«Одеська юридична академія»

Тривалість примусових заходів виховного характеру встановлюється судом. При ухиленні неповнолітнього, який вчинив злочин від застосування до нього примусових заходів виховного характеру, ці заходи скасовуються і він притягується до кримінальної відповідальності.

Кримінальний закон передбачає наступні особливості призначення покарання неповнолітнім: до визнаних винними у вчиненні злочину неповнолітніх можуть бути застосовані такі види покарань: штраф, громадські роботи, виправні роботи, арешт, позбавлення волі на певний строк.

Штраф застосовується до неповнолітнього, що має самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану неповнолітнього в межах до п'ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Громадські та виправні роботи можуть бути призначені неповнолітніми у віці від 16 до 18 років. Тривалість громадських робіт не може перевищувати 2 годин на день у вільне від навчання чи основної роботи час, загальний строк громадських робіт може складати від 30 до 120 годин. Виправні роботи можуть бути призначені за місцем роботи неповнолітнього на строк від 2 місяців до 1 року з відрахуванням із заробітку від 5 до 10 % у доход держави .

Арешт полягає у триманні неповнолітнього, який досяг 16 років, в умовах ізоляції в спеціально пристосованих установах на строк від 15 до 45 діб.

Покарання у виді позбавлення волі особам, які не досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, може бути призначене на строк від шести місяців до десяти років, крім випадків, передбачених п. 5 ч. 3 ст. 102 КК України. Позбавлення волі не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості. За вчинений повторно злочин невеликої тяжкості може бути призначене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років. За злочини середньої тяжкості – на строк не більше 4 років, за тяжкий злочин – на строк не більше 7 років, за особливо тяжкий злочин – на строк не більше 10 років. За особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, покарання неповнолітньому може бути призначене на строк до 15 років позбавлення волі.

Пленум Верховного Суду України у п. 27 постанови „Про практику призначення судами кримінального покарання” від 26 грудня 2003 р. № 17 зазначив, щоостаточне покарання у виді позбавлення волі, призначене за сукупністю злочинів або вироків особі, яка вчинила злочини у віці до 18 років, не може перевищувати 15 років.

До неповнолітнього можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу і позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

У разі засудження неповнолітнього за злочин, за який конфіскація майна є обов’язковим додатковим покаранням, суд його не застосовує згідно зі ст. 98 КК. При цьому посилатися в резолютивній частині вироку на ст. 69 КК не потрібно (п. 27 ППВС України „Про практику призначення судами кримінального покарання” від 26 грудня 2003 р. № 17).

З метою реалізації принципів справедливості та гуманізму законодавець передбачив у кримінальному законі особливості призначення покарання спеціальним суб’єктам (жінкам, службовим особам, військовослужбовцям, інвалідам, особам похилого віку тощо).

В Кримінальному кодексі України передбачені спеціальні види покарань, які застосовуються тільки до певних осіб (наприклад, покарання, передбачені ст. ст. 54, 58, 62, призначаються тільки військовослужбовцям).

Окрім того в Кримінальному кодексі України зазначається, які покарання не можуть застосовуватися до певної категорії осіб. За ч. 3 ст. 56 КК України громадські роботи не призначаються особам, визнанним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби. За ч. 2 ст. 57 КК України виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, до непрацюючих, до осіб, що не досягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійного віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування. За ч. 3 ст. 60 КК України арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей віком до семи років. За ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи. За ч. 2 ст. 64 КК України довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку.

Тема 2. Призначення основних видів покарання за кримінальним законодавством України – 6 г.

1. Штраф як основний вид покарання: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення, особливості звільнення від відбування, погашення та зняття судимості, відповідальність за ухилення від відбування.

2. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як основний вид покарання: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення, особливості звільнення від відбування, погашення та зняття судимості, відповідальність за ухилення від відбування...

3. Громадські роботи: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення, особливості звільнення від відбування, погашення та зняття судимості, відповідальність за ухилення від відбування.

4. Виправні роботи: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення, особливості звільнення від відбування, погашення та зняття судимості, відповідальність за ухилення від відбування.

5. Службові обмеження для військовослужбовців: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення, особливості звільнення від відбування, погашення та зняття судимості, відповідальність за ухилення від відбування.

6. Арешт: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення, особливості звільнення від відбування, погашення та зняття судимості, відповідальність за ухилення від відбування.

7. Обмеження волі: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення, особливості звільнення від відбування, погашення та зняття судимості, відповідальність за ухилення від відбування.

8. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення, особливості звільнення від відбування, погашення та зняття судимості, відповідальність за ухилення від відбування.

9. Позбавлення волі на певний строк: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення, особливості звільнення від відбування, погашення та зняття судимості, відповідальність за ухилення від відбування.

10. Довічне позбавлення волі: поняття, зміст, підстави застосування, порядок призначення, особливості звільнення від відбування, погашення та зняття судимості, відповідальність за ухилення від відбування.

Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених в Особливій частині КК України. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини КК України не передбачено вищого розміру штрафу. Штраф як додаткове покарання може бути призначений лише тоді, якщо його спеціально передбачено в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України.

З урахуванням майнового стану особи суд може призначити штраф з розстрочкою виплати певними частинами строком до трьох років. У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських робіт із розрахунку: десять годин громадських робіт за один встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян, або виправними роботами із розрахунку один місяць виправних робіт за чотири встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше двох років.

Штраф є загальним видом покарання. Його застосування не обмежено ні колом суб’єктів, ні характером вчиненого злочину. Виключення передбачене лише в ч. 1 ст. 99 КК України, згідно якої штраф застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення. Розмір штрафу неповнолітнім встановлюється судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням його майнового стану в межах до п'ятисот встановлених законодавством неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При призначенні основного покарання у вигляді штрафу за сукупністю злочинів або сукупністю вироків слід керуватися ч. 3 ст. 72 КК України, за якою зазначений вид покарання складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

Розділ XII КК України передбачає підстави звільнення від покарання та його відбування, деякі з них можуть застосовуватися і при призначенні штрафу як основного покарання. Вчені та практики, як правило, не звертають на це питання належної уваги. Проте деякі дослідження з цього приводу все ж таки є. Так, Ю.А. Пономаренко, дослідивши чинне кримінальне законодавство України, дійшов висновку, що особа може бути звільнена від сплати повної суми штрафу або його недосплаченої частини за сьома підставами:

1) у зв’язку із декриміналізацією злочину, за який вона була засуджена до штрафу (ч. 2 ст. 74 КК);

2) у зв’язку із сплатою частини штрафу, що перевищує максимальний його розмір, передбачений новим кримінальним законом, що має зворотню дію (ч. 3 ст. 74 КК). Ця підстава звільнення від подальшого відбування штрафу достатньо унікальна і може мати місце у випадках, коли під час сплати штрафу з розстрочкою (ч. 4 ст. 53 КК) знову прийнятим законом максимум санкції буде встановлений менше суми, вже сплаченої засудженим;

3) у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 КК для вироку, яким винний засуджений до основного покарання у вигляді штрафу, встановлений строк давності виконання в два роки. Такий же строк давності встановлений і для випадків засудження до штрафу неповнолітнього (п. 1 ч. 3 ст. 106 КК);

4) у зв’язку із психічною хворобою, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними (ч. 1 ст. 84 КК);

5) у зв’язку із іншою тяжкою хворобою, що перешкоджає відбуванню покарання (ч. 2 ст. 84 КК). Уявляється, що цю підставу звільнення від відбування штрафу можна застосовувати лишу у випадках, коли тяжка хвороба позбавляє засудженого можливості працювати та отримувати винагороду за свою працю, із якої міг би бути сплачений штраф, і при цьому в нього відсутні заощадження чи майно, на яке могло би бути зверненне стягнення. У випадку же тяжкої хвороби засудженого, у якого маються такі заощадження чи майно, така хвороба не може вважатися такою, що перешкоджає відбуванню штрафу;

6) у зв’язку із амністією (ст. ст. 85, 86 КК);

7) у зв’язку із помилуванням (ст. ст. 85, 87 КК)1.

Ю.А. Пономаренко виділив також підстави, за якими звільнення від основного покарання у вигляді штрафу не можливе:

1) з випробуванням (ст. ст. 75, 104 КК);

2) з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років (ст. 79 КК);

3) умовно-достроково (ст. ст. 81, 107 КК);

4) вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (ст. 83 КК);

5) у зв’язку із визнанням військовослужбовця непридатним до військової служби за станом здоров’я (ч. 3 ст. 84 КК)2.

Згідно п. 5 ст. 89 КК України особи, засуджені до штрафу, визнаються такими, що не мають судимості, якщо вони протягом року з дня відбуття покарання (основного та додаткового) не вчинять нового злочину. Зняття судимості з таких осіб, кримінальне законодавство України не передбачає.

Ухилення від сплати штрафу за ч. 1 ст. 389 КК України карається виправними роботами на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п'яти років, якщо воно передбачене як таке в санкції статті Особливої частини КК, а також припризначенні більш м’якого покарання,ніж передбачено законом (ч. 1 ст. 69 КК України).

Позбавлення права обіймати певні посади полягає в забороні засудженому на вказаний у вироку суду строк обіймати посаду, яку він обіймав під час вчинення злочину. Позбавлення права займатися певною діяльністю полягає в забороні засудженому на вказаний у вироку суду строк займатися тією діяльністю, у зв’язку з якою винним було вчинено злочин.

Данний вид покарання неповнолітнім не призначається (ст. 98 КК України).

При призначенні основного покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю за сукупністю злочинів або сукупністю вироків слід керуватися ч. 3 ст. 72 КК України, за якою зазначений вид покарання складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно.

Можна погодитись з висновком Ю.А. Пономаренко щодо можливих підстав звільнення особи від позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю:

1) у зв’язку із декриміналізацією злочину, за який вона засуджена до позбавлення права (ч. 2 ст. 74 КК);

2) у зв’язку із відбуттям частини позбавлення права, що перевищує максимальний розмір цього покарання, передбачений новим кримінальним законом, що має зворотню дію (ч. 3 ст. 74 КК);

3) у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 КК для вироку, яким винний засуджений до основного покарання у вигляді позбавлення права, встановлений строк давності виконання в два роки. Із закінченням цього строку, якщо вирок не був вионаний, особа звільняється від призначеного покарання;

4) у зв’язку із психічною хворобою, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними (ч. 1 ст. 84 КК);

  1. Національного університету «Одеська юридична академія» Новітні наукові дослідження держави І права 2012 Збірник наукових праць Миколаїв Іліон 2012

    Документ
    Директор Відокремленого структурного підрозділу «Миколаївський комплекс Національного університету «Одеська юридична академія» Шапірко П.М. (керівник авторського колективу)
  2. Національного Університету «одеська юридична академія» (1)

    Документ
    АКТУАЛЬНІСТЬ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ. Термін «Митне право» має декілька тлумачень в залежності від змісту, який вкладається, тому «Митне право» можна розуміти у якості: галузі законодавства, митно-правової науки та начальної дисципліни.
  3. Миколаївський Комплекс національного університету «одеська юридична академія» Кафедра кримінально-правових дисциплін (1)

    Документ
    Навчальна дисципліна Теорія держави і права є необхідним і обов язковим компонентом загальнотеоретичної професійної підготовки юриста. Знання закономірностей виникнення і функціонування держави і права, засвоєння понятійно-категоріального
  4. Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія” (3)

    Документ
    Глобалізація світових політичних, економічних та правових відносин та пов язаний з нею вільний рух капіталів, товарів, громадян виводить наше суспільство на якісно новий етап розвитку, для якого характерною є низка правових проблем.
  5. Комплекс Національного університету «одеська юридична академія»

    Документ
    Криміналістика - це одна з наук кримінально-правового циклу, про яку справедливо говорять, що вона знаходиться на передньому краї боротьби зі злочинністю.
  6. Національного Університету «одеська юридична академія» (2)

    Документ
    Адміністративно-процесуальне право – це одна з базових навчальних дисциплін, що викладається студентам вищих навчальних закладів України. Вивчення питань пов’язаних з адміністративним процесом є складовою частиною спеціальної підготовки
  7. Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія” (1)

    Документ
    Митне право - це галузь права, яка регулює відносини, які виникають у сфері реалізації митної політики України, митної справи а також перетинання митного кордону України фізичними особами, товарами і транспортними засобами.
  8. Миколаївський Комплекс національного університету «одеська юридична академія» Кафедра кримінально-правових дисциплін (2)

    Документ
    Навчальна дисципліна Теорія держави і права є необхідним і обов язковим компонентом загальнотеоретичної професійної підготовки юриста. Знання закономірностей виникнення і функціонування держави і права, засвоєння понятійно-категоріального
  9. Миколаївський комплекс національного університету „Одеська юридична академія” (2)

    Документ
    У всіх вищих навчальних закладах юридичного профілю кримінальний процес відноситься до переліку навчальних дисциплін, вивчення яких є умовою і передумовою для отримання диплому відповідного зразка.

Другие похожие документы..