:

- голова комісії – проректор, призначений ректором;

- члени комісії – три провідних фахівці відповідної кафедри та на іспит з іноземної мови – один представник фахового інституту;

– для складання іспитів зі спеціальності:

- голова комісії – директор навчально-наукового інституту;

- члени комісії – заступник директора з наукової роботи профільного навчально-наукового інституту, завідувачі кафедр факультету, на якому навчаються магістранти, та провідні науковці випускаючої кафедри, але не менше трьох і не більше п'яти осіб.

5.1.7. Засідання комісії, що приймає іспит магістерського мінімуму, вважається правомірним, якщо в роботі взяли участь усі члени комісії. Обговорення і прийняття рішення про результат іспиту здійснюється членами комісії на закритому засіданні. За результатами складання іспиту складається протокол, який підписується членами комісії (додаток Е). До складу комісії наказом ректора можуть бути додатково введені члени комісії у випадку непрацездатності або відсутності з інших причин раніше обраних.

5.1.8. За результатами складання іспитів магістерського мінімуму виставляється оцінка за державною шкалою.

5.1.9. У разі негативного результату повторного складання іспитів магістерського мінімуму студент до захисту магістерської дисертації не допускається і відраховується з університету за неуспішність.

5.1.10. До іспитів магістерського мінімуму не допускаються магістранти, які мають заборгованість за програмою магістерської підготовки.

5.2. Організація захисту магістерської дисертації

5.2.1. Дисертація на здобуття кваліфікації магістра за напрямком наукової діяльності є логічно завершеною кваліфікаційною роботою, в якій міститься розв'язання конкретної задачі, важливої для відповідної галузі науки, або отримані автором науково обґрунтовані і взаємопов'язані технічні, економічні чи технологічні розробки.

5.2.2. Магістерська дисертація виконується самостійно і містить висунуті автором для публічного захисту наукові положення, що характеризуються єдністю змісту і свідчать про його вміння розв'язувати поставлену наукову чи науково-практичну задачу.

5.2.3. Теми магістерських кваліфікаційних робіт, запропоновані кафедрами, які ведуть магістерську підготовку, та кандидатури керівників цих робіт затверджуються Ученою радою ІнМАД до 30 вересня поточного навчального року. Коригування теми магістерської дисертації може здійснюватись не пізніше, ніж за два місяці до захисту, про що повідомляється ІнМАД. Тема магістерської дисертації повторно подається на затвердження на чергове засідання Ученої ради ІнМАД.

5.2.4. Після ухвалення науковим керівником дисертація з його відзивом передається завідувачу відповідної кафедри, який призначає з числа провідних спеціалістів іншої кафедри або сторонньої організації опонента і організовує захист.

5.2.5. Захист магістерських дисертацій проводиться Державною екзаменаційною комісією профільного навчально-наукового інституту (ДЕКІн), яка має такий склад: заступник директора з наукової роботи інституту (голова ДЕКІн), завідувачі кафедр інституту та провідні науковці, що є фахівцями з основних напрямків науково-дослідної діяльності інституту, в т.ч. наукові керівники магістрантів. За необхідності, у ДЕК можуть бути додатково введені інші провідні фахівці за напрямком магістерських дисертацій. Склад ДЕКІн формується Ученою радою Інституту МАД та затверджується наказом ректора не пізніше, ніж за місяць до захистів.

5.2.6. До захисту дисертації магістрант зобов'язаний пройти попередній захист роботи на науковому семінарі кафедри, що засвідчується протоколом (додаток Ж) та скласти іспити магістерського мінімуму.

5.2.7. Захисти магістерських дисертацій проводяться з кінця вересня по кінець жовтня.

5.2.8. На захист обов'язково подаються:

  • магістерська дисертація в одному примірнику;

  • протокол попереднього захисту дисертації на кафедрі;

  • довідка про відповідність оформлення дисертації вимогам цього Положення, підписана заступником директора з наукової роботи навчально-наукового інституту та затверджена директором ІнМАД (додаток К);

  • відзив наукового керівника;

  • відзив опонента;

  • протоколи складання іспитів магістерського мінімуму;

  • анотації до магістерської дисертації українською та іноземною мовами.

5.2.9. Процедура захисту магістерської кваліфікаційної роботи містить:

- представлення студента та поданих документів;

- виступ студента з тезами магістерської кваліфікаційної роботи;

- відповіді студента на запитання членів ДЕК;

- виступ керівника або представлення його відзиву;

- виступ опонента;

- відповіді студента на зауваження;

- обговорення дисертації та захисту її студентом і прийняття рішення ДЕК з оцінкою дисертації за державною шкалою;

- оголошення рішення ДЕК.

5.2.10. Виконання і захист дисертації здійснюється державною мовою, для іноземних студентів допускається використання російської мови.

5.2.11. Засідання комісії із захисту магістерської дисертації вважається правомірним, якщо в роботі взяли участь усі члени комісії. Обговорення і прийняття рішення за результатом захисту здійснюється обговоренням і голосуванням членів комісії на закритому засіданні. За результатами захисту складається протокол, який підписується членами комісії (додаток Л). У випадку непрацездатності або відсутності з інших причин окремих членів комісії до її складу можуть бути введені інші члени комісії наказом ректора.

5.2.12. У випадку, коли ДЕКІн за результатами голосування визнає магістерську кваліфікаційну роботу такою, що не відповідає вимогам або вважає студента таким, що не заслуговує присвоєння йому кваліфікації магістра, студент підлягає відрахуванню як такий, що прослухав теоретичний курс навчання за магістерською програмою підготовки і не захистив магістерської кваліфікаційної роботи з виданням йому академічної довідки встановленого зразка. Він може виконати нову магістерську кваліфікаційну роботу і подати її до захисту протягом наступного року з оплатою витрат ВНТУ згідно з кошторисом.

5.2.13. У разі виявлення плагіату повторний захист магістерської дисертації дозволяється тільки після її переробки та зміни назви.

5.2.14. За необхідності ДЕКІн може висловити свою позицію щодо рівня підготовки студента, рівня (якості) керівництва магістерською кваліфікаційною роботою або якості відзиву рецензента, а також висловити свої пропозиції або рекомендації щодо підготовки магістрів з даної спеціальності. Свою позицію ДЕКІн формулює у вигляді протоколу, який подає до Ученої ради ВНТУ для наступного розгляду та відповідного реагування.

5.2.15. Диплом магістра з відзнакою отримують особи, які:

- захистили магістерську дисертацію з оцінкою, „відмінно” у встановлений цим Положенням термін;

- на всіх іспитах магістерського мінімуму отримали оцінки “відмінно”;

- мають диплом бакалавра чи спеціаліста з відзнакою;

- в додатку до диплома магістра мають не менше 75% оцінок “відмінно” з усіх навчальних дисциплін та практичної підготовки, а решту оцінок — не нижче “добре”;

- мають оцінки “відмінно” за результатами державної атестації.

5.2.16. У разі, якщо магістрант не захистив дисертацію до встановленого в п. 5.2.7 терміну без поважних причин і навчається на умовах надання платних послуг населенню, тоді термін навчання подовжується на основі підписання додаткової угоди із щомісячною оплатою, але на термін не більший, ніж шість місяців.

5.2.17. Незалежно від форми навчання, магістрант, який не захистився до 20 жовтня, не бере участі в конкурсі вступу до аспірантури ВНТУ в той же навчальний рік як такий, що не встиг вчасно подати документи для вступу до аспірантури.

ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ
КВАЛІФІКАЦІЇ МАГІСТРА

6.1. Загальні положення

6.1.1. Назва дисертації повинна бути, по можливості, короткою, відповідати обраній спеціальності та суті наукової задачі, котра розв'язується.

6.1.2. Під час написання дисертації магістрант повинен обов'язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив матеріали або окремі результати. Також обов'язковим є посилання на власні публікації, матеріали яких автор використав у своїй дисертації — це допомагає визначити ступінь наукової новизни та власних надбань автора і є одним з додаткових критеріїв під час зарахування до аспірантури.

6.1.3. У дисертації необхідно стисло, логічно і аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

6.1.4. За отриманими результатами магістерська дисертація за напрямком наукової діяльності повинна складати 30–40% кандидатської дисертації з цієї або спорідненої спеціальності.

6.1.5. Вимоги до змісту магістерської дисертації та правила її
оформлення складаються у відповідності з діючими в Україні вимогами до змісту та правилами оформлення кандидатської дисертації.

6.1.6. Кількість розділів у магістерській дисертації має бути не
менше від трьох, але й не більше від чотирьох.

6.2. Структура дисертації

Дисертація повинна містити титульну сторінку, зміст, перелік умовних позначень (за необхідністю), вступ, основну частину, висновки, список використаних джерел, додатки (за необхідністю).

6.3. Вимоги до змісту дисертації

6.3.1. Титульна сторінка дисертації.

Титульна сторінка дисертації містить найменування вищого навчального закладу та назву кафедри, де виконана робота; прізвище, ім'я, по батькові автора; УДК, назву дисертації; напрямок (групу), шифр і найменування спеціальності; науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника; місто і рік. На титульній сторінці зазначається "На правах рукопису" особистий підпис магістранта. Відповідність спеціальностей магістратури та їх напрямів (груп) наведено в додатку Н, а вигляд титульної сторінки магістерської дисертацій — в додатку П.

6.3.2. Зміст.

Зміст подають на початку дисертації. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів, зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури. Підпункти в змісті не вказують. Загальні
висновки відрізняються від висновків до розділів тим, що не мають номера.

6.3.3. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів.

Якщо в дисертації вжита специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий в дисертації у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.

Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа — їх детальну розшифровку.

Якщо в дисертації спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.

6.3.4. Вступ.

Розкриває сутність і стан наукової задачі, її значущість, підстави та вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження.

Далі подають загальну характеристику дисертації в рекомендованій нижче послідовності.

Актуальність теми.

Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язками наукової задачі обґрунтовують актуальність та доцільність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва, особливо на користь України.

Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне — сутність проблеми або наукового завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Коротко викладають зв'язок вибраного напрямку досліджень з планами організації, де виконана робота, а також з галузевими та (або) державними планами та програмами.

Обов'язково зазначають номери державної реєстрації науково-дослідних робіт, базових для підготовки та подання дисертаційної роботи, а також і роль автора у виконанні цих науково-дослідних робіт.

Мета і задачі дослідження.

Формулюють мету роботи і задачі, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Не слід формулювати мету як "Дослідження...", "Вивчення...", тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Об'єкт дослідження — це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.

Об'єкт і предмет дослідження, як категорії наукового процесу, співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага дисертанта, оскільки предмет дослідження визначає тему дисертаційної праці, яка визначається на титульній сторінці як її назва.

Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів.

Наукова новизна одержаних результатів.

Подають короткий опис нових наукових положень (рішень), запропонованих здобувачем особисто. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток).

Кожне наукове положення чітко формулюють, відокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко і однозначно (без нагромадження дрібних і таких, що затемнюють його сутність, деталей та уточнень). У жодному випадку не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в дисертації зроблено те й те, а сутності і новизни положення із написаного виявити неможливо. Подання наукових положень у вигляді анотацій є найрозповсюдженішою помилкою здобувачів у викладенні загальної характеристики роботи.

До цього пункту не можна включати опис нових прикладних (практичних) результатів, отриманих у вигляді способів, пристроїв, методик, схем, алгоритмів тощо. Слід завжди розмежовувати одержані наукові положення і нові прикладні результати, що випливають з теоретичного доробку дисертанта.

Усі наукові положення з урахуванням досягнутого ними рівня новизни є теоретичною основою (фундаментом) вирішеної в дисертації наукової задачі.

Практичне значення одержаних результатів.

У дисертації, що має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, а в дисертації, що має прикладне значення, — відомості про практичне застосування одержаних результатів або рекомендації щодо їх використання.

Відзначаючи практичну цінність одержаних результатів, необхідно подати інформацію щодо ступеня готовності до використання або
масштабів використання.

Особистий внесок здобувача.

У випадку використання в дисертації ідей або розробок, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці, здобувач повинен відзначити цей факт у дисертації з обов'язковим зазначенням конкретного особистого внеску в ці праці або розробки.

Апробація результатів дисертації.

Вказується, на яких наукових з'їздах, конференціях, симпозіумах, нарадах оприлюднено результати досліджень, що включені до дисертації.

Публікації.

Вказують, у скількох статтях в наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій, депонованих рукописах, авторських свідоцтвах опубліковані результати дисертації. Ця кількість повинна збігатись з кількістю публікацій, на які є посилання в межах дисертації і які приведено в кінці роботи в списку використаних джерел.

6.3.5. Основна частина.

Основна частина дисертації складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. Наприкінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів.

У розділах основної частини подають:

- огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень, виклад загальної методики і основних методів досліджень;

- проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження;

- аналіз і узагальнення результатів досліджень.

У першому розділі здобувач окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, здобувач повинен вказати ті питання, що залишились невирішеними і, отже, визначити своє місце у вирішенні проблеми. Також у цьому розділі проводиться вибір та обґрунтування напрямку досліджень, наводяться методи розв'язання задач і їх порівняльні оцінки, розробляється загальна методика проведення досліджень. У теоретичних роботах розкриваються методи розрахунків, гіпотези, що розглядаються, в експериментальних — принципи дії і характеристики розробленої апаратури.

У наступних розділах з вичерпною повнотою викладають результати власних досліджень з висвітленням того нового, що здобувач вносить у розв'язання задачі. Слід давати оцінку повноти розв'язання поставлених задач, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень тощо.

6.3.6. Висновки.

Викладають найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в дисертації, які повинні містити формулювання розв'язаної наукової задачі, її значення для науки і практики. Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. У першому пункті висновків коротко оцінюють стан питання. Далі у висновках розкривають методи вирішення поставленої в дисертації наукової задачі, їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв'язаннями.

У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання.

6.3.7. Список використаних джерел.

Список використаних джерел оформлюється у відповідності з вимогами ВАК України до оформлення такого списку у кандидатських та докторських дисертаціях (див. "Бюлетень ВАК України". — 2000. — № 2. — С. 61-62). Список складається за чергою посилань у тексті або за абеткою.

6.3.8. Додатки.

За необхідністю до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття дисертації:

- проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- протоколи і акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту;

- інструкції і методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, які розроблені в процесі виконання дисертаційної роботи;

- ілюстрації допоміжного характеру.

  1. European credit transfer system (2)

    Документ
    Офіційне визнання навчання та дипломів є необхідною передумовою створення відкритого Європейського освітнього простору, в якому студенти та викладачі могли б пересуватись без перешкод.
  2. European credit transfer system (16)

    Документ
    Європейська система перезарахування кредитів (ЕСТS) – це система, яка розроблена для забезпечення єдиного загальноєвропейського підходу до оцінювання та порівняння навчальних досягнень студентів, що навчаються в різних вищих навчальних
  3. European credit transfer system (1)

    Документ
    Координатором ECTS від університету є заступник проректора з навчальної та науково-методичної роботи к.т.н., доцент Лисенко Геннадій Леонідович. м. Вінниця, вул.
  4. European credit transfer system (14)

    Документ
    Рішенням Вінницької обласної ради народних депутатів для розбудови у Вінниці вищого навчального закладу політехнічного профілю на околиці міста було виділено 25 гектарів землі, на яких уже в 1967 році було зведено два перших навчальних
  5. European credit transfer system (18)

    Документ
    Рішенням Вінницької обласної ради народних депутатів для розбудови у Вінниці вищого навчального закладу політехнічного профілю на околиці міста було виділено 25 гектарів землі, на яких уже в 1967 році було зведено два перших навчальних
  6. European credit transfer system (25)

    Документ
    Рішенням Вінницької обласної ради народних депутатів для розбудови у Вінниці вищого навчального закладу політехнічного профілю на околиці міста було виділено 25 гектарів землі, на яких уже в 1967 році було зведено два перших навчальних
  7. European credit transfer system (3)

    Документ
    Європейська система перезарахування кредитів (ЕСТS) – це система, яка розроблена для забезпечення єдиного загальноєвропейського підходу до оцінювання та порівняння навчальних досягнень студентів, що навчаються в різних вищих навчальних
  8. European credit transfer system (22)

    Документ
    Європейська система перезарахування кредитів (ЕСТS) – це система, яка розроблена для забезпечення єдиного загальноєвропейського підходу до оцінювання та порівняння навчальних досягнень студентів, що навчаються в різних вищих навчальних
  9. European credit transfer system (4)

    Документ
    Вінницький національний технічний університет заснований у 1960 р. як загальнотехнічний факультет Київського технологічного інституту харчової промисловості, який у 1964 р.

Другие похожие документы..