Н. А. Мацегора (відповідальний секретар) О. Г. Андрієвський, О. К. Асмолов

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ

Державне підприємство “Український науково-дослідний інститут морської медицини”

Державний департамент морського і річного транспорту України

Професійна спілка робітників морського транспорту України

Фонд морської медицини

ВІСНИК

МОРСЬКОЇ МЕДИЦИНИ

Науково-практичний журнал

Виходить 4 рази на рік

Заснований в 1997 році. Журнал є фаховим виданням для публікації основних результатів дисертаційних робіт у галузі медичних наук (Бюлетень ВАК України від 9 червня 1997р. №4)

Зареєстрований в Міністерстві інформації України

Свідоцтво серія КВ № 2830

1 (28)

(січень - березень)

Одеса 2005

РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ

Головний редактор А.О. Лобенко

В.Г.Руденко(заступник головного редактора), Н.А. Мацегора (відповідальний секретар) О.Г. Андрієвський, О.К. Асмолов, Є. П. Белобров, В.Ю. Волянський, В.О.Васильєв, О.І.Верба, Ю.І.Гульченко, Б.С.Запорожченко, О.М.Ігнатьєв, В.О.Лісобей, Т.П.Опаріна..

РЕДАКЦІЙНА РАДА

П.В.Волошин (Харків), М.І. Голубятников (Ільїчівськ), Є.М.Горбань (Київ), С.О.Гуляр (Київ), В.М.Запорожан (Одеса), М.Ф.Ізмеров (Москва), Н.К. Казимирко (Луганськ), М.О.Корж (Харків), Н.Н.Корпан (Австрія, Відень), В.Й.Кресюн (Одеса), Ю.І.Кундієв (Київ), М.В.Курик (Київ), І.І.Кутько (Харків), М.В.Лобода (Київ), В.В.Поворознюк (Київ), М.Д.Тронько (Київ), М.І.Хвисюк (Харків), Чайковский Ю.Б. (Київ), О.О.Шалімов (Київ), О.А.Шандра (Одеса).

Адреса редакції

65110, ДП “УкрНДІ морської медицини”

м. Одеса, вул. Маловського, 8

Телефон/факс : (0482) 721-62-23

Редактор Н.І. Єфременко

Здано до набору р.. Підписано до друку р.. Формат 70108/16

Папір офсетний № 2. Друк офсетний. Умов.-друк.арк. .

Зам №

ISSN 0049-6804 Міністерство охорони здоров’я України, 1999

Державне підприємство “Український науково-дослідний інститут морської медицини” , 1999

Державний департамент морського і річкового транспорту України, 1999

Професійна спілка робітників морського транспорту

України, 1999

Фонд морської медицини, 1999

ОРГАНІЗАЦІЯ МЕДИКО-ПРОФІЛАКТИЧНОЇ СЛУЖБИ

УДК 57.089:611.018.10

Посохова С.П.

ПРОБЛЕМИ ПЛАНУВАННЯ СІМЇ У ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ЖІНОК В ОДЕСЬКОМУ ПРИМОРСЬКОМУ РЕГІОНІ

Одеський державний медичний університет.

Вступ. На фоні несприятливої демографічної ситуації важливе значення набувають питання збереження та зміцнення репродуктивного здоров’я, яке є важливим компонентом популяційного і становить основу формування перспектив медико-демографічного розвитку. Серед чинників, що негативно впливають на стан репродуктивного здоров’я, вагоме значення мають інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Розповсюдженість ІПСШ створює сприятливі умови для поширення ВІЛ-інфекції, рівень якої досяг 1% дорослого населення України [1,2,3].

Питання збереження репродуктивного здоров’я та планування сім’ї посідають значне місце у вирішенні проблем поліпшення якості життя ВІЛ-інфікованої жінки, а також можливості її підтримання для виховання народженої дитини. Питання впровадження програм планування сім’ї серед ВІЛ-інфікованих є невирішеними, особливо серед споживачів ін’єкційних наркотичних речовин (СІН), рівень яких досягає 20% серед ВІЛ-інфікованих вагітних [1,2,3].

Результати недавніх досліджень показали, що ВІЛ-інфекція може знижувати фертильність жінок на будь-якій стадії захворювання, але особливо при прогресуванні хвороби [7]. У ВІЛ-інфікованих вагітних, особливо на пізніх стадіях захворювання, спостерігається великий відсоток ускладнень вагітності, пологів та несприятливих наслідків [2,10]. При проспективному дослідженні було визначено, що частота викиднів у ВІЛ-інфікованих вагітних була значно вища ніж у здоровій популяції жінок [2,7].

У ВІЛ-інфікованих жінок спостерігається високий відсоток таких ІПСШ, як трихомоніаз, генітальний герпес, сифіліс, кандидоз, папіломавірусна інфекція [4,6,8,9,15]. ВІЛ-інфіковані жінки часто мають гінекологічні захворювання. Так, деякі дослідження підтверджують, що при обстеженні ВІЛ-інфікованих жінок, у 46,9% було діагностовано більше одного гінекологічного захворювання [2,11,12]. При цитологічному обстеженні дисплазія була виявлена у 15-40% ВІЛ-інфікованих, що в 10-11 раз більше, ніж у ВІЛ-негативних [11].

На формування репродуктивного здоров’я впливає такий вагомий чинник, як штучне переривання вагітності, яке може привести до порушення фертильності, ускладнень перебігу вагітностей та пологів [1,16].

Поширеність контрацепції в Україні хоча і збільшується з кожним роком, проте залишається недостатньою для того, щоб бути досить ефективною альтернативою абортам. Недавнє дослідження S.O. Skouby (2004), яке проводилось у п’ятьох Європейських країнах та обіймало 22 млн. жінок, показало, що серед західно-європейських жінок репродуктивного віку найчастіше використовується гормональна контрацепція для попередження небажаної вагітності [14].

Використання методів контрацепції у ВІЛ-інфікованих жінок на сучасному етапі є дискутабельним та потребує вивчення, особливо при лікуванні ВІЛ-хвороби антиретровірусними препаратами. Комбіновані оральні контрацептиви (КОК) можуть взаємодіяти з антиретровірусними та деякими антибактеріальними препаратами, що змінює концентрацію їх в крові та ефективність дії. Крім того, небезпечність застосування гормональних контрацептивів була доведена такими фактами, що у ВІЛ-інфікованих жінок при їх використанні підвищується концентрація ВІЛ у виділеннях із статевих шляхів, що може сприяти розвитку ектопії шийки матки [4,5,13].

Метою нашого дослідження було вивчення стану репродуктивного здоров’я та питань планування сім’ї у ВІЛ-інфікованих жінок.

Матеріали та методи дослідження. Під нашим спостереженням було 470 жінок, що проживають в Одеському морському регіоні. Основну групу склали 350 ВІЛ-інфікованих жінок, які мали стадію безсимптомного носійства ВІЛ, контрольну - 120 практично здорових ВІЛ-негативних. Крім клініко-лабораторного дослідження, всім обстеженим було запропоноване анонімне анкетування з метою визначення рівня їх інформованості щодо методів планування сім’ї та майбутніх планів по їх використанню. В анкеті були також питання статевої поведінки при відомому ВІЛ-статусі, про стан здоров’я партнерів, наявність психологічної та соціальної пітримки та інші.

Результати та їх обговорення. Серед жінок основної групи джерелом ВІЛ-інфікування у 28,5% жінок було споживання внутрішньовенних ін’єкційних наркотиків, у 52% - статевий шлях, у 19,5% жінок – невідомий.

Вік ВІЛ-інфікованих жінок коливався від 16 до 41 року (в середньому 21,53,3 роки). Середній вік початку статевого життя серед ВІЛ-інфікованих (17,5±2,15 року) був достовірно молодшим, ніж у контролі (21,7±0,3 року, p< 0,001). Ранній початок статевого життя (до 17 років) зі зміною статевих партнерів відмічений у кожної п’ятої ВІЛ-інфікованої жінки (20,1%), пізній (після 25 років) – не мав місце в жодному випадку. Кожна третя ВІЛ-інфікована жінка вказала, що мала більше 3 статевих партнерів, а 36 (10,2%) мали більше 8 статевих партнерів. Більше половини ВІЛ-інфікованих жінок вказали, що їх партнери також є ВІЛ-інфікованими. Але 15% ВІЛ-інфікованих жінок мали здорових партнерів, серед них 5% не повідомили їм про свій ВІЛ-позитивний статус, тому ці жінки знаходились у тривожно-депресивному стані, потребували психологічної допомоги.

Соціальний статус ВІЛ-інфікованих жінок був наступний: вищу освіту мали 18 (5,1%), середню спеціальну –46 (13,1%), середню – 178 (50,9%) жінок, інші 108 (30,8%) мали незакінчену середню освіту. Серед них працювали лише кожна десята ВІЛ-інфікована жінка. Медичних працівників було 18 (5,1%), із них 3 лікарів. Серед обстежених контрольної групі вищу освіту мали 20%, працювали більше третини жінок.

В зареєстрованому шлюбі було лише 96 (27,4%) жінок основної групи та 75 (62,5%) - із контрольної групи. Серед ВІЛ-інфікованих одинокими були 84 (24%), не мали засобів для проживання 16 (4,6%) жінок. Отже, більшість ВІЛ-інфікованих жінок перебували під впливом стресових чинників, пов’язаних із наявністю ВІЛ-інфекції, з недостатком засобів існування та негативного ставлення суспільства до них. Кожна третя ВІЛ-інфікована жінка вказала, що в неї бувають епізоди депресії, агресивності та інших нервово-психічних розладів. Лише 8% жінок користувались підтримкою людей, що живуть з ВІЛ, так як інші не бажали розкривати свій статус.

За даними репродуктивного анамнезу штучні аборти перед народженням першої дитини мала кожна третя ВІЛ-інфікована жінка, а 12% жінок мали більше трьох. В контрольній групі штучне переривання вагітності перед народженням першої дитини мали лише 10% жінок. Самовільні викидні були у 48 (13,7%) ВІЛ-інфікованих жінок, що майже вдвічі більше, ніж у жінок контрольної групи. Тобто, обтяжений акушерський анамнез мали більше половини ВІЛ-інфікованих жінок, що негативно впливає на стан репродуктивного здоров’я, збільшує рівень ускладнень вагітності та пологів.

Частота захворювань, що передаються статевим шляхом у обстежених жінок, зображена на рисунку.

Р
ис. Частота ЗПСШ у обстежених жінок.

Як свідчать наведені вище дані, у кожної обстеженої ВІЛ-інфікованої жінки із основної групи було не менше одного ЗПСШ, а у деяких жінок спостерігалось сполучення декількох, що достовірно вище ніж у контрольній групі. Так, у ВІЛ-інфікованих жінок трихомоніаз зустрічався в 4,3 рази частіше, папіломавірусна інфекція – в 6,5 разів частіше, генітальний герпес в 5,6 разів частіше, ніж у жінок контрольної групи. Відомо, що ЗПСШ у ВІЛ-інфікованих жінок, збільшують концентрацію ВІЛ в цервікальному та піхвовому секретах, можуть приводити до виникнення ускладнень вагітності, підвищують кількість гнійно-запальних ускладнень [2]. Крім того, ЗПСШ часто являються причиною виникнення запальних гінекологічних захворювань. Тому, діагностика та своєчасне лікування ЗПСШ, є важливим профілактичним заходом для покращення репродуктивного здоров’я ВІЛ-інфікованих жінок.

При вивченні рівня гінекологічних захворювань, ми отримали наступні дані. У 35% ВІЛ-інфікованих жінок спостерігалась патологія шийки матки (ерозія, ендоцервіцит, тощо), що майже втричі більше, ніж у контрольній групі. Дисплазія була виявлена у кожної п’ятої ВІЛ-інфікованої жінки, а у 2,2% -важка ступінь дисплазії. У контрольній групі жінок випадків дисплазії не було. Відомо, що при прогресуванні ВІЛ-хвороби у жінок, висока вірогідність розвитку дисплазії важкого ступеню та раку шийки матки [11,12]. Наведені вище дані свідчать, що для ВІЛ-інфікованих жінок, важливим є своєчасна діагностика та лікування патології шийки матки.

Хронічні запальні захворювання придатків матки мала кожна четверта ВІЛ-інфікована, оперативне втручання у зв'язку з гнійними процесами в придатках матки мали 12 (3,4%) жінок. Рівень хронічних запальних захворювань придатків матки у контрольній групі був в 2,5 рази нижчий. Таким чином, ВІЛ-інфіковані жінки мають високий відсоток різноманітних гінекологічних захворювань, рівень яких може збільшуватись по мірі прогресуванні імунодефіциту.

Наведені вище дані свідчать, що стан репродуктивного здоров’я у ВІЛ-інфікованих жінок незадовільний. На фоні великої частоти ЗПСШ, запальних захворювань органів малого тазу, важливим питанням являється використання бар’єрних методів контрацепції для запобігання їх розповсюдженню. При вивченні питання використання методів контрацепції обстеженими жінками, отримані нами дані наведені у таблиці.

Найважливішими методами контрацепції для ВІЛ-інфікованих жінок являються бар’єрні, як чоловічі або жіночі презервативи, які попереджають інфікування іншими ЗПСШ або реінфікування іншими типами ВІЛ (резистентними на фоні лікування). Відомо, що реінфекція іншими резистентними типами ВІЛ приводить до збільшення концентрації ВІЛ, вірусного навантаження та прогресування ВІЛ-хвороби [2,4]. Як свідчать наші дані, лише третина ВІЛ-інфікованих жінок використовувала бар’єрні методи, що є небезпечним фактором. Такий низький відсоток використання бар’єрних методів жінки пояснювали небажанням партнера, або пари, недостатністю інформації щодо важливості даного методу. У контрольній групі бар’єрні методи використовувались в 2,7 разів менше, що є допустимим лише за умови наявності одного статевого партнера.

Таблиця

  1. В. Ю. Волянський ( заступник головного редактора ), В. Г. Руденко ( заступник головного редактора ), Н. А. Мацегора (відповідальний секретар), О. Г. Андрієвський, О. К. Асмолов, В. О. Васильєв, О.І. Верба, Ю.І. Гульченко, Т. В. Дем (2)

    Документ
    Р.В.Богатирьова (Київ), П.В.Волошин (Харків), Є.М.Горбань (Київ), С.О.Гуляр (Київ), Л.М.Давидов (Київ), В.М.Запорожан (Одеса), В.О.Зубков (Одеса), М.Ф.
  2. Н. А. Мацегора (відповідальний секретар) О. Г. Андрієвський, О. К. Асмолов (4)

    Документ
    Вступ. На фоні несприятливої демографічної ситуації важливе значення набувають питання збереження та зміцнення репродуктивного здоров’я, яке є важливим компонентом популяційного і становить основу формування перспектив медико-демографічного розвитку.
  3. В. Ю. Волянський ( заступник головного редактора ), В. Г. Руденко ( заступник головного редактора ), Н. А. Мацегора (відповідальний секретар), О. Г. Андрієвський, О. К. Асмолов, В. О. Васильєв, О.І. Верба, Ю.І. Гульченко, Т. В. Дем (1)

    Документ
    В.Ю.Волянський ( заступник головного редактора ), В.Г.Руденко ( заступник головного редактора ), Н.А.Мацегора (відповідальний секретар), О.Г.Андрієвський, О.
  4. В. Ю. Волянський ( заступник головного редактора ), Н. А. Мацегора (відповідальний секретар), О. Г. Андрієвський, О. К. Асмолов, В. О. Васильєв, О.І. Верба, Ю.І. Гульченко, Т. В. Демидова, Б. С. Запорожченко, О. М.Ігнать (3)

    Документ
    В современных условиях отчетливо прослеживается тенденция к развитию в здравоохранении отраслевых научно – лечебных структур, что обусловлено необходимостью активного внедрения в медицинскую практику достижений современных технологий.
  5. В. Ю. Волянський ( заступник головного редактора ), Н. А. Мацегора (відповідальний секретар), О. Г. Андрієвський, О. К. Асмолов, В. О. Васильєв, О.І. Верба, Ю.І. Гульченко, Т. В. Демидова, Б. С. Запорожченко, О. М.Ігнать (4)

    Документ
    Эффективность терапии наиболее распространенной на юге Украины опийной наркомании продолжает оставаться низкой, часты рецидивы заболевания [ 1 ]. По данным Минздрава Украины не более 10 % больных снимаются с диспансерного учета в связи с выздоровлением.
  6. В. Ю. Волянський ( заступник головного редактора ), Н. А. Мацегора (відповідальний секретар), О. Г. Андрієвський, О. К. Асмолов, В. О. Васильєв, О.І. Верба, Ю.І. Гульченко, Т. В. Демидова, Б. С. Запорожченко, О. М.Ігнать (1)

    Документ
    В.Г.Руденко( науковий редактор), В.Ю.Волянський ( заступник головного редактора ), Н.А.Мацегора (відповідальний секретар), О.Г.Андрієвський, О.К.Асмолов, В.
  7. В. Ю. Волянський ( заступник головного редактора ), Н. А. Мацегора (відповідальний секретар), О. Г. Андрієвський, О. К. Асмолов, В. О. Васильєв, О.І. Верба, Ю.І. Гульченко, Т. В. Демидова, Б. С. Запорожченко, О. М.Ігнать (2)

    Документ
    Актуальність питання. Вивчення впливу ксенобіотиків на стан репродуктивної функції жінки є одним із актуальних напрямків сучасної медицини [ 1, 2 ]. Вивчення кумулятивних ефектів ксенобіотиків на організм людини, патогенезу багатьох
  8. В. Ю. Волянський ( заступник головного редактора ), Н. А. Мацегора (відповідальний секретар), О. Г. Андрієвський, О. К. Асмолов, В. О. Васильєв, О.І. Верба, Ю.І. Гульченко, Т. В. Демидова, Б. С. Запорожченко, О. М.Ігнать (5)

    Документ
    Актуальность проблемы. К настоящему времени расшифрованы и уточнены стадии морфогенеза злокачественных опухолей, среди которых выделяют стадии предопухоли (гиперплазии и предопухолевой дисплазии), неинвазивной опухоли (рак на месте),
  9. Н. А. Мацегора (відповідальний секретар) О. Г. Андрієвський, О. К. Асмолов (2)

    Документ
    В.Г.Руденко(заступник головного редактора), Н.А. Мацегора (відповідальний секретар) О.Г. Андрієвський, О.К. Асмолов, Є. П. Белобров, В.Ю. Волянський, В.

Другие похожие документы..