Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка вісник чернігівського державного педагогічного університету

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Т.Г. ШЕВЧЕНКА

ВІСНИК

Чернігівського державного
педагогічного університету

Випуск 79

Серія:ПЕДАГОГІЧНІ НАУКИ

Чернігів
2010

ВІСНИК

Ч ернігівського державного педагогічного університету

імені Т.Г.Шевченка

Головна редакційна колегія

Головний редактор доктор педагогічних наук, професор Носко М.О.

Вiдповiдальний редактор доктор iсторичних наук, професор Дятлов В.О.

Редакцiйна колегiя серiї "Педагогiчнi науки": Бобир С.Л., Боровик А.Г., Гетта В.Г., Гринь Т.В., Жила С.О., Завацька Л.М., Зайченко І.В., Іванишина В.П., Носко М.О., Сидоренко В.К., Кузьомко Л.М., Ляшенко О.І., Огієнко М.М., Пліско В.І., Ростовський О.Я., Савченко В.Ф., Сеніна В.К., Скок М.А., Скребець В.О.

Вiдповiдальний за випуск кандидат педагогічних наук, доцент Стрілец С.І.

За зміст публікацій, достовірність результатів досліджень відповідальність несуть автори.

Заснований 30 листопада 1998 р.
(Свідоцтво про державну реєстрацію
друкованого засобу масової інформації
серія КВ № 15676-4148 ПР від 17.07.2009 р.
)

Адреса редакційної колегії:
14013, м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 53, тел. (04622) 3-20-09.

Рекомендовано до друку Вченою радою Чернігівського національного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка (протокол № 2 від 6 жовтня 2010 року)

Постановою Вищої атестаційної Комісії України «Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. Серія: педагогічні науки» включено до переліку наукових видань, публікації яких зараховуються до результатів дисертаційних робіт з педагогічних наук.

(Постанова президії ВАК України

від 16 грудня 2009 р. № 1-05/6)

© Чернігівський національний педагогічний
університет імені Т. Г.Шевченка, 2010

©

© Голець В.В., 2007

Автори, 2010



ТВОРЧА СПАДЩИНА К.Д. УШИНСЬКОГО
І СУЧАСНІСТЬ

УДК 37(09)

Носко М.О.

К.Д. Ушинський і сучасні проблеми освіти в Україні

У статті визначається роль і значення К. Ушинського і його творчості для сучасного наукового світу. Автор статті коментує особливості проблем сучасної освіти в Україні.

Ключові слова: українська мова, українська національна освіта, національна самобутність, творча свобода.

Видатний вітчизняний педагог Костянтин Дмитрович Ушинський займає чільне місце серед когорти славетних. Він прагнув підпорядкувати актуальні питання навчання і виховання служінню інтересам своєї батьківщини і народу. 20 томів його праць свідчать про його невсипущу енергію, про енциклопедичність ученого. Він створив наукову педагогіку, якою і сьогодні, майже 140 років по його смерті, користуються вчителі, педагоги будь-якої національності. А скільки вчених (докторів і кандидатів наук) „виросло” на його наукових працях?

... Доля була до нього і прихильною, і ... жорстокою. За життя мав славу народного педагога, вченого, залишилась вона за ним і після його смерті, коли йому не виповнилось і 48 років (19.02.1823 – 03.01.1871).

Народився в Тулі в родині дворянина Дмитра Григоровича, який після відставки з військової служби оселився у Новгороді-Сіверському Чернігівської губернії.

Після закінчення Новгород-Сіверської гімназії 16-річний Костянтин Ушинський вступив на юридичний факультет Московського університету, який з відзнакою закінчив 1844 року, потім упродовж двох років готувався до професорської діяльності. У серпні 1846 року призначений на посаду професора кафедри енциклопедії законодавства, державних законів і фінансів Ярославського Демидівського ліцею.

Вже з перших днів праці в ліцеї К. Ушинський вносить пропозиції щодо вдосконалення навчального плану, і вчена рада ліцею прийняла їх. Проте подальші намагання реформувати застарілий курс ліцейного викладання викликали незадоволення реакційної професури. Його переслідували за „самовільну” зміну навчальних програм, особливо ж – „за свободу мыслей и передачу оных воспитанникам лицея”. І як наслідок – у вересні 1849 р. педагог змушений був залишити ліцей.

Щ

© Носко М.О., 2010

е тільки на початку своєї викладацької діяльності (січень 1846 р.) двадцятидворічний професор привілейованого навчального закладу – Ярославського Демидівського ліцею – Костянтин Ушинський визначає „рецепт” власної поведінки: 1) зберігати спокій, 2) бути прямим у словах і діях, 3) діяти обдумано, 4) бути рішучим, 5) доцільно витрачати час, 6) доцільно витрачати гроші, 7) щовечора сумлінно давати оцінку своїм діям, 8) ніколи не хвалитися [1, 24].

Після звільнення з ліцею К. Ушинський у лютому 1850 р. отримав посаду помічника столоначальника в департаменті духовних справ іноземних відносин Міністерства внутрішніх справ, де працював до серпня 1854 р. Однак кар’єра чиновника не хвилювала його – він мріяв про окрему просвітницьку діяльність.

У листопаді 1854 р. К. Ушинського призначено на посаду старшого вчителя російської словесності і юридичних предметів в Імператорському Гатчинському Миколаївському сирітському інституті, а згодом, у червні 1855 року, інспектором класів цього ж інституту. За період роботи в інституті він написав низку педагогічних статей: „Про користь педагогічної літератури”, „Три елементи школи”, „Про народність у суспільному вихованні”, „Шкільні реформи в Північній Америці”, „Внутрішній устрій північно американських шкіл”, – усі вони були надруковані в „Журнале для воспитания”.

Хоч молодий педагог і зарекомендував себе дуже добре, мав велику популярність і користувався авторитетом, заслужив славу (а цьому послужили й опубліковані статті), проте його спроби радикально реорганізувати інститут знову натикнулися на шалений опір більшості консервативно налаштованих педагогів.

Конфлікту вдалося уникнути лише завдяки призначенню К. Ушинського з січня 1859 р. інспектором класів до Смольного інституту шляхетних дівчат, де він працював по березень 1862 р. Але і тут повторилося те, що і в Гатчинському інституті: керівництво Смольного інституту різко виступило проти реформ і нововведень інспектора класів, він, мовляв, „распространяет в заведении безбожие й безнравственность”. Зважаючи на те, що К. Ушинський вже був широко відомим педагогом Росії, чиновники не посміли відкрито „вигнати” його, а відправили за кордон для вивчення стану й проблем жіночої освіти. Як зазначає дослідник спадщини К. Ушинського М.М. Грищенко, „закордонне відряд­ження, по суті, було погано замаскованим засланням, що Ушинський і сам розумів дуже добре” [1, 34].

Працюючи у Смольному інституті, К. Ушинський одночасно був редактором „Журнала Министерства народного просвещения”. Також у цей період організував недільну школу для неписьменних з обслуговуючого персоналу інституту, постійно дбав про неї, залучивши до викладання в ній своїх вихованок.

Серед статей, опублікованих у „Журнале Министерства народного просвещения”, особливе місце займає стаття „Рідне слово” (1861. – №5). Це філософсько-педагогічне й психологічне дослідження, варте уваги не тільки сьогодні – завжди! „Мова народу – кращий, що ніколи не в’яне й вічно знову розпускається цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами історії”, [...] “весь слід свого духовного життя народ дбайливо зберігає у народному слові”, [...] “цей незвичайний педагог – рідна мова – не тільки навчає багато чого, а й навчає напрочуд легко, за якимсь недосяжно полегшеним методом”. „Мова, створена народом, розвиває в духові дитини здібність, яка створює в людині слова і яка відрізняє людину від тварини: розвиває дух” [2. – Т. 1, 124–133].

Актуальною до сьогодні є стаття „Праця в її технічному і виховному значенні”. К. Ушинський розглядає це питання в трьох аспектах: екологічному, філософському і педагогічному. „Невільна праця не тільки не підносить морально людину, але зводить її на ступінь тварини. Праця тільки й може бути вільною, якщо людина сама береться до неї з усвідомленням її необхідності; праця вимушена, на користь іншого, руйнує людську особистість того, хто трудиться, або, точніше сказати, працює” [2. – Т. 1, 107].

З липня 1862 р. по травень 1867 р., як вже зазначалося, Костянтин Дмитрович працював за кордоном, де він з цікавістю вивчав стан й організацію жіночої освіти в Європі. Тут він створив класичний підручник для російської початкової школи „Рідне слово”, закінчив перші два томи фундаментальної праці „Людина як предмет виховання. Досвід педагогічної антропології”.

Педагог сумлінно вивчав досвід європейської початкової школи, її організацію, програми і методи викладання. І зробив висновок, що свій курс елементарного навчання Росія повинна будувати сама у зв’язку зі своєрідністю її історичних особливостей і соціально-політичних умов. У „Рідному слові” К. Ушинський пропонує курс початкового навчання для дітей 8-10 річного віку. Першочергове і головне завдання – навчити дітей свідомо володіти рідною мовою з перших днів навчання. Рідна мова – найважливіший вияв народності, на її основі спираючись на релігію (православ’я), переконував учений, будується вся система навчання. Тільки народ облаштовує свою школу і розпоряджається нею. Вищезазначені твердження простежуємо в усіх статтях К. Ушинського.

Будучи реалістом К. Ушинський спостерігав за життям і намагався відтворити його реалії максимально об’єктивно, бо для нього головним була справжня суть питання, а не те, до якого табору належав той чи інший мислитель. Віра в особисту свободу людини є основою будь-якої практичної діяльності. Педагогіка – це мистецтво, що ґрунтується на знанні людини „у всіх відношеннях”. Без вивчення психології педагогу важко знаходити правильні шляхи виховання. Цілком закономірно, що сьогодні маємо єдиний психолого-педагогічний цикл наук. А ще краще, якби наші вчені разом з практиками створили і єдину наукову книжку „Психолого-педагогічний курс навчання”.

Виховання і філософія так взаємозв’язані, вказував учений-педагог, що „основою виховання повинна бути й керувати філософська ідея. Не може бути вихователя, який не має чіткої філософської позиції”, не вміє чітко визначити мету виховної діяльності. „Визначення мети виховання ми вважаємо кращим проблемним каменем усяких філософських, психологічних і педагогічних теорій” [2. – Т. 1, 198].

Науками для педагогіки, з яких вона черпає знання засобів, необхідних їй для досягнення її цілей, є анатомія, фізіологія і патологія людини, психологія, логіка, філософія, географія, статистика, політекономія, історія в широкому розумінні (а це – історія релігії, цивілізації, філософських систем, літератур) і, власне виховання у вузькому розумінні цього слова. Отже, „якщо педагог хоче виховувати людину у всіх відношеннях, то він повинен перше пізнати її також у всіх відношеннях” [2. – Т. 1, 199]. Із зазначеного кола антропологічних наук особливе значення вчений надавав психології.

Вимога народності виховання і народності школи К. Ушинського обумовлювала вимогу демократизації освіти, узгодження її з інтересами й потребами кожного народу.

Принцип народності виховання став основою вчення педагога про рідну мову як найважливіший предмет шкільної освіти.

З принципом народності тісно пов’язане вчення К. Ушинського про працю як головний фактор виховання, бо останнє – це цілеспрямований процес формування „людини в людині”.

Пізнаючи закони людського розвитку, педагог (учитель), за переконанням К. Ушинського, стає справжнім творцем особистості дитини. У цьому зв’язку виховання є мистецтво – „мистецтво найширше, найскладніше, найвище і найнеобхідніше з усіх мистецтв”.

Багатогранна, багатоаспектна й одухотворена науково-педагогічна діяльність Костянтина Дмитровича Ушинського стосується усіх сторін життя, насамперед учнів, учителів, вихователів, батьків. Ми справедливо вважаємо його засновником вітчизняної наукової педагогіки. У багатьох публікаціях про К. Ушинського його називають російським видатним педагогом, а ми, його співвітчизники, називаємо „вітчизняним”, бо ж він родом з України, з Новгорода-Сіверського, де провів майже половину свого життя.

Оглядаючись на його педагогічну спадщину, питаємо самі себе: чи ж дотримуємося ми сьогодні тих прописних істин, про які говорив і писав великий педагог? Чи все у нас гаразд й немає ніяких проблем?

На жаль ні, проблем вистачає. Взяти хоча б дошкільну освіту. Тут стільки накопичилося проблем, що їх розглядали навіть на Міжнародній науковій конференції „Управління якістю дошкільної освіти: стан, проблеми, перспективи” (13-14 травня 2010 р., Мінськ), у якій взяли участь представники України, Російської Федерації та працівники системи дошкільної освіти Республіки Білорусь. У рамках Міжнародної конференції було організовано роботу секцій з таких питань, як: концептуальні основи управління якістю дошкільної освіти; психолого-педагогічні основи здоров’язберігаючої системи в дошкільних закладах; удосконалення науково-методичного супроводу дошкільної освіти; сучасні підходи до створення адаптованої освітньої системи в дошкільних закладах; кадрове забезпечення системи дошкільної освіти.

„Підвищення якості дошкільної освіти, – наголошувалось на Міжнародній конференції, – є комплексним завданням розвитку системи дошкільної освіти, яке повинно реалізуватися засобами мобілізації зовнішніх і внутрішніх ресурсів, колективного управління якістю дошкільної освіти. Воно може бути досягнуто шляхом створення цілісної системи управління якістю освіти відповідно з міжнародними стандартами ІСО 9000 (підкреслення моє – М.Н.), впровадженням нових методів проектування і програмування розвитку, організації системного моніторингу якості дошкільної освіти”.

У Чернігівській області є свої проблеми з дошкільною освітою (вони, вочевидь, стосуються й інших областей): упродовж останніх 3 років учнівський контингент області скоротився на 10,1 тис. (або 9,1%), а кількість шкіл – на 43. Скорочення контингенту учнів призводить до зростання малочисельних шкіл (327) у мережі загальноосвітніх навчальних закладів області, відсоток яких у 2009-2010 рр. становив 48,4. На початок 2009-2010 н.р. 143 (62,4%) школи І-ІІ ступенів мали наповнюваність менше 40 учнів.

  1. Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка вісник чернігівського державного педагогічного університету

    Документ
    До випуску увійшли наукові статті викладачів Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка та науковців інших навчальних закладів, присвячені активізації пізнавальної діяльності учнів та студентів в процесі трудового навчання.
  2. Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка вісник чернігівського державного педагогічного університету (2)

    Документ
    Постановою Вищої атестаційної Комісії України «Вісник Чернігівського державного педагогічного університету. Серія: педагогічні науки» включено до переліку наукових видань, публікації яких зараховуються до результатів дисертаційних
  3. Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка (2)

    Документ
    Бібліографічний покажчик наукових праць викладачів ЧДПУ імені Т.Г.Шевченка (1997–2002рр.) присвячений 90-річному ювілею Чернігівського державного педагогічного університету ім.
  4. Чернігівський національний педагогічний університет імені т. Г. Шевченка: з минулого в майбутнє бібліографічний покажчик чернігів 2009

    Документ
    Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка : з минулого в майбутнє : бібліогр. покажч. / уклад. Н. Ф. Головатенко; відп.
  5. Чернігівський національний педагогічний університет (1)

    Документ
    У кінці 90-х років XX ст. у педагогічній науці, освіті та практиці з’явився інтерес до освітніх технологій, основи яких були закладені ще у 20 – 60-х роках XX ст.
  6. Махній незвичайна антропологія mykola Makhnii extraordinary antropology © Чернігівський національний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, 2011 ббк 88. 5 М 36

    Документ
    Пропонований екстраординарний курс антропології висвітлює розмаїтість етнічної сфери людського буття: систему фізіогномічних символів, етностереотипів, особливості етнічної самоідентифікації в сучасному світі, використання невербальних
  7. Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка

    Документ
    Бобир Олександр Васильович: (До 60-річчя від дня народження). (Біобібліогр. покажч.). / Скл.: Н. В. Романчук; Вступ. ст.: П. Куценко; Фото: В. Шайгородський; Відп.
  8. Національної (2)

    Документ
    А.В. Чебикін (голова), І.Д. Безгін, Ю.П. Богуцький, А.А. Бокотей, М.П. Мащенко, М.Ю. Рєзникович, В.Д. Сидоренко, М.А. Стороженко, О.К. Федорук, М.І. Яковлєв
  9. Національної (3)

    Документ
    В.М. Бабієнко, Н.В. Владимирова, С.М. Волков, І.Б. Зубавіна, Ю.О. Іванченко, Л.В. Кодакова, Р.Г. Коломієць, Т.В. Ленкова, О.М. Міщенко, О.І. Мовчан, О.

Другие похожие документы..