Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів шкіл для дітей сліпих та зі зниженим зором українська мова

6-й клас

(105 год., 3 год на тиждень)

(5 год. - резерв годин для використання на розсуд учителя;

18 год. - уроки розвитку зв’язного мовлення і додаткової корекції знань)

Мовна змістова лінія

пп

Кіль- кість годин

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1

1

Вступ. Краса і багатство української мови

Учень: знає засоби милозвучності української мови;
знаходить їх у тексті;
уміє використовувати у власному мовленні.

2

6

Повторення, узагальнення та поглиблення вивченого.
Словосполучення і речення. Головні члени речення. Просте речення. Звертання, вставні слова, однорідні члени речення у простому реченні. Розділові знаки у простому реченні. Складне речення. Пряма мова. Структура тексту: зачин, основна частина, кінцівка; відоме й нове. Тема й основна думка тексту. Види зв'язку речень у тексті: послідовний, паралельний (практично). Типи і стилі тексту. Поняття про офіційно-діловий стиль.
Правопис. Розділові знаки у простому реченні. Розділові знаки у складному реченні і при прямій мові та діалозі.
Граматика. Частини мови, якими виражаються звертання, вставні слова, однорідні члени речення. Займенники, сполучники, прислівники.

Культура мовлення. Правильне інтонування простих речень із звертаннями, вставними словами та однорідними членами речення різних за метою висловлювання. Інтонування складних речень. Засвоєння стандартних висловів, словосполучень в офіційно-діловому стилі.
Текст (риторичний аспект) Звертання, вставні слова, однорідні члени речення у власних висловлюваннях на певну тему.

Учень: розрізняє словосполучення і речення, прості речення і складні, типи і стилі мовлення;
визначає головне і залежне слово у словосполученні, головні і другорядні члени речення, типи і стилі мовлення;
знаходить у реченні вставні слова, звертання й однорідні члени речення;
називає частини мови, якими вони виражені;
розставляє правильно розділові знаки у простих ускладнених реченнях і складних реченнях;
пояснює орфограми і пунктограми за допомогою вивчених правил;
знаходить і виправляє орфографічні і пунктуаційні помилки на вивчені правила;
будує речення із звертаннями, вставними словами, однорідними членами речення; із простих речень - складне; тексти офіційно-ділового стилю та інших стилів;
помічає й виправляє порушення вимог до культури мовлення при інтонуванні простих і складних речень, усуває недоліки в структурі і стилі тексту;
складає усні й письмові монологічні висловлювання на певну соціокультурну тему відповідно до визначеної комунікативної мети на основі власного життєвого досвіду, використовуючи звертання, вставні слова, прості і складні речення з прямою і непрямою мовою та діалоги.

3

18

Лексикологія. Фразеологія. Лексичне значення слова.
Однозначні і багатозначні слова (повторення). Вживання багатозначних слів у прямому і переносному значеннях (повторення). Лексична помилка (практично). Загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова. Ознайомлення з тлумачним і перекладним словниками.
Групи слів за значенням:
синоніми, антоніми, омоніми. Ознайомлення із словниками антонімів, синонімів.
Фразеологізми.
Поняття про фразеологізм, його лексичне значення. Джерела українських фразеологізмів. Прислів'я, приказки, крилаті вирази, афоризми як різновиди фразеологізмів. Фразеологізми в ролі членів речення. Ознайомлення із фразеологічним словником. Походження (етимологія) слова. Етимологічний словник української мови.
Внутрішньопредметні зв'язки.Культура мовлення і стилістика.
Уживання слів відповідно до їх значення. Доречне використання слів із переносним значенням, стилістично забарвлених слів, лексичних повторів і синонімів як засобу зв'язку речень у тексті, а також синонімів для уникнення невиправданих повторів слів. Засвоєння складних випадків слововживання.
Текст (риторичний аспект).
Розвиток вмінь увиразнювати мовне оформлення висловлювання з допомогою лексико-фразеологічних засобів.
Міжпредметні зв'язки.
Епітети, порівняння, синоніми, характерні для усної народної творчості, фразеологізми (література).

Учень: знає, що вивчає лексикологія і фразеологія;
визначає належність слів до певної лексичної категорії: (однозначні й багатозначні, загальновживані (нейтральні) і стилістично забарвлені слова, групи слів за значенням, фразеологізми), а також їх роль у тексті;
пояснює (у нескладних випадках) значення відомих слів, їх походження, значення фразеологізмів, прислів'їв, приказок, крилатих висловів;
користується тлумачним і перекладним, етимологічним, фразеологічним словниками, словниками синонімів, антонімів (при потребі за допомогою тифлотехнічних засобів);
добирає з-поміж синонімів антонімів, фразеологізмів найбільш відповідні контексту;
редагує тексти з лексичними помилками;
використовує вивчені лексичні мовні засоби, у тому числі слова в переносному значенні, синоніми й антоніми, епітети й порівняння у стандартних і нестандартних мовленнєвих ситуаціях, удосконалюючи мовне оформлення висловлювання

Групи слів за їх походженням: власне українські і запозичені (іншомовного походження) слова. Тлумачний словник української мови. Словник іншомовних слів.
Активна і пасивна лексика української мови: застарілі слова (архаїзми й історизми), неологізми.
Групи слів за вживанням: загальновживані і стилістично забарвлені слова, діалектні, професійні слова і терміни, просторічні слова, жаргонізми. Офіційно-ділова лексика.
Внутрішньопредметні зв'язки Фонетика, орфоепія: Вимова слів іншомовного походження, передача звуків в українській мові.
Культура мовлення і стилістика Доречне вживання вивчених пластів лексики у власному мовленні; визначення їх ролі у текстах різних стилів.
Текст (риторичний аспект). Удосконалення умінь і навичок дотримуватися морально-етичних норм у процесі спілкування

.

Учень: називає основні терміни розділу і знає, що вони означають;
визначає лексичне значення слова, групи слів за значенням, походженням, уживанням у мові; стилістичну роль діалектизмів, професійних слів, термінів, архаїзмів і неологізмів у художніх та науково-публіцистичних текстах;
доводить аргументовано приналежність слова до певної групи лексики;
редагує тексти з лексичними помилками;
користується словником іншомовних слів (при потребі за допомогою тифлотехнічних засобів);
уміє доречно використовувати у власному мовленні вивчені пласти лексики;
складає висловлювання про професію з описом процесів праці;
бере участь у розігруванні діалогів за певною ситуацією в офіційно-діловому стилі.

4

9

Будова слова. Орфографія. Корінь, суфікс, префікс і закінчення - значущі частини слова
(повторення і поглиблення відомостей).
Орфоепія.
Вимова префіксів пре-, при-, прі-.
Правопис.
Вивчення орфограм в значущих частинах слова (повторення). Написання префіксів пре-, при-, прі-.
Внутрішньопредметні зв'язки. Лексикологія і фразеологія.
Засвоєння нових слів (у тому числі власне українських) і фразеологізмів, прислів'їв, крилатих висловів.
Граматика.
Особливості будови вивчених частин мови.
Культура мовлення і стилістика.
Використання в мовленні слів із суфіксами і префіксами, що надають емоційного забарвлення і виразності тексту. Спільнокореневі слова як засіб зв'язку речень у тексті. Уникнення помилок, пов'язаних з невиправданим уживанням спільнокореневих слів. Засвоєння складних випадків слововживання.
Текст (риторичний аспект).
Удосконалення вмінь знаходити інформацію до обраної теми, аналізувати її, виділяти головне і другорядне, добирати ключові слова для висловлювання, розташовувати в логічній послідовності відповідно до задуму.

Учень:
виділяє у слові закінчення, корінь, префікс та суфікс та основу;
розрізняє форми слова і спільнокореневі слова;
правильно пише
й обґрунтовує слова з вивченими орфограмами;
знаходить і виправляє
орфоепічні й орфографічні помилки на вивчені правила, а також лексичні помилки;
складає речення і мікротексти з використанням слів із суфіксами і префіксами, що надають емоційного забарвлення і виразності тексту;
створює висловлювання відповідно до задуму, упорядковуючи дібрані відомості в логічній послідовності, використовуючи ключові слова і речення, надаючи виразності мовному оформленню.

5

8

Словотвір. Орфографія Змінювання і творення слів.
Основні способи словотворення: префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний, безафіксний, складання основ (або слів), перехід слів з однієї частини мови в іншу. Словотвірний словник. Зміни приголосних при творенні слів: іменників з суфіксом -ин (а) від прикметників на -ський, -цький; буквосполученням -чн- (-шн-). Зміни приголосних при творенні відносних прикметників з суфіксами -ськ-, -цьк-, -зьк- та іменників з суфіксами -ств (о), -зтв (о), -цтв (о).Складні слова. Сполучні о, е в складних словах. Творення складноскорочених слів.
Правопис складних слів разом і через дефіс, написання слів з пів-; правопис складноскорочених слів.
Внутрішньопредметні зв'язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів, утворених різними способами, поетичних неологізмів із художніх творів.
Граматика. Творення самостійних частин мови.
Культура мовлення. Вимова та наголошення складних і складноскорочених слів; правильне вживання їх у мовленні з прикметниками і дієсловами. Складні випадки слововживання.
Текст (риторичний аспект). Удосконалення вмінь забезпечувати зв'язність тексту, у т.ч. шляхом використання в ньому спільнокореневих слів.

Учень: знає основні способи словотвору; приголосні, що зазнають змін при суфіксальному словотворенні;
знаходить їх у слові, правильно проводить зміни;
визначає спосіб творення відомих слів, а також поетичних неологізмів;
уміє самостійно утворювати нові слова вивченими способами;
знаходить і пояснює вивчені орфограми в словах;
знаходить і виправляє орфографічні помилки на вивчені правила;
вміє користуватися словотвірним та орфографічним словниками (при потребі за допомогою тифлотехнічних засобів);
утворює і вживає складноскорочені слова у власному мовленні, правильно узгоджуючи їх із прикметниками та дієсловами;
правильно пише і вимовляє складні і складноскорочені слова;
складає речення із словами, що перейшли з однієї частини мови в іншу, а також висловлювання на певну соціокультурну тему, звертаючи особливу увагу на забезпечення зв'язності тексту;
редагує тексти, усуваючи недоліки у їх будові, а також у стилістичному використанні засобів словотвору.

6

34

1
18

Морфологія. Орфографія Загальна характеристика частин мови
Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменники - назви істот і неістот (повторення). Іменники загальні і власні, конкретні й абстрактні. Рід іменників (повторення). Іменники спільного роду. Число іменників (повторення). Іменники, що мають форми тільки однини або тільки множини. Відмінки іменників, їх значення. Відмінювання іменників. Поділ іменників на відміни. Відмінювання іменників І відміни. Відмінювання іменників ІІ відміни. Особливості відмінювання іменників чоловічого роду в родовому відмінку. Відмінювання іменників ІІІ - IV відмін. Незмінювані іменники. Відмінювання іменників, що мають форму лише множини. Особливості творення іменників.
Правопис іменників. Велика буква і лапки у власних назвах. Не з іменниками. Букви -а (-я), -у (-ю) в закінченнях іменників чоловічого роду другої відміни. Букви е, и, і в суфіксах -ечок, -ечк, -ичок, -ичк, -інн (я), -енн (я), -инн (я), -ив (о), -ев (о).Написання і відмінювання чоловічих і жіночих імен по батькові.
Внутрішньопредметні зв'язки. Лексикологія і фразеологія. Засвоєння нових слів на позначення осіб, предметів і явищ, прислів'їв, крилатих висловів.
Культура мовлення і стилістика. Використання в мовленні іменників - синонімів, омонімів. Запобігання помилкам у визначенні роду окремих іменників (рояль, зал, рукопис). Уживання відмінкових форм іменників, кличного відмінка при звертанні (земле, Василю, Олено, добродію, батьку). Синоніміка деяких відмінкових закінчень: купив сіль (солі), хліб (хліба), твого ім'я (імені), пас ягнята (ягнят).
Текст (риторичний аспект). Залежність точності і ясності висловлення від правильного вживання іменника; уживання „модних” слів, іменникових запозичень з інших мов; вибір слова-іменника залежно від стилю і ситуації спілкування.
Міжпредметні зв'язки Слова з суфіксами зменшувально пестливого значення і суфіксами згрубілості в художніх творах (література). Велика буква у власних назвах (історія, географія).

Учень: знає, що вивчає морфологія; морфологічні ознаки іменника, його синтаксичну роль; особливості відмінювання іменників кожної відміни;
знаходить іменники в реченні;
визначає правильно морфологічні ознаки іменника. належність його до певної відміни іменників;
пояснює основні значення відмінків;
відмінює іменники;
визначає форму іменника в реченні, значення іменникових суфіксів;
використовує відмінкові закінчення іменників І-ІV відмін, а також незмінювані іменники та іменники, що вживаються лише в у власному мовленні;
утворює іменники різними способами; правильно пише іменники з вивченими орфограмами;
утворює і пише правильно чоловічі та жіночі імена по батькові;
знаходить і виправляє орфографічні помилки на вивчені правила;
користується орфографічним словником (при потребі за допомогою тифлотехнічних засобів);
уміє використовувати в мовленні іменники-синоніми та іменники-антоніми, синоніміку відмінкових закінчень, у т. ч. як засіб милозвучності, кличний відмінок іменників при звертанні, фразеологізми і крилаті вислови, до складу яких входять іменники;
помічає і виправляє граматичні помилки і стилістичні недоліки у вживанні іменників;
створює тексти на визначену соціокультурну тему, використовуючи вивчені виражальні можливості іменника й уникаючи помилок, вказаних у програмі.

7

15

Прикметник: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Групи прикметників за значенням: якісні, відносні, присвійні. Перехід прикметників з однієї групи в іншу. Ступені порівняння якісних прикметників, їх творення. Відмінювання прикметників. Повні й короткі форми прикметники. Прикметники твердої і м'якої груп. Творення прикметників. Перехід прикметників в іменники.
Правопис прикметників. Написання прикметників із суфіксами: -еньк-,

-есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -ськ-, -цьк-, -зьк-. Букви е, о, и у прикметникових суфіксах -ев-(-єв-), -ов-(-йов-, -ьов-), -ин-,-ін-, -ичн-. Написання не з прикметниками. Написання -н- і -нн- у прикметниках. Написання складних прикметників разом і через дефіс. Написання прізвищ прикметникової форми.
Внутрішньопредметні зв'язки Культура мовлення і стилістика Використання в мовленні прикметників-синонімів. Правильне вживання в мовленні вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників.
Лексикологія і фразеологія Засвоєння прикметників-означень, фразеологізмів з прикметниками. Прикметники-синоніми та антоніми.
Текст (риторичний аспект). Роль прикметників-епітетів у розкритті задуму висловлювання.
Міжпредметні зв'язки Використання прикметників для точного опису предметів, явищ і подій (географія, історія, ботаніка), епітет, порівняння, метафора (література).

Учень: знає морфологічні ознаки прикметника, його синтаксичну роль;
знаходить прикметники в реченні;
визначає його значення, морфологічні ознаки, синтаксичну роль у реченні;
відмінює прикметники твердої і м'якої груп;
утворює правильно форми вищого і найвищого ступеня порівняння якісних прикметників; якісні, відносні і присвійні прикметники від інших частин мови з допомогою відомих способів словотвору;
складає з ними речення; уживає у власному мовленні;
правильно пише прикметники з вивченими орфограмами і пояснює їх, користуючись правилом;
знаходить і виправляє помилки у правописі прикметників;
робить аналіз текстів у підручниках літератури, історії, географії, фізики, хімії щодо стилістичної ролі в них прикметників;
редагує тексти з метою усунення невиправданих повторів прикметників і заміни їх синонімами;
читає і переказує (усно й письмово) тексти з описами природи, приміщення;
складає діалоги відповідно до запропонованої ситуації, пов'язаної з особистими враженнями, спостереженнями, а також висловлювання на соціокультурну тему, використовуючи виражальні можливості прикметника.

8

6

Повторення в кінці року
Лексикологія. Словотвір і орфографія. Морфологія й орфографія.

Учень: знає основні орфограми у вивчених частинах мови;
знаходить у тексті і характеризує за граматичними ознаками вивчені частини мови;
правильно вживає їх у власному мовленні;
знаходить помилки в тексті, виправляє і пояснює їх;
складає твори на основі побаченого, почутого.

  1. Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів шкіл для дітей сліпих та зі зниженим зором історія України

    Документ
    Курс інформатики в школах для дітей сліпих та зі зниженим зором вивчається в 9-10 класах, запропонована програма з інформатики пропонує розпочинати вивчення цього курсу з 5-класу.
  2. Програми з методичними рекомендаціями для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей сліпих та зі зниженим зором українська художня культура для учнів сліпих та зі зниженим зором

    Документ
    У 2009/2010 навчальному році за новими програмами працюватимуть 5-7 класи спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей сліпих та зі зниженим зором.
  3. Програми з методичними рекомендаціями для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для сліпих дітей

    Документ
    Навчання сліпих і дітей зі зниженим зором в 5-10 класах здійснюється за адаптованими програмами загальноосвітніх навчальних закладів, зміст яких відповідає вимогам Державного стандарту базової і повної середньої освіти.
  4. Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей (2)

    Документ
    Навчальні програми для 5-10 класів шкіл для дітей зі зниженим слухом розроблено відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту”, Державного стандарту базової і повної середньої освіти, на основі навчальних програм початкової
  5. Програми Українська мова (з педагогічними технологіями) Під ред. Луцько К. В підг. 1-5

    Документ
    Примітка: - 5-10 класи працюють за програмами і підручниками для 5-9 класів загальноосвітньої школи, крім трудового навчання, яке планується за Програмами з трудового навчання для спеціальних шкіл для дітей з вадами слуху.
  6. Програми з української мови для 3-10 класів І літератури для 6-10 класів (для шкіл з російською мовою навчання) 3-10

    Документ
    програм, підручників та навчальних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах у 2003/2004 навчальному році
  7. Міністерство освіти І науки україни (68)

    Документ
    Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Інститути післядипломної педагогічної освіти
  8. Рагоманова бібліотека українська педагогічна бібліографія 1997 рік Покажчик літератури Випуск 8 Київ-нпу-2003 ббк 91. 9: 74

    Документ
    У45 Українська педагогічна бібліографія. 1997 рік: Покажчик літератури / Уклад. Н.І.Тарасова, Е.В.Татарчук. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2003. – Вип.
  9. Основні програми Програма виховання І навчання дітей дошкільного віку “Дитина” Науковий керівник (1)

    Документ
    П. укр. Педагогічна думка 1 Програма виховання та навчання дітей в дошкільному віці “Українське дошкілля” Білан О.І., Дідух О.І. укр.

Другие похожие документы..