І. В. Крапивний (реферат, вступ, розділи 1, 2, 3, 1, 2, 1, 2, висновки)

УДК 330.34:339.922

КП

№ держреєстрації 0107U001618

Інв. №

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

(СумДУ)

40017, м.Суми, вул.Римського-Корсакова, 2; тел.330172

ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з наукової роботи

д.ф.-м.н., професор

______________ А.М. Чорноус

ЗВІТ

ПРО НАУКОВО – ДОСЛІДНУ РОБОТУ

Інституційні й економічні чинники інноваційного розвитку

в контексті глобалізації економіки

(заключний)

Начальник НДЧ

к.т.н., доцент _________________ В.А.Осіпов

Керівник НДР

к.е.н., доцент _________________ І.В.Крапивний

2010

Рукопис закінчений 5 грудня 2010 р.

Результати роботи розглянуто науковою радою СумДУ

від 2010.12.23, № 6

СПИСОК АВТОРІВ

Керівник теми,

к.е.н., доцент

_________________

2010.12.04

І.В.Крапивний

(реферат, вступ, розділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, висновки)

Відповідальні

виконавці:

к.і.н., доцент

_________________

2010.12.04

Т.І.Іванова

(розділ 1.1, 1.3)

к.е.н., доцент

_________________

2010.12.04

М.В.Брюханов

(розділ 1.2, 3.1, 3.2)

РЕФЕРАТ

Звіт про НДР: 70 стор., 54 джерела.

Об’єкт дослідження: інноваційний розвиток в умовах глобалізації економіки.

Мета роботи – дослідження впливу інституційних і економічних чинників на інноваційний розвиток в умовах глобалізації економіки.

Предмет дослідження – соціально-економічні відносини, які виникають між суб’єктами господарювання в процесі інноваційної діяльності в межах національної інноваційної системи.

Методи дослідження: загальнотеоретичні методи наукового пізнання, фундаментальні положення загальної економічної теорії, економічної теорії інноваційного розвитку, загальнонаукові методи дослідження: аналіз, синтез, дедуктивний, індуктивний, системний, факторний, порівняльного аналізу.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ, ПОСТІНДУСТРІАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК, ЕКОНОМІКА ЗНАНЬ, ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК, ПРОМИСЛОВИЙ КЛАСТЕР, ІННОВАЦІЙНА МЕРЕЖА, НАЦІОНАЛЬНА ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА.


Зміст

Зміст 4

Зміст 4

Висновки…………………………………………………………………………………….62 4

Висновки…………………………………………………………………………………….62 4

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ…………………………………………………………………………66 4

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ…………………………………………………………………………66 4

Вступ 5

Вступ 5

Розділ 1 ГЛОБАЛІЗАЦІЯ: СУТНІСТЬ, ЧИННИКИ ТА ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ 7

Розділ 1 ГЛОБАЛІЗАЦІЯ: СУТНІСТЬ, ЧИННИКИ ТА ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ 7

1.1 Глобалізація: сутність, чинники та етапи розвитку 7

1.2 Особливості конкуренції в контексті транснаціоналізації економіки 16

16

23

Розділ 2 Нова парадигма економічного розвитку 31

Розділ 2 Нова парадигма економічного розвитку 31

2.1 Теорії індустріального економічного розвитку 31

2.2 Теорії постіндустріального економічного розвитку 38

Розділ 3 ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК В НОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ 46

Розділ 3 ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК В НОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ УМОВАХ 46

3.1 Роль організаційних інновацій у формуванні економіки знань 46

53

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 66

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 66

Висновки…………………………………………………………………………………….62

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ…………………………………………………………………………66

Вступ

Негативна ситуація, що склалась в Україні із розвитком інноваційної діяльності, обумовлена як економічними, так і інституційними чинниками. В сучасних умовах інноваційний розвиток економік більшості країн світу здійснюється під значним впливом економічної глобалізації, яка пройшла ряд етапів. Поточним етапом розвитку глобалізації є транснаціоналізація економіки. Головним економічним чинником розвитку глобалізації, який здійснює значний вплив на інноваційний розвиток є посилення конкуренції між ведучими транснаціональними компаніями (ТНК) на більшості світових ринків товарів і послуг. В той же час, посилення глобальної конкуренції привело в останні десятиліття до технологічного і інноваційного співробітництва між компаніями лідерами міжнародної конкуренції. Встановлено, що головним інституційним чинником, що впливає на інноваційний стан країн є створення різноманітних форм інноваційного співробітництва, зокрема промислових кластерів, інноваційних мереж і національних інноваційних систем.

Метою роботи є подальше дослідження впливу інституційних і економічних чинників на інноваційний розвиток в умовах глобалізації економіки.

Основними завданнями дослідження є:

- визначення чинників і етапів розвитку глобалізації, глобальних викликів для економіки України;

- порівняльний аналіз чинників інноваційного розвитку в умовах індустріального і постіндустріального суспільства;

- визначення інституційних й економічних чинників інноваційного розвитку, перспектив формування національної інноваційної системи в Україні.

Об’єкт дослідження: інноваційний розвиток в умовах глобалізації економіки.

.

Предмет дослідження – соціально-економічні відносини, які виникають між суб’єктами господарювання в процесі інноваційної діяльності в межах національної інноваційної системи..

Методи дослідження: загальнотеоретичні методи наукового пізнання, фундаментальні положення загальної економічної теорії, економічної теорії інноваційного розвитку, загальнонаукові методи дослідження: аналіз, синтез, дедуктивний, індуктивний, системний, факторний, порівняльного аналізу.

Розділ 1 ГЛОБАЛІЗАЦІЯ: СУТНІСТЬ, ЧИННИКИ ТА ВИКЛИКИ ДЛЯ УКРАЇНИ

1.1 Глобалізація: сутність, чинники та етапи розвитку

У рамках реалізації національної стратегії соціально-економічного розвитку країни наша держава з 2002 року намагається здійснити перехід до інноваційної моделі економічного зростання, здатної підтримувати динамічний і стійкий розвиток економіки. У національній стратегії соціально-економічного розвитку країни до 2015 року вперше заявлено про формуванням „випереджальної” моделі розвитку [1]. Одним із ключових завдань економічної політики України стає також створення відповідних умов для підвищення конкурентоспроможності економіки на інноваційних засадах].

В Україні в останні роки спостерігається тенденція підйому економіки. У той же час сьогодні все більшого поширення набуває розуміння того факту, що завдяки одному тільки “автоматизму” ринкової економіки неможливо досягти стійкого розвитку у довгостроковій перспективі. Виходячи з цього факту, одним із головних завдань державної економічної політики на сучасному етапі стає сприяння інноваційному розвитку, зокрема, стимулювання інноваційної діяльності підприємств, оскільки саме “бізнес відіграє ключову роль у економічному зростанні, створенні багатства і зайнятості” [2, p. 3].

Однак, ці проблеми не можуть розглядатися без урахування процесу глобалізації економіки адже “середовище, у якому функціонує бізнес все більше змінюється під впливом глобалізації, посилення конкуренції і швидких технологічних змін, що ставить як бізнес, так і політиків перед новими викликами і можливостями” [Ibidem, p. 3]. З іншого боку, актуальність проблеми визначається тим, що “економічні поняття, які були пристосовані для опису національної економіки не відображають сучасних новацій, оскільки транскордонність пронизує буквально всю світову економіку” [3, с. 79].

Об'єктивний зміст глобалізації складають різнорідні по їх походженню, сферам прояву, механізмам і наслідкам процеси. Тому, глобалізація являє собою не однорідне, а складне, суперечливе явище, насичене різними, іноді полярними, процесами економічного і соціального життя людства, а також новими викликами для національних економік, що зумовлює появу різноманітних теоретичних концепцій та наукових дискусій.

Сукупність численних суджень і поглядів на процеси глобалізації умовно підрозділити на два великих напрямки. Прихильники першого з них намагаються виразити суть глобалізації через опис і наступне дослідження об'єктивних процесів, насамперед в економічній області, що реально відбуваються в сучасному світі і радикально змінюють весь повсякденний спосіб життя сучасного людства. Відповідно до цього представники даного напрямку прагнуть розглядати дії кожної національної держави у відповідь на об'єктивні викликиглобалізації. Прихильники другого напрямку, навпроти, виходячи із власного суб'єктивноготлумачення суті процесів глобалізації, намагаються вивести нову ідеологію світового домінування(однієї країни, вузької групи країн, прихильників одного способу життя) та пропонують національним державам відповідне поводження та відповідний алгоритм їх існування в контексті розвитку глобалізації [4, с. 3].

Існують також визначення глобалізації, прихильники яких намагаються вийти на визначений рівень політико-економічних узагальнень і прогнозів щодо майбутньої спрямованості глобалізаційних процесів. Так, Ян Шолте, узагальнює різні трактування “глобалізації” і зводить їх до п’яти наступних ключових визначень [5, p. 15-17]: глобалізація як інтернаціоналізація, глобалізація як лібералізація, глобалізація як універсалізація, глобалізація як вестернізація або модернізація, глобалізація як детериторізація. Останнє поняття називають також супратериторіальністю. У цьому сенсі “глобалізація” спричиняє “реконфігурацію” географії таким чином, що суспільний простір більше уже не відображається у поняттях територіальних просторів, територіальних відстаней і територіальних границь.

Тенденції глобалізації економіки визначаються різними чинниками: економічними, технологічними, політичними і культурними. Зупинимося більш детально на економічному і технологічному аспектах, а такоє на деяких складових політичного аспекту глобалізації. При цьому будемо виходити із припущення, що сучасний стан глобалізації економіки є результатом тривалого періоду розвитку її інтернаціоналізації, головним економічним чинником якої став розвиток транснаціональних корпорацій (ТНК). Факторами, які сприяли прискоренню глобалізаційних процесів у другій половині ХХ століття, також стали швидкий технологічний розвиток та політичні процеси, пов’язані із лібералізацією ринків та діяльністю таких наднаціональних організацій, як Світовий банк, Міжнародний валютний фонд, Світова організація торгівлі і інш.

Економічний аспект – головний чинник розвитку усього процесу глобалізації. Глобалізація проявилась у всіх сферах суспільного життя: політичній, соціальній, військово-політичній, культурній, морально-етичній і т.д. Але ніде так яскраво гігантські зміни і глобальність не проявились як у світовій економічній системі.

Завдяки тиску економічних чинників ТНК, держави і регіональні інтеграційні угруповування прагнуть до економічної активності поза своїми границями. Передумовами такої активності є лібералізація торгівлі, створення оффшорных зон, фритредерская політика держав, усунення міжнародних бар'єрів для інвестицій і т.д. Серед чинників, що сприяють глобалізації економіки виділяються наступні традиційні фактори: рух товарів між країнами і секторами економіки; рух послуг між країнами і секторами економіки; рух фінансового капіталу між країнами; пересування людей між країнами, викликане потребами здійснення економічних функцій; валютні операції на міжнародних валютних ринках; рух інтелектуальної продукції й ідей між дослідницькими і навчальними центрами, а також між ними і їх споживачами.

Двома із економічних і політичних складових, що посприяли тенденції до ринкової глобалізації і визначали інші аспекти цього явища були лібералізація торгівлі і фінансових ринків, які у свою чергу відбивають більш широку політичну тенденцію до дерегулювання національних ринків.

Лібералізація торгівлі була однією із основних міжнародних економічних тенденцій у цей період. Визначальною подією цього періоду став Уругвайський раунд ГАТТ 1993 року, який визначив дві важливих нових характеристики в порівнянні з попередніми раундами. По-перше, було досягнуто згоди розширювати торгівлю промисловими товарами; і, по-друге, були визначені сфери, що раніше були виключені такі, наприклад, як послуги, інтелектуальні права власності і сільське господарство. Переговори концентрувалися не винятково на структурах тарифів для промислових продуктів як у сімох попередніх раундах, а переважно на питаннях, що мали відношення до внутрішніх (національних) субсидій і нетарифних бар'єрів, пов’язаних із заходами відносно інвестицій в торгівельну діяльність (TRIM), зокрема, інвестицій в торгівлю інтелектуальними правами власності (TRIP). У цілому раунд привів до зростання лібералізації світової торгівлі, і що найбільш важливо, він забезпечив простір для політичних переговорів у нових областях [6].

Перші кроки процесу лібералізації фінансових ринків пов’язують із виникненням у 1960-х роках євродоларів і євроринків. Саме тоді, скориставшись лібералізацією валютного ринку, європейські банки стали залучати приватні внески і надавати кредити в доларах. Утворилися євроринки, не регламентовані національними законодавствами. Незабаром почалися випуски єврооблігацій, емісія яких також не регламентується національними законодавствами, а відсотки виплачуються власникам єврооблігацій без утримання податків. Завдяки розвитку євроринку з'явилися нові міжнародні офшорні фінансові центри - Люксембург, Сінгапур, Гонконг, Панама, Багамські острови й ін. Згодом виникли нові центри - ПІБОР у Парижі, СІБОР у Сінгапурі, КІБОР у Кувейті й ін.

Технологічний аспект глобалізації. Технічними аспектами, що прискорили процеси глобалізації в останні десятиліття, є комп'ютери, телекомунікаційне устаткування, телекомунікаційна інфраструктура, інформаційні потоки, зростання швидкості пересування (наприклад, за допомогою реактивних літаків), поширення знань у результаті наукового або інших видів інтелектуального взаємообміну. Виходячи із останнього, “багато фахівців сходяться у тому, що в основі процесів глобалізації лежать якісні, революційні зміни в техніко-технологічному, транспортно-комунікаційному, інформаційному базисі економіки і всього людського суспільства, супроводжувані усебічним використанням біо- і авіакосмічних технологій, ядерної енергії, досягнень в області штучного інтелекту” [4, с. 3]. Саме технологічний розвиток і утворення на його базі нового всесвітнього інформаційно-фінансового простору створили умови для вільного переміщення транснаціонального капіталу і переплетення мереж управлінських структур глобальних корпорацій і інформаційних зв'язків, матеріальним відображенням яких стала “всесвітня павутина” [7, с. 59].

  1. Л. Г. Мельник доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри економіки Сумського державного університету

    Документ
    О.Ф. Балацький – доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, професор кафедри управління Сумського державного університету;
  2. Donetsk compartment of shevchenko scientific society (6)

    Документ
    Вісник містить матеріали березневої 2005 року наукової конференції НТШ-Донбас. Доповіді і повідомлення торкаються проблем історії. Секції конференції працювали у Донецьку і Краснодарі.
  3. Donetsk compartment of shevchenko scientific society (12)

    Документ
    Найбільше матеріалів, що відносяться до історії краю XVI-XVIIІ ст. зберігається в фондах Російського державного архіву давніх актів (РДАДА) в Москві. Пояснюється це тим, що наприкінці XV ст.

Другие похожие документы..