«Одеська юридична академія»

5) у зв’язку із амністією (ст. ст. 85, 86 КК);

6) у зв’язку із помилуванням (ст. ст. 85, 87 КК)3.

Від відбування позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю неможна звільнити за тими ж підставами, що ї від штрафу.

Згідно п. 3 ст. 89 КК України особи, засуджені до позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, визнаються такими, що не мають судимості після виконання цього покарання. Зняття судимості з таких осіб, кримінальне законодавство України не передбачає.

Ухилення від позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю сплати штрафу за ч. 1 ст. 389 КК України карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Громадські роботи встановлюються на строк від шістдесяти до двохсот сорока годин (для неповнолітніх на строк від тридцяти до ста двадцяти годин) і відбуваються не більш як чотири години (для неповнолітніх дві години) на день. Громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби.

Громадські роботи є досить ефективним видом покарання, широке застосування яких в умовах кризової соціально-економічної ситуації дозволило б зайняти значну масу засуджених суспільно корисною працею, а також одержати чималий економічний ефект на благо суспільства. У результаті застосування даного виду покарання відбувається обмеження беззмістовного дозвілля засуджених і формується відповідальне ставлення до суспільно корисної праці.

У той же час, не дивлячись на ряд переваг, громадські роботи усе ще вкрай рідко застосовуються до злочинців. Серед причин рідкого застосування – незначна кількість санкцій (причому за не найпоширеніші злочини), відсутність налагодженого механізму виконання, а також суб'єктивна недооцінка карально-виховного потенціалу даного виду покарання суддями.

За ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:

  • одному дню позбавлення волі відповідають вісім годин громадських робіт;

  • одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.

Звільнити засудженого від відбування громадських робіт можна за загальними підставами, окрім звільнення:

1) з випробуванням (ст. 75 КК);

2) з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК);

3) умовно-достроково (ст. ст. 81, 107 КК);

4) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК).

Згідно п. 5 ст. 89 КК України особи, засуджені до громадських робіт, визнаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину. Зняття судимості з таких осіб, кримінальне законодавство України не передбачає.

Ухилення від відбування громадських робіт за ч. 2 ст. 389 КК України карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

Покарання у виді виправних робіт встановлюється на строк від шести місяців до двох років (для неповнолітніх від двох місяців до одного року) і відбувається за місцем роботи засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти (для неповнолітніх від пяти до десяти) відсотків. Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування. Особам, які стали непрацездатними після постановлення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку трьох встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за один місяць виправних робіт.

Пленум Верховного Суду України у п. 13 постанови „Про практику призначення судами кримінального покарання” від 26 грудня 2003 р. № 17 зазначив, що при призначенні виправних робіт (ст. 57 КК) чи службового обмеження (ст. 58 КК) за сукупністю злочинів (ст. 70 КК) допускаються поглинення, часткове або повне складання як строків виправних робіт (службового обмеження), так і розмірів відрахувань у доход держави, а за кількома вироками (ст. 71 КК) — лише складання строків цих покарань.

За ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:

  • одному дню позбавлення волі відповідають три дні виправних робіт;

  • одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають три дні виправних робіт;

  • одному дню обмеження волі відповідають три дні виправних робіт.

Можна погодитись з висновком Ю.А. Пономаренко щодо можливих підстав звільнення від відбування виправних робіт:

1) ч. 2 ст. 74 КК – при декриміналізації злочину, за який особа засуджена до виправних робіт;

2) ч. 3 ст. 74 КК – у зв’язку із відбуттям частини виправних робіт, що перевищує максимальний їх розмір, передбачений новим кримінальним законом, що має зворотню дію;

3) ст. 75 КК – з випробуванням повнолітніх осіб;

4) ст. 80 КК – у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Згідно п. 1 ч. 1 вказаної статті для вироку, яким винний засуджений до виправних робіт, встановлений строк давності виконання в два роки. Такий же строк давності встановлений і для випадків призначення виправних робіт неповнолітнім (ч. 1 ч. 3 ст. 106 КК). Із закінченням цього строку, якщо вирок не був вионаний, особа звільняється від призначеного покарання;

5) ст. 81 КК – умовно-достроково;

6) ч. 1 ст. 84 КК – у зв’язку із психічною хворобою, що позбавляє засудженого можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними;

7) ч. 2 ст. 84 КК – у зв’язку із іншою тяжкою хворобою, що перешкоджає відбуванню покарання;

8) ст. ст. 85, 86 КК – у зв’язку із амністією;

9) ст. ст. 85, 87 КК – у зв’язку із помилуванням4.

До підстав, за якими звільнення від виправних робіт неможливе, Ю.А. Пономаренко відніс:

1) ст. 79 КК – з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років;

2) ст. 83 КК – вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;

3) ст. 104 КК – з випробуванням, якщо до виправних робіт засуджується неповнолітній;

4) ч. 3 ст. 84 КК – у зв’язку із визнанням військовослужбовця непридатним до військової служби за станом здоров’я5.

Згідно п. 5 ст. 89 КК України особи, засуджені до виправних робіт, визнаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину. Зняття судимості з таких осіб, кримінальне законодавство України не передбачає.

Особи, які вчинили злочин до досягнення ними вісімндадцятирічного віку і були засудженні до виправних робіт, визнаються такими, що не мають судимості після виконання цього покарання (п. 1 ч. 2 ст. 108 КК).

Ухилення від відбування виправних робіт за ч. 2 ст. 389 КК України карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.

Покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених КК України, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

За ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:

  • одному дню позбавлення волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців;

  • одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців;

  • одному дню обмеження волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Від службового обмеження засуджені військовослужбовці звільняються як за загальними підставами, що застосовуються в разі звільнення від відбування виправних робіт, так і за спеціальною підставою – в разі визнання військовослужбовців непридатними до військової служби за станом здоров’я, передбаченою ч. 3 ст. 84 КК України.

Неможливе звільнення від службового обмеження за такими підставами:

1) ст. 79 КК – з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років;

2) ст. 83 КК – вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Згідно п. 4 ст. 89 КК України особи, які відбули покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців чи достроково звільненні від цього покарання, визнаються такими, що не мають судимості. Зняття судимості з таких осіб, кримінальне законодавство України не передбачає.

Кримінальний кодекс України прямо не передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від відбування службового обмеження для військовослужбовців. Проте існує думка, що оскільки засуджений до службових обмежень залишається військовослужбовцем, то ті засоби ухилення від відбування досліджуваного виду покарання, які одночасно є кримінально-карними видами ухилення від військової служби, повинні відповідно отримати кваліфікацію за статтями КК, що передбачають кримінальну відповідальність за військові злочини. Наприклад, якщо ухилення від відбування службових обмежень виявилося в непокорі , невиконанні наказу, самовільному залишенні військової частини або місця служби, дезертирстві, ухиленні від військової служби шляхом самокалічення, вчинене слід кваліфікувати відповідно за ст. ст. 402, 403, ч. 2, 3 або 4 ст. 407, ст. ст. 408 або 409 КК6.

Покарання у виді арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців (для неповнолітніх від пятнадцяти до сорока пяти діб). Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті. Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років.

За ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:

  • одному дню позбавлення волі відповідає один день арешту;

  • одному дню арешту відповідають:

а) два дні обмеження волі;

б) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт;

  • одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.

Від арешту засуджені звільняються як за загальними підставами, так і за спеціальною підставою – в разі визнання військовослужбовців непридатними до військової служби за станом здоров’я, передбаченою ч. 3 ст. 84 КК України. Неповнолітні можуть бути звільненні від відбування арешту з випробуванням за ч. 2. ст. 104 КК України.

Звільнення від арешту неможливе за наявності підстав, передбачених ст. 75 КК – звільнення з випробуванням, ст. 79 КК – звільнення з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, ст. 81, 107 КК – умовно-дострокове звільнення, ст. 83 КК – звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років.

Згідно п. 5 ст. 89 КК України особи, засуджені до арешту, визнаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину. Зняття судимості з таких осіб, кримінальне законодавство України не передбачає.

Особи, які вчинили злочин до досягнення ними вісімндадцятирічного віку і були засудженні до арешту, визнаються такими, що не мають судимості після виконання цього покарання (п. 1 ч. 2 ст. 108 КК).

Кримінальна відповідальність за ухилення від відбування арешту передбачена ст. 393 КК України.

Покарання у виді обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці.. Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п'яти років. Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи.

За ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю злочинів та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення:

  1. Національного університету «Одеська юридична академія» Новітні наукові дослідження держави І права 2012 Збірник наукових праць Миколаїв Іліон 2012

    Документ
    Директор Відокремленого структурного підрозділу «Миколаївський комплекс Національного університету «Одеська юридична академія» Шапірко П.М. (керівник авторського колективу)
  2. Національного Університету «одеська юридична академія» (1)

    Документ
    АКТУАЛЬНІСТЬ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ. Термін «Митне право» має декілька тлумачень в залежності від змісту, який вкладається, тому «Митне право» можна розуміти у якості: галузі законодавства, митно-правової науки та начальної дисципліни.
  3. Миколаївський Комплекс національного університету «одеська юридична академія» Кафедра кримінально-правових дисциплін (1)

    Документ
    Навчальна дисципліна Теорія держави і права є необхідним і обов язковим компонентом загальнотеоретичної професійної підготовки юриста. Знання закономірностей виникнення і функціонування держави і права, засвоєння понятійно-категоріального
  4. Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія” (3)

    Документ
    Глобалізація світових політичних, економічних та правових відносин та пов язаний з нею вільний рух капіталів, товарів, громадян виводить наше суспільство на якісно новий етап розвитку, для якого характерною є низка правових проблем.
  5. Комплекс Національного університету «одеська юридична академія»

    Документ
    Криміналістика - це одна з наук кримінально-правового циклу, про яку справедливо говорять, що вона знаходиться на передньому краї боротьби зі злочинністю.
  6. Національного Університету «одеська юридична академія» (2)

    Документ
    Адміністративно-процесуальне право – це одна з базових навчальних дисциплін, що викладається студентам вищих навчальних закладів України. Вивчення питань пов’язаних з адміністративним процесом є складовою частиною спеціальної підготовки
  7. Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія” (1)

    Документ
    Митне право - це галузь права, яка регулює відносини, які виникають у сфері реалізації митної політики України, митної справи а також перетинання митного кордону України фізичними особами, товарами і транспортними засобами.
  8. Миколаївський Комплекс національного університету «одеська юридична академія» Кафедра кримінально-правових дисциплін (2)

    Документ
    Навчальна дисципліна Теорія держави і права є необхідним і обов язковим компонентом загальнотеоретичної професійної підготовки юриста. Знання закономірностей виникнення і функціонування держави і права, засвоєння понятійно-категоріального
  9. Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія” (2)

    Документ
    У всіх вищих навчальних закладах юридичного профілю кримінальний процес відноситься до переліку навчальних дисциплін, вивчення яких є умовою і передумовою для отримання диплому відповідного зразка.

Другие похожие документы..