Пометун О. П5 5 Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г. О. Фрей-ман

I О. Пометун, Г. Фрейман


ББК 74.266.3 П55

Передмова

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист № 1/11-5869 від 11.10.2005р.)

Рекомендовано Інститутом педагогіки АПН України

від 17 березня 2005 р.

Протокол № З

Рецензенти: Ладиченко Т. - кандидат історичних наук, професор, завкафед­рою методики навчання історії та суспільствознавчих дисциплін Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова; Савченко М. - вчитель-методист історії Київської гімназії східних мов № 1, заслужений вчитель України

Пометун О.

П5 5 Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г.О. Фрей-ман. - К.: Генеза, 2006. - 328 с ISBN966-504-462-1

Перший в Україні за часів незалежності посібник «Методика навчання історії в школі» відомих вчених-фахівців з методики історії та суспіль­ствознавчих дисциплін. У посібнику викладено основи теорії та методики навчання історії, міститься значна кількість принципово нових автор­ських положень щодо теорії навчання історії, велика кількість методич­них порад і прикладів уроків, методів і технологій навчання, прийомів, пізнавальних завдань тощо. Особливістю посібника є викладення авто­рами основ інтерактивного навчання історії в школі, опис відповідних технологій.

Посібник орієнтований на самостійне читання, засвоєння викладе­ного матеріалу в процесі навчання у вищій школі або системі підвищен­ня кваліфікації вчителів.

ББК 74.266.3

© Пометун О.І., Фрейман Г.О., 2005
© Видавництво «Генеза»,
ISBN966-504-462-1художнє оформлення, 2005

Шановні друзі і колеги!

Перед вами навчальний посібник з теорії і методики навчання історії в школі.

Він призначений для різних категорій педагогічних працівників: учителів (молодих і досвідчених), викладачів кафедр методики навчан­ня педагогічних інститутів та університетів, співробітників кафедр мето­дики навчання історії інститутів післядипломної педагогічної освіти та підвищення кваліфікації вчителів, студентів та аспірантів.

У тексті викладено основи теорії та методики навчання історії у певній послідовності, що відбиває підходи авторів. У першій та другій темах посібника висвітлено методологію дослідження процесу нав­чання історії в школі як педагогічного феномену, його цілі й завдан­ня і представлено загальну схему його компонентів та взаємозв'язків між ними. Подальші теми містять розгорнуту характеристику кожно­го з компонентів процесу навчання історії.

У кожній з тем розкрито як теорію даного питання, коротку історію його вивчення в методичній науці, так і сучасні підходи до зас­тосування тих чи інших підходів у практиці навчання. Отже, посібник буде корисним практикуючим і майбутнім вчителям наявністю вели­кої кількості методичних порад і прикладів уроків, методів і техно­логій навчання, прийомів, пізнавальних завдань тощо.

Посібник містить значну кількість принципово нових авторських положень щодо теорії навчання історії, зокрема це стосується питань підбору і структурування змісту навчальної інформації, класифікації методів і уроків історії, визначення понять «методи й прийоми нав­чання історії» та багато інших. Ці положення, запропоновані автора­ми, виходячи як зі знайомства із сучасними здобутками методичної науки в Україні й у багатьох країнах світу, так і з багаторічного досвіду дослідження та викладання питань теорії та методики історії у вищій школі, власного досвіду роботи у загальноосвітніх школах.

Посібник має певні особливості структури, на які бажано звернути унагу читачів. Кожна з 15 тем розбита на пункти, які винесено у формі плану в заголовок теми. Викладу змісту теми передує перелік основ­них понять, що мають бути засвоєні у процесі опрацювання теми. Кожен з пунктів, у свою чергу, розділено на смислові частини, які за­вершуються завданнями, спрямованими на осмислення цієї частини тексту. Наприкінці кожного пункту, крім того, подано завдання для самоперевірки та самоконтролю тих, хто навчається. Зміст кожної теми

З

також завершується завданнями, які допоможуть читачам перевірити рівень засвоєння основних питань та понять.

Посібник насамперед орієнтований на засвоєння викладеного ма­теріалу в процесі навчання у вищій школі або системі підвищення кваліфікації вчителів історії. З цією метою більшість завдань, що вміщені у темах, передбачають організацію активного та інтерактив­ного навчання. Такий спосіб опрацювання матеріаду посібника буде сприяти повноцінному та ефективному засвоєнню викладеної інфор­мації. У випадку, якщо викладач або студенти (слухачі курсів) відчу­вають складності у застосуванні інтерактивної моделі навчання чи ок­ремих інтерактивних технологій, треба звернутись зразу до теми 14 даного посібника, де є відповідні методичні рекомендації. На досяг­нення цієї мети спрямовано і рекомендації до проведення інтерактив­них практичних занять з курсу, які розташовані у кінці кожної теми.

У тексті посібника основні поняття та важливі положення виділені курсивом. Ці поняття можна знайти також у спеціальному алфавітно­му покажчику наприкінці посібника. Література та джерела вказані у посиланнях до тексту.

Автори сподіваються, що такий методичний апарат посібника бу­де сприяти кращому засвоєнню його змісту.

Бажаємо успіхів у навчанні,

Олена ПОМЕТУН

Григорій ФРЕЙМАН

Тема 1

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ІСТОРІЇ ЯК ПЕДАГОГІЧНА НАУКА

1. Поняття та сутність методики навчання історії. 2. Об'єкт і предмет методики історії як науки. 3. Роль і місце методики у шкільному навчанні історії. 4. Зв'язок методики навчання історії з іншими науками. 5. Методи наукових досліджень у методиці навчання.

Основні поняття теми: метод і методика навчання історії, об'єкт, предмет методики, компоненти навчального процесу, цілі навчання, зміст шкільної історичної освіти, організація (техно­логія) навчання історії, пізнавальні можливості учнів, результа­ти навчання.

1. Поняття та сутність методики навчання історії

Слово «методика» походить від давньогрецького слова «methodike», що означає «шлях дослідження», «спосіб пізнання». Ме­тод - спосіб досягнення мети, розв'язання конкретного завдання, сис­тема правил і прийомів підходу до вивчення явищ і закономірностей природи, суспільства і мислення. У педагогіці під методом розуміють спосіб практичного і теоретичного освоєння дійсності, зумовлений за­кономірностями розглядуваного об'єкта1. Відомий російський істо­рик та історіограф XIX ст. В. Ключевський зазначав: «Методом... ми називаємо сукупність прийомів вивчення певної галузі людського шання. Ці прийоми різняться за характером завдань, які висуваються перед вивченням будь-якої сфери, а завдання завжди визначаються предметом вивчення... Метод є сукупністю прийомів для розкриття будь-якої істини; ...метод розв'язує питання, не знаючи у чому воно є; ...метод шукає результатів; ...метод дає спосіб обіймати предмет з усіх боків; ...метод має справу з розумом; ...метод - необхідне озброєння наукового дослідження; ...Нічого не можна вивчати, не знаючи, як нивчати...»2.

1 Гончаренко СУ. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. -
(!. 205.

2 Ключевский В.О. Сочинения. В 9 т. - Т. VII. - М.: Мысль, 1989. - С. 215.

5

*Подумайте

На уроці історії у 8-му класі з теми «Розгортання Національно-виз­вольної війни українського народу в 1648-1649ppвчитель об'єднує учнів у малі групи і ставить перед групами завдання: «Проаналізуйте текст поданих документів та фрагментів тексту підручника, обго­воріть і визначте причини та наслідки Зборівсьої угоди, оцініть її зна­чення. Підготуйтесь до представлення результатів роботи групи». Учні починають виконувати завдання.

Чи можна сказати, що вчитель використав у цьому моменті уроку певний метод навчання? Відповідь обґрунтуйте.

Сукупність методів, спрямованих на досягнення певної мети, є мето­дикою. Як визначає тлумачний словник, з навчальної точки зору, ме­тодика - це вчення про методи викладання певної науки, предмета3. За визначенням «Українського педагогічного словника», методика - це галузь педагогічної науки, яка досліджує закономірності вивчення пев­ного навчального предмета4.

Ефективність і якість навчання історії залежить від того, наскільки вчитель володіє методами навчання і застосовує їх на практиці. Відо­мий методист-історик початку XX ст. С Сингалевич, говорячи про слабких вчителів, пояснював їх появу «не тим, що вони не знають сво­го предмета, а головним чином тим, що вони не вміють у доступній формі передати свої знання іншим, оскільки недостатньо знайомі з ме­тодичними основами повідомлення історичного матеріалу учням і взагалі не повністю оволоділи методикою предмета»5.

* Подумайте

Пригадайте свій досвід навчання в середній школі. Як ви вважаєте, які чинники організації пізнавальної діяльності, застосовувані ваши­ми вчителями, дозволяли вам краще засвоювати матеріал з історії? На яких уроках вам було цікавіше? Про якого вчителя і урок історії ви мріяли? Чому?

Зміст методики і значення самого терміна не завжди були однако­вими, вони змінювалися з розвитком самої методики, з формуванням її наукових основ.

Початкові елементи методики навчання історії зародилися з введен­ням викладання предмета як відповідь на практичні питання про цілі викладання, про відбір історичного матеріалу, якому навчали учнів, і прийоми його розкриття. Методика історії як наука пройшла складний шлях розвитку. Було розроблено багатий арсенал форм, методів, при-

3 Новий тлумачний словник української мови. - Т. 2. - К.: Вид-во «Аконіт»,
2000. - С 617.

4 Гончаренко СУ. Український педагогічний словник. - К.: Либідь, 1997. -
С. 206.

5 Сингалевич С.П. Методика истории. - Казань, 1918. - С. 1.

ііомів та засобів роботи вчителя, створено цілі методичні системи, що поєднували окремі прийоми із загальною педагогічною ідеєю.

Сучасний період висунув перед методикою історії нові цілі і поста­вив вчених, методистів, учителів-практиків перед необхідністю пере­осмислення основних положень методичної науки. Система ревіти на початку XXI ст. не задовольняє суспільство. Розбіжність між цілями і результатами навчання стала очевидною. Постала нагальна потреба реформування всієї системи освіти, зокрема історичної. Основне пи­тання, що стоїть перед ученими та вчителями: чого і як учити дитину? Я к визначити дійсно необхідний і доцільний склад і обсяг історичних знань? Як підвищити реальний рівень навчальних досягнень дітей, розвинути їх ключові та предметні компетентності й здатність до са-мореалізації як у процесі навчання, так і в житті?

Стало очевидним, що сьогодні удосконалювати зміст освіти не мож-і іа без вивчення і орієнтації його на розвиток і потреби дитини. Якісні зміни у процесі пізнання історії й пізнавальній діяльності учнів на уроках і ювинні спиратись на внутрішні закономірності історії як шкільного на­вчального предмета. Розвиток методичної науки в Україні покликаний забезпечити вдосконалення процесу навчання, його змісту, організації та підготовки вчителів до викладання предмета саме в цьому.

*Подумайте

Працюючи в малих групах, проаналізуйте вступну частину Держав­ного стандарту шкільної освіти з галузі «Суспільствознавство», визначте основні цілі і завдання навчання історії. Чи є такий перелік повним? Чи надає реалізація цих завдань можливість для розвитку компетентностей учнів і їх здатності до самореалізації як у процесі навчання, так і в житті? Підготуйтеся до представлення і обгово­рення своїх ідей в академічній групі.

І Іоревірте себе

  1. Що таке методика навчання історії?

  2. Чи потрібно вивчати її у вищому педагогічному навчальному зак­ладі? Чому?

  3. Чи допомагає вона вчителю, який багато років працює в школі? Чому?

  1. Пометун О. П5 5 Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г. О. Фрей-ман (2)

    Документ
    Перший в Україні за часів незалежності посібник «Методика навчання історії в школі» відомих вчених-фахівців з методики історії та суспіль­ствознавчих дисциплін.
  2. Пометун О. П5 5 Методика навчання історії в школі / О.І. Пометун, Г. О. Фрей-ман (3)

    Документ
    Посібник орієнтований на самостійне читання, засвоєння викладе­ного матеріалу в процесі навчання у вищій школі або системі підвищен­ня кваліфікації вчителів.

Другие похожие документы..