«Одеська юридична академія»

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національного університету „Одеська юридична академія

ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

для слухачів

Інституту підготовки професійних суддів

Одеса – 2011

Рекомендовано до видання

навчально-методичною радою

Національного університету «Одеська юридична академія»

(протокол № від 2011 р.)

Укладачі:

Березовська Н.Л., асистент;

Горбачова І.М., канд. юрид. наук, доцент;

Коломієць Ю.Ю., канд. юрид. наук, доцент;

Полянський Є.Ю., канд. юрид. наук, доцент;

Туляков В.О., доктор юрид. наук, професор.

Призначення покарання: Навчально-методичний посібник / Авт. кол.;Відп. ред. В.О. Туляков. – О.: , 2011. - с.

Навчально-методичний посібник затверджений

кафедрою кримінального права

Національного університету «Одеська юридична академія»

(протокол № від р.)

ЗМІСТ

ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ.............................................................................................................

НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН СПЕЦКУРСУ..........................................................................................

ПРОГРАММА СПЕЦКУРСУ ЗА ТЕМАМИ ЛЕКЦІЙ................................................................

Тема 1. Покарання: принципи, загальні засади та особливі умови призначення.......................................................................................................................

Тема 2. Призначення основних видів покарання за кримінальним законодавством України..................................................................................................

Тема 3. Призначення додаткових видів покарання за кримінальним законодавством України................................................................................................

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ, ЗАВДАННЯ І ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ....................................................................................................................................................

Тема 1. Покарання: принципи, загальні засади та особливі умови призначення.......................................................................................................................

Тема 2. Призначення основних видів покарання за кримінальним законодавством України..................................................................................................

Тема 3. Призначення додаткових видів покарання за кримінальним законодавством України................................................................................................

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ……………………………………………………………..........................................................

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З СПЕЦКУРСУ (до іспиту)..........................................

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА.............................................................................................

ВСТУПНІ ЗАУВАЖЕННЯ

Вчення про злочин і вчення про покарання є найважливішими розділами Загальної частини кримінального права.

Завданням спецкурсу є прагнення до удосконалення знань студентів Інституту підготовки професійних суддів щодо проблематики вчення про кримінальну відповідальність та покарання. Зміст його утворюють питання, присвячені визначенню кримінальної відповідальності і покарання, праву покарання, межам покарання, кримінально-правовим проблемам диференціації і індивідуалізації кримінальної відповідальності і застосування покарання.

Визначення відповідальності, визначення покарання, диференціація і індивідуалізація кримінальної відповідальності і покарання як елементи реалізації кримінальної політики будь-якої держави відіграють значну роль в організації системи кримінально-правової охорони. У цьому зв’язку ні один юрист, який працює в сфері кримінального правосуддя, не має право обмежувати свої знання про право покарання лише початковими відомостями, отриманими з курсу Загальної частини кримінального права, аналізом передумов організації кримінального переслідування в межах процесуальних відносин, а також аналізом характеристик виконання покарання в межах курсу кримінально-виконавчого права.

Необхідне більш глибоке проникнення в сферу права покарання, соціології кримінального права, психології кримінальної відповідальності і покарання. Знання реалій існування і реалізації кримінальної відповідальності і покарання в межах існуючої правової форми допоможе студентам професійно визначати передумови застосування тих або інших норм кримінального права.

Для того щоб в процесі вивчення спецкурсу студенти могли більш повно орієнтуватися в об’ємі матеріалу в цих методичних вказівках, завданнях і планах практичних занять дається стисла характеристика тем курсу.

Методичні вказівки не містять позитивного викладення матеріалу і надають лише пояснення до найбільш складних питань спецкурсу і рекомендації до їх вивчення.

Тема "Звільнення від кримінальної відповідальності" вивчається студентами самостійно.

З метою закріплення отриманих знань студенти обов’язково повинні виконати завдання і вирішити задачі, надані після кожної теми практичних занять.

Посібник також містить контрольні питання до заліку та для самоперевірки, до яких потрібно повернутися після вивчення спецкурсу та перевірити, як засвоєний матеріал.

Методичні вказівки, завдання і плани практичних занять з спецкурсу обговоренні і затвердженні на засіданні кафедри кримінального права Одеської національної академії.

НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН СПЕЦКУРСУ

„ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ”

Назва теми

Л

ПЗ

СР

1.

Покарання: принципи, загальні засади та особливі умови призначення

6

2

2.

Призначення основних видів покарання за кримінальним законодавством України

6

2

3.

Призначення додаткових видів покарання за кримінальним законодавством України

4

2


Усього

16

6

ПРОГРАММА СПЕЦКУРСУ „ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ”

ЗА ТЕМАМИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Покарання: принципи, загальні засади та особливі умови призначення– 6 г.

  1. Поняття покарання та його співвідношення:

а) з кримінальною відповідальністю;

б) з іншими заходами кримінально-правового впливу.

  1. Поняття системи покарань та принципи її побудови.

  2. Види покарань за кримінальним законодавством України та в науці кримінального права.

  3. Поняття та види принципів призначення покарання:

а) значення загальних та галузевих принципів права під час призначення покарання;

б) спеціальні принципи інституту призначення покарання.

  1. Загальні засади призначення покарання:

а) призначення покарання відповідно до положень Загальної частини КК України;

б) призначення покарання в межах , установлених у санкції статті Особливої частини КК України;

в) призначення покарання з урахуванням ступеня тяжкості конкретного вчиненого злочину;

г) призначення покарання з урахуванням обставин, які помякшують покарання;

д) призначення покарання з урахуванням обставин, які обтяжують покарання;

е) призначення покарання з урахуванням особи винного.

  1. Особливі умови призначення покарання:

а) призначення більш мякого покарання, ніж передбачено законом;

б) призначення покарання за незакінчений злочин;

в) призначення покарання за злочини, вчинені у співучасті;

г) призначення покарання за сукупністю злочинів;

д) призначення покарання за сукупністю вироків.

  1. Особливості призначення покарання неповнолітнім:

  2. Особливості призначення покарання іншим спеціальним суб’єктам (жінки, службові особи, військовослужбовці, інваліди, особи похилого віку тощо).

При вивченні даної теми слід мати наувазі, що кримінальна відповідальність та покарання не тотожні поняття.

Питання про сувору диференціацію відповідальності і покарання в юридичній літературі виникло на рубежі 50–60-х років. Законодавство ж узагалі до 1958 р. не розглядало кримінальну відповідальність окремо від покарання. В Засадах 1958 року і Кримінальному кодексі УРСР 1960 року з'явилася стаття, що передбачає підстави звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання. Це стало підтвердженням того, що законодавець не ототожнює кримінальну відповідальність і покарання, а йде шляхом розмежування зазначених понять. Подальший розвиток кримінального законодавства привів до того, що вже в 2001 році, у новому Кримінальному кодексі України підстави звільнення від кримінальної відповідальності і підстави звільнення від покарання і його відбування були передбачені в різних розділах.

Законодавчого визначення кримінальної відповідальності немає, тому в юридичній літературі існує безліч точок зору щодо питань, пов’язаних із кримінальною відповідальністю.

Досить поширеною є точка зору про те, що кримінальна відповідальність, виступаючи різновидом соціальної відповідальності, являє собою діалектичне сполучення двох аспектів – негативного (ретроспективного) і позитивного (перспективного).

Щодо визначення негативної (ретроспективної) кримінальної відповідальності існують такі точки зору: 1) кримінальна відповідальність ототожнюється з покаранням; 2) кримінальна відповідальність визначається як засудження, осуд особи за вчинений злочин; 3) кримінальна відповідальність розуміється як обов’язок особи, що вчинила злочин, піддатися несприятливим для неї наслідкам; 4) кримінальна відповідальність трактується, як фактичне претерпіння винним застосованих до нього примусових заходів; 5) кримінальна відповідальність фактично ототожнюється з кримінальним правовідношенням або розглядається як сукупність кримінальних та інших правовідносин; 6) кримінальна відповідальність вважається об’єктом кримінального правовідношення і визначається як те супроводжуюче з державним осудом обмеження правового статусу громадянина, якому він за законом підлягає у зв’язку із вчиненням ним злочину.

Аналіз існуючих точок зору щодо поняття позитивної кримінальної відповідальності дозволяє виділити дві основні позиції:

1) прихильники першої позиції вважають, що позитивна кримінальна відповідальність – це обов'язок дотримуватись кримінально-правових заборон, погоджувати з ними свою поведінку. Самі заборони складають об'єктивні елементи позитивної відповідальності; усвідомлення їх, оцінка своєї поведінки – суб'єктивні елементи;

2) відповідно до другої позиції, позитивна кримінальна відповідальність – це сукупність загально-регулятивних відносин, де суб'єктами виступають держава і всі правосуб’єктні громадяни. Виникає вона з початком діяльності у зв’язку з виконанням передбачених законом обов'язків. Тому об'єктивний елемент позитивної відповідальності тут складають не кримінально-правові заборони, а сама діяльність, суб'єктивний – знання або незнання про вимоги закону до цієї поведінки. Як окремий випадок позитивної кримінальної відповідальності розглядається сукупність кримінальних відносин по реалізації прав громадян на необхідну оборону, затримання злочинця та ін.

Поняття покарання в тому виді, у якому воно викладено в КК України 2001 року існувало не завжди. Більш того, справедливим буде сказати, що раніше в КК 1960 року взагалі не існувало чіткого визначення покарання. Дефініція покарання вироблялася поступово в теорії кримінального права. Вперше законодавче визначення поняття покарання було дано в ст. 50 КК 2001 року.

Слід виділити специфічні ознаки покарання, з яких і складається поняття покарання:

1) покарання – це міра державного примусу. Поняття покарання як міри означає, що кожен вид покарання має кількісні границі і визначений зміст, тобто являє собою потенційно здійсненний спосіб впливу на засудженого, строго регламентований кримінальним законом. Ніхто не вправі виходити за межі кількісних і якісних характеристик покарання, встановлених законом. Тільки в рамках покарання як міри суд вправі на основі кримінального закону, визначаючи строк і режим покарання, встановити, в яких кількісних, а в ряді випадків і якісних межах застосовувати покарання до конкретної особи. Незаконним визнається позбавлення або обмеження прав і свобод засудженого, не передбачених кримінальним законом і які не є заходами примусового характеру;

2) державний характер примусового заходу. Під цим мається на увазі, що покарання може бути призначено тільки від імені держави, і є публічно-правовою, державною оцінкою діяння як злочинного, а особу, що вчинила цей злочин, як зобов’язаного перетерпіти покарання;

3) примусовий характер покарання як державної міри. Всі учасники публічно-правової сфери зобов’язані підкорятися рішенням, що вступили в законну силу, про покарання, а держава вправі застосовувати для їхньої реалізації відповідні заходи впливу, тобто передбачені законом необхідні способи, що забезпечують підпорядкування осіб і органів такого роду рішенням, включаючи необхідні заходи фізичного впливу. Примусовий характер покарання також означає обов’язок засудженого перетерплювати позбавлення й обмеження, пов’язані з застосуванням до нього покарання;

4) кримінальне покарання призначається за ті діяння, що є злочинами, тобто містять всі ознаки складу злочину і застосовується до конкретної особи. Тобто винність є одним з ознак злочину, зрозуміло, що покарання застосовується до особи, визнаною винною у здійсненні злочину. Безвинне призначення покарання неможливе, і якщо суд не встановить провину конкретної особи у вчинені конкретного злочину, то до такої особи не можуть бути застосовані заходи примусового впливу, тобто покарання. Це означає, що призначення кримінального покарання і його виконання можливі лише щодо самого винного. Воно не може бути направлено на інших осіб, навіть близьких родичів. Покарання призначається і застосовується тільки стосовно самого злочинця і ніколи не може бути перекладене на іншу особу;

5) покарання призначається тільки за вироком суду і від імені держави. Так, відповідно до ст.62 Конституції України “Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.” Згідно ж зі ст.124 Конституції України “Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.” Тобто, жоден інший державний орган не може призначити особі такий примусовий захід, як покарання.;

6) покарання, на відміну від інших примусових заходів, спричиняє особливий правовий наслідок – судимість, що може бути знята чи погашена за певних умов, зазначених у кримінальному законі (ст.88 КК України). Саме судимість відрізняє кримінальне покарання від інших засобів державного примусу. За своїм змістом судимість – являє собою певний правовий статус засудженого, пов’язаний з різного роду правообмеженнями та іншими негативними наслідками протягом певного, визначеного в законі строку. Судимість як самостійна ознака покарання визначається тим, що вона визнається обставиною, яка обтяжує відповідальність у випадку вчинення нового злочину та зберігає певні обмеження прав засудженого і після відбуття ним. Кримінально – правові наслідки судимості можуть виявлятися в якості: обтяжуючого відповідальність обставини, що впливає на кваліфікацію злочину; обтяжуючого відповідальність обставини при призначенні покарання; обставини, що виключає чи обмежує звільнення від кримінальної відповідальності і покарання;

7) покарання за своїм змістом є карою. Хоча сам термін «кара» відсутній у визначенні покарання, даному в КК. Каральний характер покарання передбачається в обмеженні прав і свобод особи, визнаної винною у вчиненні злочину. Кара є складовою ознакою будь-якого кримінального покарання. Вона визначається строками покарання, наявністю фізичних і моральних страждань та позбавлень, різного роду правообмеженнями. В одних покараннях вона виражена більшою мірою, наприклад, довічне ув’язнення, позбавлення волі, в інших — переважають обмеження інших прав; займатися професійною діяльністю, мати звання, нагороди тощо. В кожному покаранні, безумовно, присутні і моральні страждання — ганьба, сором перед суспільством і своїми близькими.

Мета покарання. Мета – категорія не кримінально-правова, а філософська. У філософії під метою розуміється передбачення у свідомості результату, на досягнення якого спрямовані дії. Вона завжди зв’язана зі здатністю людини передбачати майбутнє і результати своїх дій. З однієї сторони мета – модель майбутнього, те що потрібно ще досягти, майбутній результат діяльності, з іншого боку вже існуючий образ бажаного результату. Проблема мети покарання цікавили багатьох вчених і філософів протягом всієї історії. Багато запропонованих ними концепцій і теорій не призвели до однозначного розуміння цієї складної проблеми. Однак з цих численних теорій можна виділити дві основні групи: а) абсолютні теорії покарання (теорії відплати); б) відносні теорії покарання (теорії досягнення корисної мети).

  1. Національного університету «Одеська юридична академія» Новітні наукові дослідження держави І права 2012 Збірник наукових праць Миколаїв Іліон 2012

    Документ
    Директор Відокремленого структурного підрозділу «Миколаївський комплекс Національного університету «Одеська юридична академія» Шапірко П.М. (керівник авторського колективу)
  2. Національного Університету «одеська юридична академія» (1)

    Документ
    АКТУАЛЬНІСТЬ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ. Термін «Митне право» має декілька тлумачень в залежності від змісту, який вкладається, тому «Митне право» можна розуміти у якості: галузі законодавства, митно-правової науки та начальної дисципліни.
  3. Миколаївський Комплекс національного університету «одеська юридична академія» Кафедра кримінально-правових дисциплін (1)

    Документ
    Навчальна дисципліна Теорія держави і права є необхідним і обов язковим компонентом загальнотеоретичної професійної підготовки юриста. Знання закономірностей виникнення і функціонування держави і права, засвоєння понятійно-категоріального
  4. Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія” (3)

    Документ
    Глобалізація світових політичних, економічних та правових відносин та пов язаний з нею вільний рух капіталів, товарів, громадян виводить наше суспільство на якісно новий етап розвитку, для якого характерною є низка правових проблем.
  5. Комплекс Національного університету «одеська юридична академія»

    Документ
    Криміналістика - це одна з наук кримінально-правового циклу, про яку справедливо говорять, що вона знаходиться на передньому краї боротьби зі злочинністю.
  6. Національного Університету «одеська юридична академія» (2)

    Документ
    Адміністративно-процесуальне право – це одна з базових навчальних дисциплін, що викладається студентам вищих навчальних закладів України. Вивчення питань пов’язаних з адміністративним процесом є складовою частиною спеціальної підготовки
  7. Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія” (1)

    Документ
    Митне право - це галузь права, яка регулює відносини, які виникають у сфері реалізації митної політики України, митної справи а також перетинання митного кордону України фізичними особами, товарами і транспортними засобами.
  8. Миколаївський Комплекс національного університету «одеська юридична академія» Кафедра кримінально-правових дисциплін (2)

    Документ
    Навчальна дисципліна Теорія держави і права є необхідним і обов язковим компонентом загальнотеоретичної професійної підготовки юриста. Знання закономірностей виникнення і функціонування держави і права, засвоєння понятійно-категоріального
  9. Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія” (2)

    Документ
    У всіх вищих навчальних закладах юридичного профілю кримінальний процес відноситься до переліку навчальних дисциплін, вивчення яких є умовою і передумовою для отримання диплому відповідного зразка.

Другие похожие документы..