«Одеська юридична академія»

одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі;

  • одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають два дні обмеження волі;

  • одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

  • одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.

    Звільнення засудженого від відбування обмеження волі можливе за усіма підставами, передбаченими Розділом XII КК, окрім спеціальної підстави, яка застосовується до військовослужбовців визнанних непридатними до військової служби за станом здоров’я (ч. 3 ст. 84 КК України).

    Згідно п. 6 ст. 89 КК України особи, засуджені до обмеження волі, визнаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом двох років з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину.

    Стаття 91 КК України передбачає, що якщо особа після відбуття покарання у виді обмеження волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строеів, зазначених у статті 89 КК.

    Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 КК України.

    Кримінальна відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі передбачена ст. 390 КК України.

    Покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених КК України, а також якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше двох років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі.

    За ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:

    • одному дню позбавлення волі відповідає один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

    • одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців відповідають:

    а) два дні обмеження волі;

    б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт.

    Пленуму Верховного Суду України “Про практику направлення військовослужбовців, які вчинили злочини, в дисциплінарний батальйон” від 28 грудня 1996 р. № 15 у п. 4 зазначає, що у разі засудження винного до позбавлення волі за сукупністю злочинів суд вправі замінити це покарання триманням у дисциплінарному батальйоні з підстав і в порядку, передбачених ч. 1 ст. 62 КК, лише після визначення остаточного покарання за правилами ст. 70 КК. Це стосується і тих випадків, коли за одні злочини, що входять у сукупність, особі призначено покарання у виді позбавлення волі, а за інші – тримання в дисциплінарному батальйоні.

    Звільнення від тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців можливе за наступними підставами:

    1) у зв’язку із декриміналізацією злочину (ч. 2 ст. 74 КК);

    2) у зв’язку із відбуттям частини покарання, що перевищує максимальний його розмір, передбачений новим кримінальним законом, що має зворотню дію (ч. 3 ст. 74 КК);

    3) умовно-достроково (ст. 81 КК);

    4) у зв’язку із визнанням військовослужбовців непридатними до військової служби за станом здоров’я (ч. 3 ст. 84 КК);

    5) у зв’язку із амністією (ст. ст. 85, 86 КК);

    6) у зв’язку із помилуванням (ст. ст. 85, 87 КК)7.

    Неможливе звільнення від тримання в дисциплінарному батальйоні з випробуванням за ст. 75 КК України.

    Згідно п. 4 ст. 89 КК України особи, які відбули покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців чи достроково звільненні від цього покарання, визнаються такими, що не мають судимості. Зняття судимості з таких осіб, кримінальне законодавство України не передбачає.

    Пленуму Верховного Суду України “Про практику направлення військовослужбовців, які вчинили злочини, в дисциплінарний батальйон” від 28 грудня 1996 р. № 15 у п. 6 зазначає, що особи, яким призначено покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні, є військовослужбовцями, поєтому їх втеча з гауптвахти або інше ухилення від військової служби до прибуття до дисциплінарного батальйону, а також під час відбуття там покарання, слід кваліфікувати залежно від спрямованості умислу, засоба та тривалості ухилення за статтями 407, 408 або 409 КК України.

    Покарання у виді позбавлення воліна певний строк полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. Позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п'ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною КК України.

    Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, не може бути призначене на строк більше десяти років, а за особливо тяжкі злочини, поєднані з умисним позбавленням життя людини, - більше п'ятнадцяти років. Неповнолітні, засуджені до покарання у виді позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах. Позбавлення волі не може бути призначене неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості. Покарання у виді позбавлення волі призначається неповнолітньому: за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості - на строк не більше двох років; за злочин середньої тяжкості - на строк не більше чотирьох років; за тяжкий злочин - на строк не більше семи років; за особливо тяжкий злочин - на строк не більше десяти років; за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, - на строк до п'ятнадцяти років.

    Звільнення засудженого від відбування позбавлення волі можливе за усіма підставами, передбаченими Розділом XII КК, окрім спеціальної підстави, яка застосовується до військовослужбовців визнанних непридатними до військової служби за станом здоров’я (ч. 3 ст. 84 КК України).

    Згідно п. 6 ст. 89 КК України особи, засуджені до позбавлення волі, визнаються такими, що не мають судимості, якщо вони з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину протягом наступних строків:

    а) двох років – при засудженні за злочини невеликої тяжкості;

    б) трьох років – при засудженні за злочини середньої тяжкості;

    в) шести років – при засудженні за тяжкий злочин;

    г) восьми років – при засудженні за особливо тяжкий злочини.

    Особи, які вчинили злочин до досягнення ними вісімндадцятирічного віку і були засудженні до позбавлення волі, визнаються такими, що не мають судимості за закінченням скорочених строків (ч. 2 ст. 108 КК):

    а) одного року – при засудженні за злочини невеликої або середньої тяжкості;

    б) трьох років – при засудженні за тяжкий злочин;

    в) п’яти років – при засудженні за особливо тяжкий злочини.

    Стаття 91 КК України передбачає, що якщо особа після відбуття покарання у виді позбавлення волі зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення, то суд може зняти з неї судимість до закінчення строеів, зазначених у статті 89 КК.

    Зняття судимості допускається лише після закінчення не менш як половини строку погашення судимості, зазначеного у статті 89 КК України.

    Кримінальна відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді позбавлення волі передбачена ч. 3 ст. 390 та ст. 393 КК України.

    Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк. Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, які вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, які були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановляння вироку.

    Пленум Верховного Суду України у п. 28 постанови „Про практику призначення судами кримінального покарання” від 26 грудня 2003 р. № 17 пояснив, що застосування довічного позбавлення волі має бути належним чином мотивоване у вироку з посиланням на встановлені обставини вчиненого злочину і дані, які характеризують підсудного.

    За ч. 2 ст. 70 КК України якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинання будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

    За ч. 2 ст. 71 КК України при складання покарань у виді довічного позбавлення волі та будь-яких менш суворих покарань загальний строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків, визначається шляхом поглинання менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

    Звільнення від довічного позбавлення волі можливе лише за ст. 84 КК України:

    1. у зв’язку із психічною хворобою, що позбавляє засудженого можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними;

    2. у зв’язку із іншою тяжкою хворобою, що перешкоджає відбуванню покарання.

    Після одуження особа, звільнена на підставі ч. 1 або 2 ст. 84 КК України, повертається до відбування покарання

    Погашення та зняття судимості з осіб засуджених до довічного позбавлення волі кримінальний закон не передбачає.

    Кримінальна відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді довічного позбавлення волі передбачена ст. 393 КК України.

    Тема 11. Призначення додаткових видів покарання за кримінальним законодавством України – 4 г.

    1. Штраф як додатковий вид покарання: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення, особливості звільнення від відбування, погашення та зняття судимості, відповідальність за ухилення від відбування.

    2. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення, особливості звільнення від відбування, погашення та зняття судимості, відповідальність за ухилення від відбування.

    3. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додатковий вид покарання: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення, особливості звільнення від відбування, погашення та зняття судимості, відповідальність за ухилення від відбування.

    4. Конфіскація майна: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення, особливості звільнення від відбування, погашення та зняття судимості, відповідальність за ухилення від відбування.

    Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України.

    Від штрафу як додаткового покарання можна звільнити за тими ж підставами, що і від штрафу як основного покарання, плюс за ч. 1 ст. 79 КК України, яка передбачає можливість звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років від відбування покарання з випробуванням. Ця підстава застосовується у разі призначення покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, проте суд може звільнити таких засуджених від відбування поряд із зазначеними покараннями від додаткових покарань.

    Правила призначення штрафу як додаткового покарання за сукупністю злочинів або за сукупністю вироків такі ж самі, як і при призначення інших додаткових покарань.

    За ч. 3 ст. 70 КК України до основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можуть бути приєднанні додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.

    За ч. 3 ст. 71 КК України призначене хоча б за одним із вироків додаткове покарання або невідбута його частина за попереднім вироком підлягає приєднанню до основного покарання, остаточно призначеного за сукупністю вироків.

    Отже при призначенні додаткового покарання за сукупністю злочинів або сукупністю вироків слід пам’ятати, що в першому випадку приєднання додаткового покарання до основного є факультативним і залежить від думки суду, а в другому випадку – є обов’язковим.

    Пленум Верховного Суду України у п. 16 постанови „Про практику призначення судами кримінального покарання” від 26 грудня 2003 р. № 17 пояснив:

    «Визнавши підсудного винним у вчиненні кількох злочинів, відповідальність за які передбачена різними статтями (частинами статей) КК, суд повинен призначити додаткове покарання окремо за кожний злочин, а потім остаточно визначити його за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК. Призначення додаткового покарання, як і основного, лише за сукупністю злочинів є неприпустимим.

    У разі призначення покарання за кількома вироками суд на підставі ст. 71 КК до додаткового покарання, призначеного за новим вироком, приєднує повністю або частково те додаткове покарання (або його невідбуту частину), яке було призначене за попереднім вироком. При цьому загальний строк додаткового покарання одного й того ж виду не може перевищувати максимального строку, встановленого законом для такого виду покарання. Різні додаткові покарання, призначені на підставі ст. 71 КК, виконуються самостійно».

    Згідно ч. 1 ст. 90 КК України строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання. Таким чином, якщо особа, засуджена до штрафу як додаткового покарання, не сплатить його до закінчення відбуття основого покарання строки погашення судимості не почнуться.

    Відповідальність за ухилення від відбуття штрафу як додаткового покарання така ж сама, як і за ухилення від відбуття штрафу в якості основого покарання.

    Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

    1. Національного університету «Одеська юридична академія» Новітні наукові дослідження держави І права 2012 Збірник наукових праць Миколаїв Іліон 2012

      Документ
      Директор Відокремленого структурного підрозділу «Миколаївський комплекс Національного університету «Одеська юридична академія» Шапірко П.М. (керівник авторського колективу)
    2. Національного Університету «одеська юридична академія» (1)

      Документ
      АКТУАЛЬНІСТЬ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ. Термін «Митне право» має декілька тлумачень в залежності від змісту, який вкладається, тому «Митне право» можна розуміти у якості: галузі законодавства, митно-правової науки та начальної дисципліни.
    3. Миколаївський Комплекс національного університету «одеська юридична академія» Кафедра кримінально-правових дисциплін (1)

      Документ
      Навчальна дисципліна Теорія держави і права є необхідним і обов язковим компонентом загальнотеоретичної професійної підготовки юриста. Знання закономірностей виникнення і функціонування держави і права, засвоєння понятійно-категоріального
    4. Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія” (3)

      Документ
      Глобалізація світових політичних, економічних та правових відносин та пов язаний з нею вільний рух капіталів, товарів, громадян виводить наше суспільство на якісно новий етап розвитку, для якого характерною є низка правових проблем.
    5. Комплекс Національного університету «одеська юридична академія»

      Документ
      Криміналістика - це одна з наук кримінально-правового циклу, про яку справедливо говорять, що вона знаходиться на передньому краї боротьби зі злочинністю.
    6. Національного Університету «одеська юридична академія» (2)

      Документ
      Адміністративно-процесуальне право – це одна з базових навчальних дисциплін, що викладається студентам вищих навчальних закладів України. Вивчення питань пов’язаних з адміністративним процесом є складовою частиною спеціальної підготовки
    7. Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія” (1)

      Документ
      Митне право - це галузь права, яка регулює відносини, які виникають у сфері реалізації митної політики України, митної справи а також перетинання митного кордону України фізичними особами, товарами і транспортними засобами.
    8. Миколаївський Комплекс національного університету «одеська юридична академія» Кафедра кримінально-правових дисциплін (2)

      Документ
      Навчальна дисципліна Теорія держави і права є необхідним і обов язковим компонентом загальнотеоретичної професійної підготовки юриста. Знання закономірностей виникнення і функціонування держави і права, засвоєння понятійно-категоріального
    9. Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія” (2)

      Документ
      У всіх вищих навчальних закладах юридичного профілю кримінальний процес відноситься до переліку навчальних дисциплін, вивчення яких є умовою і передумовою для отримання диплому відповідного зразка.

    Другие похожие документы..