Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів шкіл для дітей сліпих та зі зниженим зором українська мова

Для вивчення напам’ять

1. 1—2 балади (за вибором учня).

2. Р. Кіплінг “Якщо...” (закінчений уривок за вибором учня).

8-й клас

(70 год, 2 год на тиждень)

(8 год — тематична атестація; резервний час — 8 год)


п/п

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

4
1

ВСТУП
Художня література як мистецтво слова, її місце серед інших видів мистецтва.
Вільям Вордсворт (1770—1850). “До прекрасного”
Уславлення в сонеті “До прекрасного” величезної сили “святого мистецтва”. Вірш Вордсворта як гімн художній творчості, обожнення Мистецтва, здатного “дарувати благодать” людині й людству.

Учень:
називає характерні ознаки художньої літератури як мистецтва слова (на відміну від музики — мистецтва звуку, живопису — мистецтва пензля і т. д.);
виразно читає і аналізує сонет Вільяма Вордсворта “До прекрасного”;
визначає його провідну думку: мистецтво “в пензлі чи пері” увічнює життя людини й природи, бо спроможне “вирвать мить із плину часу і в ній божисту вічність передать”.

3

Місце національних літератур у всесвітньому літературному процесі, їх взаємодія і взаємовпливи.
Веди (від 2 тис. до н. е.), Біблія (від 12 ст. до н. е.), Коран (від 610—632 рр.) як пам’ятки світової літератури.

Учень:
характеризує Веди, Біблію, Коран як пам’ятки світової літератури (усна/писемна форма існування, проблема авторства, жанрове розмаїття текстів, ідеї, сюжети, образи, які отримали найбільше поширення у світовій культурі, особливості стилю, коментарі тощо), наводить приклади їхнього впливу на розвиток всесвітнього культурного (літературного) процесу: ці книги — енциклопедія знань, своєрідний культурний фонд, моральний кодекс народів, що їх створили; невичерпне джерело мотивів, тем, сюжетів, образів для мистецтва всього світу.
ТЛ Дає визначення поняття всесвітній літературний процес (поступальний розвиток світової літератури від найдавніших часів до сьогодення).

2.

7

3

КРАСА ЧИСТИХ ЛЮДСЬКИХ ВЗАЄМИН
О. Генрі (1862—1910). “Останній листок”
Взаєморозуміння та прагнення зробити добро іншому як засіб подолання життєвих негараздів. Втілення в образі Бермана найкращих людських рис: готовності до непоказної самопожертви та любові до ближнього. Гуманізм твору.

Учень:
переказує зміст твору і аналізує його, звертаючи увагу на його ідейний зміст: взаєморозуміння та прагнення зробити добро іншому як засіб подолання життєвих негараздів, жанрові особливості, роль деталі тощо;
висловлює судження про гуманізм твору;
висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в новелі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту;
ТЛ Дає визначення поняття новела, називає її характерні ознаки (напружений, динамічний сюжет; несподіваний фінал).

4

Джеймс Óлдрідж (нар. 1918). “Останній дюйм”
Своєрідність вирішення проблеми батьків і дітей. Формування характеру Деві в надзвичайних обставинах. Необхідність боротьби “до останнього дюйма”, а також подолання “останнього дюйма”, що розділяє людей, — провідна думка оповідання.

Учень:
переказує текст оповідання, визначаючи ключові епізоди;
визначає епізод найвищої напруги в творі;
формулює головну думку твору: необхідність боротьби “до останнього дюйма”, а також подолання “останнього дюйма”, що розділяє людей;
розмірковує про своєрідність вирішення проблеми стосунків батьків і дітей в оповіданні;
доводить твердження про те, що екстремальна ситуація допомагає розкрити сутність людини.

3.

5

1

ЛІТЕРАТУРА ПРОТИ ВІЙНИ
Олександр Твардовський (1910—1971). “Я був вбитий під Ржевом...”, “На карб не ставте дотепер мені...”
Поетизація подвигу у Великій Вітчизняній війні простих солдатів, які полягли “в безiменних болотах”, “на безіменних висотах”, але врятували від фашизму Батьківщину і людство. Проблема історичної пам’яті й моральної відповідальності перед тими, хто поліг на війні (“На карб не ставте дотепер мені...”).

Учень:
виразно читає вірші Твардовського і аналізує їх, звертаючи увагу на особливості втілення теми Великої Вітчизняної війни;
пояснює провідні думки творів: “Я був вбитий під Ржевом” — воїн загинув, але врятував Батьківщину (“Та у мертвих безмовних є відрада одна: полягли за вітчизну — й врятувалась вона”); “На карб не ставте дотепер мені...” — ліричний герой не винен у тім, що “інші полягли на тій війні”, але він, живий, відчуває якусь внутрішню провину перед ними (“але ж, але ж, але ж...”);
висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються у творі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

2

Гéнріх Белль (1917—1985). “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...”
Засудження війни в творчості Белля. Герой “Подорожнього” як жертва війни.
Високий антивоєнний і гуманістичний пафос твору.

Учень:
переказує оповідання близько до тексту і аналізує його, звертаючи увагу на засудження війни у творчості Белля (внутрішній монолог юнака про лжепатріотизм; причини, які спонукали його піти на фронт; картини смертей, поранень під час бою тощо), засоби зображення психологічного стану скалiченого юнака (повтори, поступове впізнавання добре знайомого приміщення і т. д.);
визначає провідну думку твору: війна протиприродна й антигуманна;
висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в оповіданні, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.

2

Михайло Шолохов (1905—1984). “Доля людини”
Трагічна доля однієї людини як втілення трагедії всього народу під час Другої світової війни. Вміння Андрія Соколова залишатися справжньою людиною і патріотом у найскладніших і найдраматичніших життєвих випробуваннях.

Учень:
переказує близько до тексту і аналізує оповідання, зокрема, пояснює сенс його назви;
характеризує образ Андрія Соколова, акцентуючи увагу на випробуваннях, які йому довелося пройти, а також на тому, що в усіх найскладніших і найдраматичніших життєвих випробуваннях він залишився справжньою людиною;
знаходить спільне (засудження війни) в оповіданнях німця Белля і росіянина Шолохова.

4.

2

МИСТЕЦТВО БУТИ ЛЮДИНОЮ
Редьярд Кіплінг (1865—1936). “Якщо...”
Уславлення сильної особистості, здатної за будь-яких умов і обставин залишатися Людиною, протистояти ницим смакам і думкам юрби, залишатися гідним у стосунках із можновладцями, робити добрі справи, не хизуючись цим.

Учень:
виразно читає вірш і аналізує його, звертаючи увагу на втілення в ньому складності й суперечливості буття, перевагу високих моральних і етичних цінностей над нетривкими матеріальними здобутками;
визначає провідну думку твору: людиною має право називатися лише той, хто в будь-яких ситуаціях прагне і вміє залишатися самим собою, йти своїм шляхом у житті, не втрачати почуття гідності ані перед юрбою, ані перед королем, робити добрі справи, не хизуючись цим;
називає головні художні засоби втілення авторського задуму: а) анафору (“якщо”); б) антитезу, яка втілена передовсім у контрастивній лексиці (“вистоїш” — “упали духом”, “юрба” — “король” та ін.);
висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються у вірші, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття анафора.

5.

17

3

ЛЮДИНА ТА ЇЇ СВІТ У ДАВНІХ ЛІТЕРАТУРАХ
Антична (давньогрецька і римська) література — вихідна основа європейських літератур.
Оспівування людини та її світу як одна з провідних тем античної літератури.

Учень:
характеризує античну літературу як вихідну основу європейських літератур, невичерпне джерело сюжетів, тем, образів для літературного процесу наступних епох;
пояснює, що оспівування людини та її світу є однією з провідних тем античної літератури;
наводить приклади значного впливу давньогрецької та латинської мов на інші мови світу (запозичення слів, абетки тощо), в т. ч. і як мов, якими створювалися відомі художні тексти;
пояснює, що міф є основою і важливим джерелом сюжетів, тем, образів і мотивів античної літератури, а міфологічне світосприйняття — особливою стадією в розвитку художнього пізнання людиною дійсності;

6

Гомéр. “Іліада”: Заспів (пісня 1, вірші 1—10), “Щит Ахілла” (пісня 18, вірші 478—608), “Двобій Ахілла й Гектора” (пісня 22, вірші 139—411), “Пріам у Ахілла” (пісня 24, вірші 469—670)
Гомер — легендарний основоположник європейської літератури. Гуманістичний пафос “Іліади” — осуд війни та її жорстокості, співчуття людському горю, повага до людини, поетизація її героїзму та подвигу. Образи Ахілла й Гектора як уособлення ідеалу людини, героя, воїна.
“Одіссея”: Заспів (пісня 1, вірші 1—21), “Аед Демодок” (пісня 8, вірші 486—520), “Одіссей і кіклоп Поліфем” (пісня 9, вірші 181—566), “Одіссей у Кірки” (пісня 10, вірші 91—399)
Пригодницький, казковий і побутовий елементи “Одіссеї”. Звеличення людського розуму, винахідливості та допитливості. Засудження беззаконня, тупої несправедливої сили (кіклоп Поліфем), а також самовпевненості й пихи людини (конфлікт Одіссея з Посейдоном). Образ Одіссея: воїна, ватажка, батька, сина, чоловіка, мандрівника, патріота.

Учень:
пояснює, чому Гомер вважається легендарним основоположником європейської літератури: поеми “Іліада” і “Одіссея” створені з неймовірною для такої ранньої доби (до VIII ст. до н. е.) художньою майстерністю;
встановлює зв’язки між, з одного боку, троянським циклом мiфів (таємниця, яка була відома титанові Прометею: може народитися бог, що буде сильнішим за Зевса; яблуко розбрату, яке на весіллі богині Фетіди, майбутньої матері Ахілла, віддав Афродиті саме троянський царевич Паріс, а також викрадення Єлени і її життя саме в Трої і т. д.) і, з другого боку, поемами Гомера: у згаданих міфах і в поемах Гомера діють ті самі герої: боги Зевс, Фетіда, Афіна, Аполлон; смертні Ахілл, Гектор, Одіссей (зарахований до сонму олімпійців уже після смерті);
доводить прикладами з тексту, що поеми Гомера є енциклопедією життя стародавніх греків (так, на щиті Ахілла зображена не лише війна, а й мирне життя еллінів: весільний бенкет, судочинство тощо);
пояснює, в чому полягає гуманістичний пафос “Іліади” (Гомер засуджує війну та її жорстокість, співчуває людському горю, поважає людину, поетизує її героїзм та подвиги;
характеризує образи Ахілла й Гектора як уособлення ідеалу людини, героя, воїна;
наводить приклади використання в “Одіссеї” пригодницького (романтика подорожей, відкриття нових для героїв, земель тощо), казкового (чарівні персонажі, відвідини Аїду і т. ін.) і побутового (побут Ітаки, життя греків і т. д.) елементів;
аргументуєприкладами з тексту думку про те, що провідним пафосом “Одіссеї” є звеличення людського розуму, винахідливості та допитливості;
наводить приклади засудження Гомером беззаконня, тупої несправедливої сили (циклоп Поліфем), а також самовпевненості й пихи людини (конфлікт Одіссея з Посейдоном);
характеризує образ Одіссея: воїна, ватажка, батька, сина, чоловіка, мандрівника, патріота;

пояснює, чому поеми “Іліада” і “Одіссея” вважаються вершиною світового героїчного епосу, як вони вплинули на розвиток світового літературного процесу (наприклад, що “Енеїда” римлянина Верґілія написана під впливом “Іліади” й “Одіссеї”, а відтак, і перший твір нової української літератури — “Енеїда” І. Котляревського є літературним відлунням поем грека Гомера);
ТЛ Дає визначення понять гекзаметр, епічна поема; знаходить у тексті постійні епітети.

2

Тіртéй (серед. VII ст. до н. е.). “Добре вмирати тому...”
Архілóх (серед. VII ст. до н. е.). “Серце, серце...”, “Хліб мій на списі замішений”
Сапфó (VII—VI ст. до н. е.). “До богів подібний...”, “Жереб мені випав такий...”
Анакреóнт (бл. 570—487 pp. до н. е.). “Принеси води...”, “Золотоволосий Ерот...”
Давньогрецька лірика як синтез поезії та музики. Злиття в ній особистих почуттів і переживань поета з реаліями життя, утвердження самоцінності людської особистості. Види давньогрецької лірики (декламаційна: елегія і ямби; пісенна: сольна і хорова), її вплив на всесвітній літературний процес.

Учень:
дає визначення давньогрецької лірики як єдності, з одного боку, власне тексту, а з другого — музики (“лірика” від “ліра”, музичний інструмент, під акомпанемент якого виконувалися вірші);
називає різні види та найвидатніших представників давньогрецької лірики: декламаційну лірику та її різновиди — елегію (Тіртей) і ямби (Архілох); сольну пісенну лірику (Сапфо, Анакреонт);
називає провідну тематику творчості: а) творця елегій Тіртея: оспівування патріотизму і мужності (“Добре вмирати тому...”); б) творця ямбів Архілоха: звеличення стійкості у змінах долі (“Серце, серце...”), мужності (“Хліб мій на списі замішений”); в) творців сольної пісенної лірики Сапфо (поетизацію кохання /“До богів подібний...”/, краси /“Жереб мені випав такий...”/), а також Анакреонта (оспівування життєвих насолод (“Принеси води...”, “Золотоволосий Ерот...”);
виразно читає поезії давньогрецьких ліриків (одну — напам’ять) і аналізує їх.

2

Есхíл (бл. 525 — бл. 456 pp. до н. е.). “Прометей закутий”. Розповідь Прометея про його благодіяння людям (епісодій 2, вірші 436—525)
Есхілл як видатний давньогрецький трагік. Оспівування людини та її внутрішнього світу в давньогрецькій трагедії.
Софóкл (497 або 495—406 pp. до н. е.). “Антігона”. Пісня хору “Дивних багато в світі див” (стасим І, вірші 332—383)
Театр у Давній Греції. Виникнення трагедії та комедії. Есхіл і Софокл як видатні давньогрецькі трагіки. Оспівування людини та її внутрішнього світу в давньогрецької трагедії.


Учень:
характеризує творчість Есхіла як частину “золотої доби” давньогрецької літератури;
виразно читає і аналізує окремі уривки з трагедії Есхіла;
називає благодіяння, які Прометей зробив для людей (за трагедією Есхіла “Прометей закутий”);
пояснює, чому стасим “Дивних багато в світі див” із трагедії Софокла “Антігона” називають “гімном людині” (в цих рядках — захоплення допитливістю і розумом людини);
наводить приклади впливу давньогрецької трагедії на розвиток світової літератури і театрального мистецтва.

2

Пýблій Верґíлій Марóн (70—19 pp. до н. е.). “Енеїда”: Заспів (книга 1, вірші 1—33), “Пророцтво Анхіза в Аїді про майбутню славу Риму” (книга 6, вірші 752—853), “Щит Енея” (книга 8, вірші 626—731)
Поема “Енеїда” як літературна обробка римської легенди про троянця Енея — засновника Риму. Творче наслідування поем Гомера: “одіссея” мандрів Енея та “іліада” його битв. Поетизація римської доблесті, патріотичного служіння державі, величі Риму як провідні настанови й основний пафос поеми.

Учень:
усвідомлює значення творчості Верґілія як найвидатнішого римського поета, творця національного героїчного епосу;
пояснює, що “Енеїда” є літературною обробкою римської легенди про троянця Енея — легендарного засновника Риму;
переказує сюжет поеми “Енеїда”, читає окремі фрагменти з тексту, визначає провідну думку твору (звеличення Риму; головним героєм “Енеїди” є не Еней, а Рим);
знаходить спільні елементи у поемах “Енеїда” Верґілія і “Ілiада” та “Одіссея” Гомера (за умови готовності — з травестією Котляревського);
виразно читає уривки з “Енеїди”.

2

Квінт Горáцій Флакк (65—8 pp. до н. е.). “До Мельпомени” (3, 30); “До Манлія Торквата” (4 , 7)
Ода “До Мельпомени” Горація як початок традиції підбиття поетом підсумку свого творчого шляху. Мотив увічнення пам’яті про поета у його творчому доробкові, який буде потрібен майбутнім поколінням.
Пýблій Овíдій Назóн (43 p. до н. е. — бл. 18 p. н. е.). “Метаморфози” (“Чотири покоління людей” /1, 89—150/); “Сумні елегії” (“Зима на чужині” /3, 10/)
Овідій та його відома поема “Метаморфози”. Міфологічна основа розділу “Чотири покоління людей”. Елегія “Зима на чужині”, втілення в ній душевних переживань поета.

Учень:
називає імена Верґілія, Горація, Овідія як найвидатніших поетів “золотої доби” римської літератури;
виразно читає вірші Горація і Овідія, аналізує їх;
пояснює, чому Овідій у “Метаморфозах” “класифікує” чотири покоління людей, вживаючи назви різних металів;
тлумачить моральний сенс класифікації Овідія: прихований докір людству, яке “проміняло золото на залізо”, дозволило “вийти на люди Війні” та іншим нещастям;
пояснює, чому елегія “Зима на чужині” пронизана настроями смутку, щирих душевних переживань Овідія (поет-вигнанець сумує за Римом, але ніколи вже не побачить своє рідне місто).

6.

18

1

ЖАНРОВО-ТЕМАТИЧНЕ РОЗМАЇТТЯ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Середньовіччя як історична і культурна доба, її хронологічні межі.

Учень:
називає і пояснює хронологічні межі доби середньовіччя: від V (476 рік — падіння Риму, Західної Римської імперії) до XV століття (падіння Візантії; географічні відкриття, в т. ч. Америки; винахід книгодрукування);
порівнює відомості про культуру середньовіччя, отримані на уроках всесвітньої історії, історії України та зарубіжної літератури.

2

Із китайської лірики.Лі Бо (701—762).
“Входжу в річку...”, “Печаль на яшмовому ґанку” “Вулкан поезії” Лі Бо, вишуканість і тонкий ліризм його поезії. Свіжість і несподіваність поетичних асоціацій у вірші “Входжу в річку...”. Елегійні мотиви поезії “Печаль на яшмовому ґанку”.
Ду Фу (712—770).
“При місяці згадую брата”, “Пісня про хліб і шовк”, “Повертаються дикі гуси”
Лірика китайського поета Ду Фу, її проблематика. Засудження війни у вірші “При мiсяці згадую брата”. Поетизація мирної праці в поезії “Пісня про хліб і шовк”, її асоціативний зв’язок із біблійною метафорою про необхідність “перекувати мечі на рала”. Мотив ностальгії поета-мандрівника за батьківщиною в поезії “Повертаються дикі гуси”.

Учень:
пояснює, чому творчість китайців Лі Бо і Ду Фу вважається вершиною світової лірики:

а) висловлює власні судження про свіжість і несподіваність поетичних асоціацій у вірші Лі Бо “Входжу в річку...”, про елегійні мотиви його поезії “Печаль на яшмовому ґанку”;
б) називає провідні думки поезій Ду Фу: засудження війни у вірші “При місяці згадую брата”; поетизацію мирної праці в поезії “Пісня про хліб і шовк”, її асоціативний зв’язок із біблійною метафорою про необхідність “перекувати мечі на рала”; мотив ностальгії поета-мандрівника за батьківщиною в поезії “Повертаються дикі гуси”;
виразно читає і аналізує вірші китайських ліриків.

3

Із персько-таджицької лірики
Рудакí (бл. 860—941). Газелі, рубаї, бейти
Омáр Хайям (бл. 1048 — після 1122). Рубаї
Гафíз (бл. 1325—1389 або 1390). Газéлі (вірші за вибором учителя та учнів)
Увага до внутрішнього світу людини, найтонших відтінків її почуттів, оспівування жінки, кохання як характерні риси персько-таджицької середньовічної лірики. Корифеї персько-таджицької лірики, алегорична багатозначність образів їхніх творів. Особливості віршування.

Учень:
знаходить у текстах віршів Рудакі, Омара Хайяма і Гафіза цитати, що свідчать про увагу поетів до внутрішнього світу людини, найтонших відтінків її почуттів, оспівування жінки, поетизацію кохання (“...На душі — скарбниця щастя, я з кохання наче цар” /Гафіз/);
наводить приклади алегоричної багатозначності образів персько-таджицької поезії: наприклад, алегорично-символічні образи троянди і солов’я: “Троянда вранішня ошатністю своєю чарує солов’я, співця свого” (Омар Хайям);
виразно читає вірші персько-таджицьких ліриків (один — напам’ять) і аналізує їх.

2

Із західноєвропейської поезії
Творчість провансальських трубадурів, її жанрово-тематичне та стильове багатство, ідейно-художні особливості.
Джауфрé Рюдéль (серед. XII ст.). Канцона (“Мені під час травневих днів...”)
Бертрáн де Борн (бл. 1140 — бл. 1215). “Сирвента” (“Люблю травневий світлий час...”)
Твори Джауфре Рюделя та Бертрана де Борна як втілення світосприйняття значної частини західноєвропейського рицарства.

Учень:
визначає творчість провансальських трубадурів і вагантів як вершинні явища західноєвропейської середньовічної поезії;
пояснює, в чому полягають особливості рицарської поезії (провідні теми служіння сюзерену, оспівування війни, поклоніння Чарівній Дамі, поетизація кохання);
визначає канцону Джауфре Рюделя “Мені під час травневих днів...” як характерний твір рицарської поезії: знаходить приклади звертання до Чарівної Дами, втілення в ньому специфічного рицарського культу Чарівної Дами з його формулою “кохання віддалік” — піднесеного, духовного почуття до жінки, якої рицар, можливо, жодного разу не бачив;

висловлює судження про особливості втілення ідеалів рицаря в сирвенті Бертрана де Борна “Люблю травневий світлий час...”: оспівування мужності, сміливості вояків під час бойових дій; заклик до війни як “нормального” стану середньовічного рицарства (“...Барони! Жить війною нам краще, ніж на схилі днів закладом селищ і ланів...”);

1

Із лірики вагáнтів
“Орден вагантів”, “Бідний студент”, “Безтурботна пісня”
Своєрідність поезії вагантів, її провідні теми.

визначає характерні риси лірики вагантів: іронічне ставлення до свого суспільного стану; веселий настрій, заклик до насолоди радощами життя (“Геть книжки виснажливі!..”);
виразно читає та аналізує один із творів середньовічних європейських поетів;
співвідносить творчість поетів з культурно-історичними регіонами доби середньовіччя: а) далекосхідного: творчість китайських поетів Лі Бо і Ду Фу; б) середньосхідного: персько-таджицьку поезію (Рудакі, Омар Хайям, Гафіз); в) європейського: творчість провансальських трубадурів (Джауфре Рюделя, Бертрана де Борна) та вагантів.

4

Пісня про Ролáнда”(Х ст.)
“Пісня про Роланда” — французький героїчний епос. Історична правда (похід Карла Великого 778 р. за Піренеї) та вигадка в поемі. Боротьба проти іноземців та іновірців за батьківщину — провідна тема поеми. Роланд — головний герой епосу. Карл як ідеал державної мудрості. Зрадник Ганелон — антипод Карла і Роланда. Співзвучність “Пісні про Роланда” героїчним епосам інших народів світу.

Учень:
визначає “Пісню про Роланда” як французький середньовічний героїчний епос;
розрізняє історичну правду (похід Карла Великого 778 р. за Піренеї) та вигадку в поемі: реальний похід був невдалим, а в поемі сказано, що франки завоювали ледь не всю Іспанію; реального Роланда (Хруотланда) вбили християни-баски, а не мусульмани-маври і т. д.;
характеризує: а) Роланда як головного героя епосу (позитивні риси — сила, сміливість, відданість сюзерену тощо, і негативна риса — самовпевненість, нерозважливість); б) Карла як ідеалізованого героя, символ державної мудрості; в) зрадника Ганелона як антипода Карла і Роланда;
висловлюєособисте ставлення до проблем, що порушуються в епосі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Визначає провідну тематику середньовічного героїчного епосу: зображення боротьби проти іноземців та іновірців за батьківщину та християнську віру.

5

Аліг’єрі Дáнте (1265–1321). “Божественна комедія” (“Пекло”; “Рай”, пісня XXXIII, вірші 115—145)
Поема “Божественна комедія” — філософсько-художній синтез середньовічної культури. Сон Данте протягом Великоднього тижня 1300 року і композиційна будова поеми. Бачення світу в поемі, її алегоричний зміст.

Учень:
пояснює, що Данте — видатний мислитель і поет Італії, який жив на межі середньовіччя і Відродження, а його поема “Божественна комедія” є філософсько-художнім синтезом (узагальненням найвищих досягнень) середньовічної культури;

переказує ключові фрагменти “Божественної комедії” (передовсім “Пекла”);
складає план першої частини “Божественної комедії” (дев’ять кіл Пекла: хто за що карається);
висловлює особисте ставлення до проблем, що порушуються в поемі, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту.
ТЛ Дає визначення поняття терцина (тривірш, розмір строф “Божественної комедії”).

7.

2

ПІДСУМОК
Узагальнення та систематизація вивченого протягом року матеріалу.

Учень:
називає авторів і переказує зміст вивчених протягом року творів;
повторює, узагальнює і систематизує засвоєні протягом навчального року відомості про особливості перебігу світового лiтературного процесу (література доби античності, середньовіччя, Відродження), а також про те, як у цій літературі оспівана людина та її світ;
ТЛ Дає визначення понять: вічний образ, всесвітній літературний процес, гекзаметр, епічна поема, постійний епітет, терцина, (фiлософська) трагедія.

Для вивчення напам’ять

  1. Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів шкіл для дітей сліпих та зі зниженим зором історія України

    Документ
    Курс інформатики в школах для дітей сліпих та зі зниженим зором вивчається в 9-10 класах, запропонована програма з інформатики пропонує розпочинати вивчення цього курсу з 5-класу.
  2. Програми з методичними рекомендаціями для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей сліпих та зі зниженим зором українська художня культура для учнів сліпих та зі зниженим зором

    Документ
    У 2009/2010 навчальному році за новими програмами працюватимуть 5-7 класи спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей сліпих та зі зниженим зором.
  3. Програми з методичними рекомендаціями для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для сліпих дітей

    Документ
    Навчання сліпих і дітей зі зниженим зором в 5-10 класах здійснюється за адаптованими програмами загальноосвітніх навчальних закладів, зміст яких відповідає вимогам Державного стандарту базової і повної середньої освіти.
  4. Програми та рекомендації до розподілу програмного матеріалу загальноосвітніх навчальних закладів для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей (2)

    Документ
    Навчальні програми для 5-10 класів шкіл для дітей зі зниженим слухом розроблено відповідно до Закону України “Про загальну середню освіту”, Державного стандарту базової і повної середньої освіти, на основі навчальних програм початкової
  5. Програми Українська мова (з педагогічними технологіями) Під ред. Луцько К. В підг. 1-5

    Документ
    Примітка: - 5-10 класи працюють за програмами і підручниками для 5-9 класів загальноосвітньої школи, крім трудового навчання, яке планується за Програмами з трудового навчання для спеціальних шкіл для дітей з вадами слуху.
  6. Програми з української мови для 3-10 класів І літератури для 6-10 класів (для шкіл з російською мовою навчання) 3-10

    Документ
    програм, підручників та навчальних посібників, рекомендованих Міністерством освіти і науки України для використання в спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах у 2003/2004 навчальному році
  7. Міністерство освіти І науки україни (68)

    Документ
    Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Інститути післядипломної педагогічної освіти
  8. Рагоманова бібліотека українська педагогічна бібліографія 1997 рік Покажчик літератури Випуск 8 Київ-нпу-2003 ббк 91. 9: 74

    Документ
    У45 Українська педагогічна бібліографія. 1997 рік: Покажчик літератури / Уклад. Н.І.Тарасова, Е.В.Татарчук. – К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2003. – Вип.
  9. Основні програми Програма виховання І навчання дітей дошкільного віку “Дитина” Науковий керівник (1)

    Документ
    П. укр. Педагогічна думка 1 Програма виховання та навчання дітей в дошкільному віці “Українське дошкілля” Білан О.І., Дідух О.І. укр.

Другие похожие документы..